На громадське обговорення винесено проект наказу Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при вірусному гепатиті В» (актуально до 12.03.2016 р.).
Нагадаємо, що наприкінці 2012 р. в Україні офіційно започатковано процес стандартизації медичної допомоги, в основу якого покладено створення медико-технологічних документів, що базуються на засадах доказової медицини з урахуванням найкращих світових практик. Виконання вимог медико-технологічних документів обов’язкове для всіх практикуючих лікарів незалежно від закладу, в якому вони працюють, а також фізичних осіб-підприємців.
Вірусні гепатити (ВГ) з гемоконтактним механізмом передачі збудників — важлива проблема сучасної медичної науки і практичної охорони здоров’я усіх країн світу. Це зумовлено значним поширенням, високим рівнем захворюваності, вираженим поліморфізмом клінічних проявів, численністю шляхів та факторів передачі збудників, а також надзвичайно несприятливими наслідками, до яких можуть призвести ВГ, — формуванням хронічних уражень печінки, в тому числі цирозу і гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК).
Вважається, що в усьому світі 2 млрд людей мають ознаки інфекції ВГВ у минулому або сьогодні та 240 млн є постійними носіями поверхневого антигену (HBsAg) вірусу гепатиту В. Майже половина світового населення живе в районах з високою ендемічністю. Інфекція вірусу гепатиту В може бути як HBeAg-позитивною, так і HBeAg-негативною. Поширеність HBeAg-негативної форми зростає впродовж останнього десятиліття в результаті старіння населення з інфекцією ВГВ і становить більшість випадків у деяких регіонах, в тому числі в Європі.
За оцінками, у світі близько 650 тис. осіб помирають щороку від ускладнень хронічного гепатиту В. У цілому, на ВГВ припадає близько 45% випадків ГЦК і 30% цирозу з набагато більшою часткою в країнах із низьким або середнім доходом на душу населення. ГЦК є серед трьох основних причин смерті чоловіків, особливо в Південно-Східній Азії. В Азії і в більшості інших регіонів захворюваність на ГЦК і цироз печінки є низькою у віковій групі до 35–40 років, але потім підвищується. Проте в Африці, сільській місцевості Західної Аляски й Aмазонки захворюваність на ГЦК є також високою в інфікованих дітей та молодих дорослих чоловіків. ВГВ також викликає значний економічний тягар з погляду втрачених років життя внаслідок хвороби печінки в умовах високого рівня доходів, а також в країнах з низьким або середнім доходом на душу населення і становить 5–10% трансплантацій печінки.
За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та масштабами захворюваності ВГ в Україні займають провідне місце в структурі інфекційної патології разом із грипом та гострими інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. ВГ у 50–100 разів більш заразні, ніж ВІЛ.
У 2013 р. в Україні (система МОЗ) зареєстровано 20 346 пацієнтів із хронічним гепатитом В (у тому числі з вперше встановленим в житті діагнозом —3245 осіб), у 2014 р. — 19 459 і 3084 пацієнти відповідно. У 2013 р. виявлено 1701 пацієнта з гострим ВГВ, у 2014 р. ця цифра становила 1324 (показники за 2014 р. надано та розраховано без урахування тимчасово окупованих територій АР Крим та м. Севастополя. До даних включено відомості підконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей).
Ознайомитися із проектами можна за посиланням: http://www.dec.gov.ua/mtd/proekty.html
Пропозиції та зауваження можна надсилати впродовж 1 міс з дня оприлюднення до Департаменту медичної допомоги МОЗ України або в електронному вигляді на е-mail: [email protected].
Контактна особа — Олена Михайлівна Ліщишина
Тел.: (044) 536-13-40
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.dec.gov.ua/
