У Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України відбувся круглий стіл «Трансплантація в Україні: шляхи подолання перешкод». Проблеми та перспективи вирішення питання обговорили народні депутати України, представники фахового середовища МОЗ України, Національної академії медичних наук України, медичних закладів, юристи, адвокати, представники громадськості та засобів масової інформації.
Було відзначено, що якісної та повноцінної трансплантації в Україні немає внаслідок низки проблем, які не вирішувалися та накопичувалися роками — законодавчих, організаційно-методичних, фінансово-інфраструктурних, соціально-психологічних тощо. За словами заступника директора ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Руслана Салютіна, в Україні при потребі 5000 трансплантацій на рік проводиться не більше 120, менше 15% цієї кількості — трансплантація від померлих донорів. Трансплантація в Україні фінансується лише з Державного бюджету, а це недостатньо і фінансово невигідно. Так, згідно з відповідною програмою з трансплантації, у 2015 р. відправлено на лікування за кордон 84 пацієнти, що коштувало державі 202 млн грн. Ще 300 пролікувалися за власний рахунок або кошти благодійних організацій. Загальна сума витрачених на ці цілі грошей становить приблизно 43 млн дол. США. «За умов правильно розробленого законодавства та вкладання цих коштів у розвиток вітчизняної трансплантології Україна рятувала би своїх пацієнтів самостійно за значно нижчою собівартістю, більше того, також мала б можливості для розвитку медичного туризму в цьому напрямку», — вважає Р. Салютін.
Першочергове завдання, виділене учасниками круглого столу, — ухвалення законопроекту 2386а-1 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині». Так, належна законодавча нормативна правова база необхідна для вирішення таких питань:
- створення єдиного державного органу, що регулює роботу всієї системи трансплантації;
- розвитку системи транспланткоординаторів, визначення їх функцій і повноважень — саме ця служба є координуючою і сполучною ланкою, яка покликана виявляти потенційних донорів, обстежувати їх, інформувати про їх появу трансплантаційний центр;
- затвердження порядку ввезення в Україну та вивезення за межі України трансплантатів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку).
Також вкрай необхідним є створення єдиного реєстру пацієнтів, які потребують трансплантації, — на сьогодні ми не маємо достовірної уточненої інформації щодо їх кількості.
Галузь трансплантології потребує також фінансово-інфраструктурного та кадрового дооснащення: слід провести ревізію провідних клінік стосовно наявності необхідного обладнання; ввести в програму навчання анестезіологів-реаніматологів вміння готувати органи для трансплантації, регулярно підвищувати кваліфікацію медперсоналу.
Важливим є також упровадження доступної та зрозумілої системи закріплення згоди громадян стати донорами. Значну роль у цьому відіграє інформованість суспільства і ставлення громадян до цієї проблеми. Навіть у разі презумпції згоди, якщо протистояння суспільства велике, кількість донорів не збільшиться (як, наприклад, сталося в Казахстані). І, навпаки, у країнах із презумпцією незгоди показники донорства при правильній державній політиці можуть бути досить високими (в Іспанії вони найвищі в Європі: 35 донорів на 1 млн при існуючій презумпції незгоди). Тому соціально-психологічний аспект важливий і врешті — визначальний для розвитку трансплантації. Для цього, на думку учасників круглого столу, вагомим є проведення широкомасштабної кампанії з пропаганди посмертного донорства, активна просвітницька робота в цій сфері, співробітництво з релігійними організаціями щодо роз’яснення жертовного характеру посмертного донорства.
За результатами обговорення учасники круглого столу погодилися, що розвиток трансплантології має стати пріоритетним напрямком державної програми. Зокрема, мають бути створені робочі групи для напрацювання пропозицій щодо розроблення національної стратегії розвитку трансплантології в Україні та удосконалення законодавства в цій сфері. Мають бути впроваджені та визначені функції служби трансплант-координаторів, план заходів для визначення потреб і технологічних змін. А також розроблений план роз’яснювальної роботи щодо посмертного донорства.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/
