Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 вересня 2014 р. № 620 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при туберкульозі» затверджено нову редакцію Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослим «Туберкульоз».
Проект Протоколу, підготовку якого організовано Держслужбою України соцзахворювань, базується на доказовій інформації про найкращу медичну практику та відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Основною метою цього уніфікованого клінічного протоколу є створення ефективної системи надання медичної допомоги хворим на туберкульоз на всіх рівнях надання медичної допомоги відповідно до сучасних міжнародних принципів та підходів.
Протокол призначений для лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів — терапевтів дільничних, лікарів-фтизіатрів, лікарів медицини невідкладних станів, інших медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної допомоги хворим на туберкульоз.
Особливістю цього протоколу є принципові зміни в організації лікування хворих на туберкульоз з акцентом на амбулаторному етапі лікування, оптимізації підходів до стаціонарного лікування та проведення контрольованої терапії хворим на туберкульоз із залученням не лише медичного персоналу протитуберкульозної служби, а й персоналу закладів первинної медичної допомоги, соціальних працівників, волонтерів неурядових організацій тощо.
Зроблено акцент на проведенні в найкоротші терміни всіх діагностичних заходів із метою своєчасного розподілу потоків хворих та відокремлення із загальної кількості хворих на хіміорезистентні форми туберкульозу для подолання їх подальшого розповсюдження. Оптимізовано схеми лікування пацієнтів із різними видами хіміорезистентного туберкульозу з метою запобігання подальшому розширенню спектра резистентності.
Нагадаємо, що у 1995 р. в Україні проголошено епідемію туберкульозу — захворюваність на туберкульоз стрімко підвищувалась і перевищила епідемічний поріг — 50 випадків на 100 тис. населення. З 1995 р. захворюваність на туберкульоз підвищилася майже удвічі і в 2005 р., коли реєстрували найвищий рівень цього показника, становила — 84,1 випадка на 100 тис. населення. У результаті реалізації Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2007–2011 роки в Україні досягли суттєвих позитивних зрушень щодо епідеміологічної ситуації з туберкульозу. З 2006 р. відзначається повільне зниження захворюваності та смертності. У 2013 р. захворюваність на туберкульоз становила 67,9 випадка на 100 тис. населення, смертність від туберкульозу — 14,1 на 100 тис. населення. Аналіз вперше виявлених хворих на туберкульоз (за даними 2013 р.) відповідно до соціальної структури показав, що серед тих, які вперше захворіли на туберкульоз, 56,0% становили безробітні особи працездатного віку, 12,9% — пенсіонери, 3,0% — особи без постійного місця проживання, 1,0% — особи, які повернулися з місць позбавлення волі. Серед захворілих соціально незахищені верстви населення становлять >70%.
Водночас, на тлі поступової стабілізації епідемічного процесу, на сьогодні загрозу становить поширення мультирезистентного туберкульозу. За даними ВООЗ, в Україні мультирезистентний туберкульоз виявлено у 16% хворих, яким вперше встановили діагноз туберкульозу, та у 44% — із рецидивом захворювання.
Завдяки налагодженню своєчасного виявлення мультирезистентного туберкульозу за допомогою сучасних методів діагностики кількість випадків його зросла з 3329 у 2009 р. до 9035 — у 2013 р. Із загальної кількості хворих на мультирезистентний туберкульоз 13% становили хворі на туберкульоз із розширеною резистентністю. Усього у 2013 р. розпочали лікування препаратами другого ряду 8944 (99%) хворих IV категорії.
Захворюваність дітей на органний туберкульоз в Україні у 2013 р. становила 11,7 на 100 тис. населення. Завдяки системі ранньої діагностики і профілактики туберкульозу у дітей частка вперше діагностованих хворих дітей серед загальної кількості вперше діагностованих хворих у країні становить 1,8%, що значно менше, ніж у більшості країн (за даними ВООЗ, цей показник коливається від 3 до ≥25%). Захворюваність на туберкульоз у дітей підліткового віку в 3 рази вища, ніж у дітей віком до 14 років і становила в останні роки 24–28,1 на 100 тис. (у 2013 р. — 24,7 на 100 тис.). В умовах епідемії наявна висока інфікованість дітей. З них щорічно виділяють групу ризику щодо захворювання на туберкульоз (160–180 тис.) та здійснюють комплекс профілактичних заходів з метою запобігання туберкульозу.
Незважаючи на тенденцію щодо зниження захворюваності на туберкульоз та смертності від нього, епідемічна ситуація щодо туберкульозу в Україні все ще залишається складною. Щорічно у майже 30 тис. людей вперше діагностують туберкульоз та понад 6 тис. людей помирають від цієї недуги.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://dssz.gov.ua/
