1 лютого 2011 р. напередодні Всесвітнього дня боротьби з раком у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України відбувся брифінг за участю головного онколога МОЗ України Ігоря Щепотіна.
Він розповів про сучасні проблеми та ситуацію, яка склалася на сьогодні в Україні, щодо онкологічних захворювань, зокрема раку.
Щорічно рак в Україні діагностують у понад 160 тис. осіб, в тому числі 1 тис. дітей. Частка осіб працездатного віку становить 46,9%. Помирають від злоякісних новоутворень близько 85 тис. людей. Ризик захворіти на рак впродовж життя в Україні має кожен 3–4-й чоловік та кожна 5–6-та жінка. За станом на 01.01.2011 р. на обліку онкологічних установ України перебували понад 960 тис. онкологічних хворих, з них — 5,5 тис. дітей.
За словами І. Щепотіна, в Україні, як і в усьому світі, зберігається чітка тенденція зростання онкологічної захворюваності, а щорічний приріст її становить близько 0,6%. У структурі захворюваності перші позиції посідають рак ротової порожнини, ободової та прямої кишки, шкіри, молочної залози, шийки матки, передміхурової залози, сечового міхура, щитовидної залози, кровотворної тканини, які демонструють найбільший приріст показників захворюваності — 20–50%.
Серед чоловіків найбільш поширеними є злоякісні пухлини шлунка, легені, шкіри, передміхурової залози, прямої кишки — 52,2% усіх злоякісних пухлин. У жіночого населення в структурі захворюваності переважають рак молочної залози, тіла матки, ободової кишки, шийки матки — 53,5%.
Загалом по Україні найвищі показники захворюваності на рак спостерігаються в Кіровоградській, Миколаївській, Запорізькій областях та м. Севастополі.
«Але водночас вкрай приємно констатувати те, що сьогодні спостерігається чітка тенденція до зниження смертності від раку — за останні 5 років цей показник щорічно знижується на 1,5%», — підкреслив І. Щепотін. На його думку, перш за все, це є результатом реформування онкологічної служби в Україні, що демонструє небайдужість держави до проблем населення стосовно онкологічних захворювань. Так, 14.05.2010 р. затверджено спільний наказ МОЗ України та Національної академії медичних наук України «Про виконання завдань та заходів Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року». З метою поліпшення онкологічної допомоги населенню розроблено нову редакцію наказу МОЗ України № 208 «Про заходи подальшого покращення і розвитку онкологічної допомоги населенню». Видано наказ МОЗ України від 27.08.2010 р. № 728 «Про диспансеризацію населення», яким затверджено Порядок загальної диспансеризації населення, в тому числі й онкологічних хворих. Також наказом МОЗ України № 554 затверджено Стандарти надання медичної допомоги онкологічним хворим.
Велику роль у зниженні смертності від раку відіграє співпраця онкологів та лікарів суміжних спеціальностей, а також проведені інформаційні кампанії щодо підвищення уваги населення до проблем раку.
І. Щепотін наголосив, що основною проблемою на шляху ефективної боротьби з раком на сьогодні є ставлення суспільства до цього захворювання. Нині діагноз «рак» не є вироком, і запорука успіху в його лікуванні полягає у виявленні хвороби на ранніх стадіях. Продовжуються роз’яснювальні кампанії щодо важливості саме раннього звернення до лікаря. Адже завжди легше запобігти хворобі, ніж лікувати її. А лікування раку на ранніх (І–ІІ) стадіях — це гарантія одужання в майже 100% випадків.
Для цього не потрібні великі фінансові затрати ні з боку держави, ні від окремої особи. Достатньо 1 раз на 2 роки проходити профілактичне обстеження організму, яке забезпечить своєчасну діагностику та повне видужання в подальшому.
Сьогодні проблема поширення онкологічних захворювань є загальнонаціональною. Перше завдання лікаря — це донесення до громадян вищенаведеної інформації. Необхідно наголошувати на ранньому зверненні до лікаря, коли людина почуває себе здоровою, а не тоді, коли вже з’явилися симптоми, що заважають нормально жити і працювати. Лише таким чином можна запобігти поширенню захворюваності на рак.
Ще однією, безперечно важкою, проблемою є питання фінансування. Мережа онкологічних лікувальних закладів МОЗ України за станом на 01.01.2011 р. представлена 46 онкологічними закладами та Національним інститутом раку.
Забезпеченість ліжками становить 2,7 на 10 тис. населення (при нормі 3,5) та 82,2 на 1 тис. захворілих (при нормі 123,3), тобто дефіцит ліжок для лікування онкологічних хворих досягає 25%. Найнижчий рівень забезпеченості ліжками спостерігається в Житомирській та Київській областях — у 2 рази менше від норми, при тому, що територія цих регіонів найбільш постраждала від наслідків Чорнобильської аварії, а темпи приросту захворюваності на рак перевищують середньоукраїнські.
Рівень забезпечення засобами для лікування онкологічних хворих у більшості регіонів не перевищує 30% потреби, тому фінансовий тягар на придбання необхідних ліків лягає на плечі хворого та його родини.
Анна Городецька.
