У деяких регіонах України управлінці охорони здоров’я оптимізували функції, структуру, кадровий склад закладів охорони здоров’ я різних рівнів, де за рахунок зниження нераціональних витрат домоглися покращання якості, доступності та своєчасності медичної допомоги. Це питання обговорювали учасники круглого столу «Скільки житель Вознесенська платить лікарю? Досвід регіонів у побудові економічно обґрунтованих стосунків «лікар — пацієнт», який відбувся 20 січня 2011 р. в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ».
Зокрема, у Вознесенську Миколаївської області акцент зробили на інститут сімейного лікаря, який виконує функцію базового менеджера з управління фондами й обсягами медичної допомоги населенню як у межах існуючого подушного нормативу, так і в межах фонду своєї дільниці. Медичну послугу почали розглядати як економічну категорію, яка має собівартість та ціну, і дає змогу розраховувати обсяги медичної допомоги та витрати на її надання.
Крім того, у Вознесенську кожному пацієнту забезпечили право вибору сімейного лікаря та перевели відносини «лікар — пацієнт» на контрактну основу із взаємними правами та обов’язками. Відповідно, це дозволило змінити систему оплати праці сімейних лікарів і їхніх помічників. Ці та інші кроки місцевої влади дозволили максимально орієнтувати медичну допомогу на потреби пацієнта, яка надавалась на основі тісної співпраці між постачальниками первинної та спеціалізованої медичної допомоги в рамках єдиного медичного та фінансового поля, з чітким розподілом функцій і загальною відповідальністю за кінцевий результат.
Наступним етапом стало формування розподілених медичних баз даних на всі дільниці із присвоєнням персонального автоматизованого коду кожному їх мешканцю. Програма побудована таким чином, що сьогодні сімейний лікар, крім використання рутинної статистики, може реально керувати обсягами медичної допомоги й витратами фонду на своїй дільниці, одержувати персоніфіковану інформацію про кожного пацієнта, в тому числі за видами медичної допомоги, яка надавалася в інших медичних закладах, витратами на її надання.
Для медиків інших регіонів досвід Вознесенська буде вкрай цікавим у контексті розроблених способів стимулювання роботи сімейних лікарів.
«Вже сьогодні сімейні лікарі та їхні помічники у Вознесенську щомісяця отримують диференційовану доплату до посадового окладу за якісну роботу. Тут обов’язково враховується наднормова кількість жителів, які бажають, щоб їх вів конкретний сімейний лікар, якість роботи та націленість на кінцевий результат, раціональне використання фонду дільниці. Стимулом для сімейного лікаря є також і освоєння нових спеціальностей, володіння сучасними інформаційними технологіями. Таким чином, у Вознесенську вдалося організувати якісну роботу сімейного лікаря з конкретним пацієнтом, а не з середньостатистичним громадянином», — наголосила начальник Управління охорони здоров’я Миколаївської області Світлана Хотіна.
Досвід міст, де були апробовані пілотні проекти, викликав неабиякий інтерес керівників різних рівнів. С. Хотіна вважає, що його можна брати на озброєння: «Протягом 8 років Вознесенськ йшов шляхом реформ в медицині. І ми переконалися, що запровадження цієї моделі функціонування медичної сфери є не просто вдалим, а головне, — придатним для впровадження по всьому регіону».
Підсумовуючи виступи учасників круглого столу, директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей наголосив: «Зміни в системі охорони здоров’я можливі лише при спільному бажанні та взаємопідтримці медиків і органів влади. Будь-які зусилля одних лише лікарів не дали б таких дієвих результатів, про які можна тепер розповідати та пропонувати до наслідування».
Прес-служба «Українського медичного часопису»
