20 січня 2011 р. у Києві в УНІАН відбулася прес-конференція, під час якої Валентина Маркевич, президент благодійного фонду «Допомога дітям», повторно висунула звинувачення Міністерству охорони здоров’я (МОЗ) України щодо випадків зловживання бюджетними коштами.
За її словами, кошти, виділені з бюджету на державну програму по лікуванню за кордоном дітей з онкологічними захворюваннями, були витрачені на лікування співробітників МОЗ України та їх родичів. Внаслідок таких неправомірних дій п’ятеро дітей, які давно стояли у черзі на лікування, померли, не дочекавшись його. Натомість їх батьки тепер отримують компенсаційні виплати за витрачені гроші на підтримку життя дітей під час очікування. В. Маркевич також наголосила, що лікування сторонніх осіб відбувалося позачергово, на підставі рішень Комісії МОЗ. Крім того, люди, які були позачергово проліковані, отримували на це дозвіл за вкрай короткий термін — тиждень, чи навіть декілька днів, в той час як важко хворі діти перебували у черзі роками.
В. Маркевич повідомила, що у МОЗ факт зловживання заперечують. Тому фонд був змушений звернутись до Генеральної прокуратури України. В отриманому листі від 25.11.2010 р. № 07/13-22518-10 зазначено, що в ході перевірки встановлено суттєві порушення прав дітей на кваліфіковану медичну допомогу. Діючі нормативні акти та розпорядчі документи Міністерства не забезпечують дотримання прав дітей на рівний доступ до медичної допомоги, оскільки у них не визначено порядку ведення обліку хворих, які потребують лікування за кордоном, та черговості оплати.
Упродовж 2009–2010 рр. у позачерговому порядку здійснено оплату лікування 7 разів, у тому числі 3 рази перераховано кошти на лікування осіб, які є співробітниками МОЗ та їх родичами. Натомість через відсутність оплати не змогли отримати необхідну медичну допомогу діти з тяжкими захворюваннями, яких було взято на облік раніше.
Спираючись на висновок прокуратури, В. Маркевич зазначила, що вона буде ініціювати, аби батьки померлих дітей зверталися до Верховного суду України та Європейського суду за захистом своїх прав.
Іншою проблемною стороною лікування онкохворих дітей постає питання бездушного ставлення до них державних діячів, яке проявляється у постійних проблемах з фінансуванням програми «Лікування громадян України за кордоном». На лікування онкохворих дітей за кордоном у Державному бюджеті на 2009 р. було передбачено 7,9 млн грн., в той час як потреба становила 30 млн грн. Про це йдеться в Законопроекті № 5237 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», який був поданий 16.10.2009 р. Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином і Миколою Деркачем. Законопроектом передбачалося виділення додаткових коштів на суму 22 млн грн. За словами В. Маркевич, прийняття цього законопроекту врятувало життя 17 дітям. На першому місці серед хвороб, з якими пацієнтів направляють на лікування за кордон, — онкологічні захворювання системи крові. Оскільки в Україні не виконується алогенна неродинна трансплантація кісткового мозку, допомога зарубіжних лікарів необхідна. За кордоном спеціалізовану медичну допомогу також надають нашим пацієнтам із онкогематологічними, онкологічними, нейрохірургічними, кардіохірургічними захворюваннями і вродженими аномаліями розвитку. На сьогодні це переважно клініки Німеччини, Італії, Австрії, Білорусії.
Натомість порівняно зі статистичними даними по Україні кількість врятованих дітей видається жалюгідною — адже щороку діагностують близько 1,5 тис. захворювань онкологічного профілю серед дітей. В. Маркевич вбачає вирішення цієї проблеми у будівництві нового Центру трансплантації кісткового мозку, створенні кріобанків та референс-лабораторій для антигенного типування на гістосумісність (HLA). За її словами, на сьогодні для проведення цього дослідження дітей відправляють за кордон, зокрема в Росію. Це видається дивним, оскільки типування давно проводиться і в нашій країні. Президент фонду наголосила, що в Україні існує «Всеукраїнський реєстр донорів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) МОЗ України», для координації якого з іншими міжнародними реєстрами необхідно зареєструвати 250 донорів, що неможливо зробити без типування на гістосумісність. Нагадаємо, що подібне питання вже фігурувало 15 грудня 2010 р. на обговоренні Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини», запропонованого народним депутатом України Валерієм Барановим.
Завершуючи прес-конференцію, В. Маркевич висловила сподівання, що з приходом нової влади та початком реформування медичної галузі онкохворі діти нарешті отримають необхідну і своєчасну допомогу.
Анна Городецька
