Проект Концепції Галузевої програми «Створення системи надання токсикологічної допомоги населенню України на період до 2015 року»

В Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості постраждалих у надзвичайних ситуацій техногенного, природного та іншого характеру. При цьому до 30% надзвичайних ситуацій призводять до токсикологічного ураження. За даними Міністерства надзвичайних ситуацій України лише за 2009 р. у нашій державі зареєстровано 264 надзвичайних ситуацій (38 з них пов’язані з отруєннями). Кількість постраждалих — 1511, серед них 557 — від гострих отруєнь. Загинули від гострих отруєнь 356 громадян. Разом з тим у державі відсутня цілісна система надання токсикологічної допомоги населенню при виникненні гострих отруєнь у повсякденні та при виникненні надзвичайних ситуацій хімічної етіології зокрема. Для зниження смертності та оптимізації надання токсикологічної допомоги населенню було розроблено цей документ.

Повідомлення про оприлюднення проекту Концепції Галузевої програми «Створення системи надання токсикологічної допомоги населенню України на період до 2015 року».

З метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, шляхом підвищення рівня доступу хворих з гострими отруєннями та тяжким перебігом ендогенних інтоксикацій на фоні соматичних та/або хірургічних захворювань до сучасних високотехнологічних методів лікування та діагностики токсикозу, робочою групою за участю головних позаштатних спеціалістів МОЗ України та провідних спеціалістів НАМН України розроблено проект Концепції Галузевої програми «Створення системи надання токсикологічної допомоги населенню України на період до 2015 року».

Пропозиції та зауваження просимо надсилати в термін з 12.11.2010 року до 12.12.2010 року: (е-mail: [email protected]), контактна особа — Дубініна Тетяна Юріївна (тел. 044 253 72 71)

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, e-mail: [email protected]

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Галузевої програми «Створення системи токсикологічної допомоги населенню України»

Опис проблеми

За даними статистики ВООЗ щорічно від гострих отруєнь забирають життя у більше ніж 250 тис людей (4.3 на 100 тис. населення) вони входять у число 10 провідних причин смерті.

В Україні, як і в багатьох розвинутих країнах, за останні роки збільшилося токсичне навантаження на цивільне населення. Епідеміологічні показники гострих отруєнь за останнє десятиріччя складають 25-40 випадків на 10 тис. населення з тенденцією до зростання. Спостерігається також збільшення побутових (випадкових, навмисних алкогольних, наркотичних, суїцидальних, кримінальних) випадків отруєння з використанням хімічних речовин.

Водночас спостерігається тенденція до збільшення кількості виникнення як надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного та іншого характеру, так й постраждалих в них. При цьому, до 30% НС складають токсикологічний профіль ураження. За даними МНС України, тільки за 2009 рік в нашій державі зареєстровано 264 надзвичайних ситуацій, (у тому числі 38 — пов’язаних з отруєннями). В результаті чого постраждали 1511 громадян країни (у т.ч. 557 від гострих отруєнь, серед яких 145 дітей, та загинули від гострих отруєнь 356 громадян (з них — 13 дітей).

Крім зростання екзогенних (зовнішніх) факторів токсичного навантаження на людину, за останні десятиріччя спостерігається поступове збільшення захворювань, перебіг яких супроводжується важкими проявами синдрому ендогенної (внутрішньої) інтоксикації та поліорганної недостатності, з ураженням та тимчасовим припиненням функцій природної детоксикації (нирок, печінки, тощо). Відомо, що більше ніж 95% всіх захворювань у людини супроводжується розвитком інтоксикаційного синдрому, який значно впливає на перебіг патологічного процесу та його прогноз. У 5% пацієнтів, які з різних причин потребують проведення заходів інтенсивної терапії, виникає гостре ураження природних органів знешкодження, що веде до накопичення у кров’яному ріслу токсичних речовин ендо- або екзогенного походження, та обумовлює показання до тимчасового використання різних методів екстракорпоральної детоксикації — методів штучної детоксикації (плазмаферез, гемофільтрація, гемодіафільтрація, гемо- та перитонеальний діаліз, тощо). Лікування таких хворих з важким перебігом екзогенної та ендогенної інтоксикації є комплексним та потребує знань та участі спеціалістів з детоксикаційної терапії — клінічних токсикологів.

Вкрай важливим на шляху удосконалення і розвитку моделі надання токсикологічної допомоги населенню України є створення єдиної системи лікувально-діагностичного, наукового, інформаційного та учбово-методичного забезпечення токсикологічної галузі медицини.

На сьогодні в Україні відсутня цілісна система надання токсикологічної допомоги населенню при виникненні гострих отруєнь у повсякденні та при виникненні надзвичайних ситуацій хімічної етіології зокрема. Крім цього до тепер відсутня система токсикологічної допомоги при важкому перебігу ендогенної інтоксикації на тлі соматичних або хірургічних захворювань.

У сучасних умовах токсикологічна допомога населенню, в тому числі дитячому, надається в лікувальних структурах різного профілю:

у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, дитячої анестезіології та інтенсивної терапії — при гострих отруєннях важкого та середнього ступеня;

у відділеннях терапії, педіатрії — при гострих отруєннях легкого ступеня важкості;

у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, дитячої анестезіології та інтенсивної терапії, соматичних та хірургічних відділеннях, в тому числі дитячих — при виникненні синдрому ендогенної інтоксикації різного ступеня важкості.

Слід вказати на те, що відсутність єдиного методичного підходу щодо призначення та вибору методів консервативної та екстракорпоральної детоксикаційної терапії, відсутність спеціальних знань та освіти з питань токсикокінетики та токсикодинаміки екзо- та ендотоксинів, обумовлює виникнення різних ускладнень у пацієнта, погіршує перебіг та прогноз захворювання в цілому.

Цілі і завдання прийняття пропонованого акта

Комплексне розв’язання проблеми можливе шляхом створення системи токсикологічної допомоги населенню України.

Основні завдання системи надання високоспеціалізованої токсикологічної допомоги населенню.

• Удосконалення існуючої системи організації надання високоспеціалізованої токсикологічної допомоги.
• Створення Українського центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м. Київ на базі Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя МОЗ України, та Українського центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м. Київ на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України.
• Створення міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м. Дніпропетровськ, м. Львів, м. Луганськ, м. Сімферополь, м. Донецьк, м. Суми, м. Чернівці на базі обласних (міських) багатопрофільних закладів МОЗ України.
• Забезпечення доступності високоспеціалізованих медичних послуг.
• Підвищення якості і розширення об’єму та профільності медичних послуг населенню у наданні детоксикаційної терапії при лікуванні захворювань, що супроводжуються важким перебігом ендо- та екзогенних інтоксикацій.
• Забезпечення заходів з надання екстреної токсикологічної допомоги та високоспеціалізованої детоксикаційної терапії, скерованих на попередження інвалідності та зменшення рівня смертності.
• Втілення новітніх лікувально- діагностичних технологій, які на даний час відсутні в Україні, спрямованих на лікування захворювань, що супроводжуються важким перебігом ендо- та екзогенних інтоксикацій.

Обґрунтування необхідності прийняття акта

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я одним з основних принципів охорони здоров’я в Україні є визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України. Стаття 6 Закону України «Про охорону дитинства» говорить про те, що держава гарантує громадянину право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Мета і шляхи її досягнення

Головною метою реалізація Концепції є забезпечення розвитку сучасної системи надання токсикологічної допомоги населенню на території України та забезпечення хворим доступності до високоспеціалізованої токсикологічної допомоги.

В результаті виконання Програми з’явиться можливість забезпечити одночасно лікувальний та діагностичний процеси надання токсикологічної допомоги на сучасному рівні в умовах Українських та міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

Прогноз результатів.

Виконання Програми дасть змогу:

• Підвищити якість і розширити об’єм та профільність медичних послуг з використанням високотехнологічних методів детоксикаційної терапії, а також доступність до сучасної високоспеціалізованої токсикологічної і екстреної медичної допомоги громадян України.
• Сприяти попередженню інвалідності та зменшенню смертності, в тому числі і від причин, що виникли внаслідок техногенних та природних катастроф.
• Створити державну систему надання екстреної та високоспеціалізованої токсикологічної допомоги хворим з ендо- та екзогенними інтоксикаціями, яка відповідає європейським стандартам, зменшити смертність пацієнтів з гострими і хронічними інтоксикаціями в середньому на 20% та зменшити рівень інвалідностї на 6-8%.
• Зняти соціальну напругу в суспільстві та сформувати позитивну думку громадськості щодо охорони здоров’я громадян в Україні і ролі держави у забезпеченні права людей на охорону здоров’я.
• Забезпечення виконання заходів Програми допоможе зберегти державі бюджетні кошти.

Пояснювальна записка
до проекту Концепції галузевої програми «Створення системи токсикологічної допомоги населенню України»

Обґрунтування необхідності прийняття акта

На сьогодні в Україні відсутня єдина система надання токсикологічної допомоги населенню при виникненні гострих отруєнь у повсякденні та при виникненні надзвичайних ситуацій хімічної етіології зокрема. Крім цього до тепер відсутня система токсикологічної допомоги при важкому перебігу ендогенної інтоксикації на тлі соматичних або хірургічних захворювань.

Слід вказати на те, що відсутність єдиного методичного підходу щодо призначення та вибору методів консервативної та екстракорпоральної детоксикаційної терапії, відсутність спеціальних знань та освіти з питань токсикокінетики та токсикодинаміки екзо- та ендотоксинів, обумовлює виникнення різних ускладнень у пацієнта, погіршує перебіг та прогноз захворювання в цілому.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я одним з основних принципів охорони здоров’я в Україні є визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України. Стаття 6 Закону України «Про охорону дитинства» говорить про те, що держава гарантує громадянину право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Цілі і завдання прийняття акта

В результаті виконання Програми з’явиться можливість забезпечити одночасно лікувальний та діагностичний процеси надання токсикологічної допомоги на сучасному рівні в умовах Українських та міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

Виконання Програми дасть змогу:

• Підвищити якість і розширити об’єм та профільність медичних послуг з використанням високотехнологічних методів детоксикаційної терапії, а також доступність до сучасної високоспеціалізованої токсикологічної і екстреної медичної допомоги громадян України.
• Сприяти попередженню інвалідності та зменшенню смертності, в тому числі і від причин, що виникли внаслідок техногенних та природних катастроф.
• Створити державну систему надання екстреної та високоспеціалізованої токсикологічної допомоги хворим з ендо- та екзогенними інтоксикаціями, яка відповідає європейським стандартам, зменшити смертність пацієнтів з гострими і хронічними інтоксикаціями в середньому на 20% та зменшити рівень інвалідностї на 6–8%.
• Зняти соціальну напругу в суспільстві та сформувати позитивну думку громадськості щодо охорони здоров’я громадян в Україні і ролі держави у забезпеченні права людей на охорону здоров’я.

Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Проект Концепції галузевої програми «Створення системи токсикологічної допомоги населенню України» підготовлено на виконання пункту 2. доручення Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 64681/0/1-10

Фінансово-економічне обґрунтування

Передбачається реалізація Програми на державному та регіональному рівнях. На регіональному рівні Програма реалізується шляхом розроблення відповідних регіональних програм, які визначатимуть зміст та шляхи реалізації завдань державного рівня.

Фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим. областей, мм. Києва і Севастополя, а також інших джерел передбачених законом.

Прогноз соціально-економічних і інших наслідків прийняття розпорядження

Затвердження і реалізація Програми забезпечить розвиток сучасної системи надання токсикологічної допомоги населенню на території України та сприятиме доступності до високоспеціалізованої токсикологічної допомоги хворим.

ПРОЕКТ

Концепція Галузевої програми
«Створення системи токсикологічної допомоги населенню України»
(далі Програма)

Розділ I.
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

За даними статистики ВООЗ щорічно від гострих отруєнь забирають життя у більше ніж 250 тис людей (4.3 на 100 тис. населення) вони входять у число 10 провідних причин смерті.

В Україні, як і в багатьох розвинутих країнах, за останні роки збільшилося токсичне навантаження на цивільне населення. Епідеміологічні показники гострих отруєнь за останнє десятиріччя складають 25-40 випадків на 10 тис. населення з тенденцією до зростання. Спостерігається також збільшення побутових (випадкових, навмисних алкогольних, наркотичних, суїцидальних, кримінальних) випадків отруєння з використанням хімічних речовин.

Водночас спостерігається тенденція до збільшення кількості виникнення як надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного та іншого характеру, так й постраждалих в них. При цьому, до 30% НС складають токсикологічний профіль ураження. За даними МНС України, тільки за 2009 рік в нашій державі зареєстровано 264 надзвичайних ситуацій, (у тому числі 38 — пов’язаних з отруєннями). В результаті чого постраждали 1511 громадян країни (у т.ч. 557 від гострих отруєнь, серед яких 145 дітей, та загинули від гострих отруєнь 356 громадян (з них — 13 дітей).

Крім зростання екзогенних (зовнішніх) факторів токсичного навантаження на людину, за останні десятиріччя спостерігається поступове збільшення захворювань, перебіг яких супроводжується важкими проявами синдрому ендогенної (внутрішньої) інтоксикації та поліорганної недостатності, з ураженням та тимчасовим припиненням функцій природної детоксикації (нирок, печінки, тощо). Відомо, що більше ніж 95% всіх захворювань у людини супроводжується розвитком інтоксикаційного синдрому, який значно впливає на перебіг патологічного процесу та його прогноз. У 5% пацієнтів, які з різних причин потребують проведення заходів інтенсивної терапії, виникає гостре ураження природних органів знешкодження, що веде до накопичення у кров’яному ріслу токсичних речовин ендо- або екзогенного походження, та обумовлює показання до тимчасового використання різних методів екстракорпоральної детоксикації — методів штучної детоксикації (плазмаферез, гемофільтрація, гемодіафільтрація, гемо- та перитонеальний діаліз, тощо). Лікування таких хворих з важким перебігом екзогенної та ендогенної інтоксикації є комплексним та потребує знань та участі спеціалістів з детоксикаційної терапії — клінічних токсикологів.

Вкрай важливим на шляху удосконалення і розвитку моделі надання токсикологічної допомоги населенню України є створення єдиної системи лікувально-діагностичного, наукового, інформаційного та учбово-методичного забезпечення токсикологічної галузі медицини.

На сьогодні в Україні відсутня цілісна система надання токсикологічної допомоги населенню при виникненні гострих отруєнь у повсякденні та при виникненні надзвичайних ситуацій хімічної етіології зокрема. Крім цього до тепер відсутня система токсикологічної допомоги при важкому перебігу ендогенної інтоксикації на тлі соматичних або хірургічних захворювань.

У сучасних умовах токсикологічна допомога населенню, в тому числі дитячому, надається в лікувально-профілактичних закладах різного профілю:

• у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, дитячої анестезіології та інтенсивної терапії — при гострих отруєннях важкого та середнього ступеня;
• у відділеннях терапії, педіатрії — при гострих отруєннях легкого ступеня важкості;
• у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, дитячої анестезіології та інтенсивної терапії, соматичних та хірургічних відділеннях, в тому числі дитячих — при виникненні синдрому ендогенної інтоксикації різного ступеня важкості.

Слід вказати на те, що відсутність єдиного методичного підходу щодо призначення та вибору методів консервативної та екстракорпоральної детоксикаційної терапії, відсутність спеціальних знань та освіти з питань токсикокінетики та токсикодинаміки екзо- та ендотоксинів, обумовлює виникнення різних ускладнень у пацієнта, погіршує перебіг та прогноз захворювання в цілому.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я одним з основних принципів охорони здоров’я в Україні є визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України. Стаття 6 Закону України «Про охорону дитинства» говорить про те, що держава гарантує громадянину право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Розділ II.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Не дивлячись на зростаючу актуальність проблем клінічної токсикології, в нашій країні чітко не визначена стратегія подальшого розвитку і удосконалення організації токсикологічної допомоги постраждалим з гострими отруєннями та тяжким перебігом ендогенної інтоксикації. Слід зазначити на те, що багато аспектів функціонуючої моделі організації токсикологічної допомоги в Україні, були обумовлені існуючою на попередніх історичних етапах системою медичної освіти і організації медичної допомоги населенню.

Вкрай важливим на шляху удосконалення і розвитку моделі надання токсикологічної допомоги населенню України є створення єдиної системи наукового, інформаційного та учбово-методичного забезпечення токсикологічної галузі медицини. Тільки в єдиній системі, яка повинна бути консолідованою зі службами екстреної медицини і медицини катастроф, уявляється можливим оперативно та на сучасному рівні вирішувати питання надання токсикологічної допомоги населенню при виникненні гострих отруєнь, важкому перебігу інтоксикаційного синдрому різної етіології.

Таким чином, стратегічною основою подальшого розвитку та удосконалення організації надання токсикологічної допомоги населенню України на сучасному етапі є:

• створення умов для досягнення балансу між потребою країни в цьому виді медичної допомоги і кількістю медичних структур токсикологічного профілю з їх кадровим наповненням;
• удосконалення системи освіти та методичної підготовки медичних працівників з питань клінічної токсикології;
• покращення матеріально-технічного оснащення медичних підрозділів клінічної токсикології;
• створення єдиної системи наукового, інформаційного та учбово-методичного забезпечення токсикологічної галузі медицини.

Серед актуальних проблем клінічної токсикології, які вимагають невідкладного вирішення, знаходяться питання лабораторної токсикологічної діагностики. У теперішній час лабораторні служби токсикологічної діагностики на клінічних базах ЛПЗ в Україні практично відсутні.

Проблеми токсикологічної діагностики віддзеркалюються на ефективності надання медичної допомоги населенню при гострих отруєннях хімічної етіології, важкому перебігу інтоксикацій різної етіології.

Зокрема, щорічно з загальної кількості госпіталізованих пацієнтів з гострим отруєнням, у 10-15% випадків отруйна речовина залишається невідомою; у 70% — хімічна група та прийнята доза отрути, як й в давні часи, з більшою або меншою долею вірогідності встановлюється лікарем на підставі анамнезу захворювання (якщо такий є зі слів супроводжуючих або самого постраждалого), клінічних проявів та їх виразності. Мета та задачі служб лабораторної токсикологічної діагностики, рівно як й матеріально-технічне забезпечення і кадрове наповнення токсикологічних лабораторій необхідно визначати та регламентувати в залежності від рівню ЛПЗ. Оперативність у вирішенні задач клінічної токсикології повинна передбачати відповідне оснащення токсикологічних лабораторій на базі ЛПЗ апаратурою і методиками для проведення експрес-аналізу біологічних середовищ пацієнта, з акцентом на діагностику токсичних речовин за допомогою технологій «сухої хімії ».

Особливий розділ клінічної токсикології складають отруєння та ендогенні інтоксикації у дітей. Особливості педіатричної токсикології торкаються як анатомо-фізіологічних параметрів дитини, так й етіологічної структури отруєнь, де лідируючі позиції займають лікарські засоби, препарати побутової хімії, алкоголь та його сурогати, речовини нейро- та психотропної дії, а отруєння рослинними речовинами гепато-нефротропної дії (отруйні гриби) займають перші рангові місця серед причин летального виходу гострого отруєння у дітей.

В структурі загальної захворюваності зовнішні причини займають одне з провідних місць. Так, у відповідності з даними статистичного аналізу в Україні в цілому статистична група «Травми та отруєння » у дітей до 14 років займала 4 місце, поділяючи його з захворюваннями очей.

Зменшення частоти гострих отруєнь, особливо серед дитячого населення, є актуальним пріоритетним міждисциплінарним завданням профілактичної та клінічної медицини, вирішення якої можливо тільки лише при взаємодії лікарів-клініцистів, токсикологів, гігієністів, екологів, спеціалістів служби невідкладних станів і медицини катастроф, організаторів охорони здоров’я, громадських організацій.

У перспективній моделі організації надання токсикологічної допомоги населенню важливим є створення Українського (дитячого та дорослого) та міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії, як лікувально-діагностичних, освітянських, методичних, координаційних та інформаційних баз.

Комплексне розв’язання проблеми можливе шляхом створення системи токсикологічної допомоги населенню України.

Основні завдання: системи надання високоспеціалізованої токсикологічної допомоги населенню.

Удосконалення існуючої системи організації надання високоспеціалізованої токсикологічної допомоги.

Створення Українського центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Київ на базі Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя МОЗ України, та Українського центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Київ на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України.

Створення міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Дніпропетровськ, м.Львів, м.Луганськ, м.Сімферополь, м.Донецьк, м.Суми, м.Чернівці на базі обласних (міських) багатопрофільних закладів МОЗ України.

Забезпечення доступності високоспеціалізованих медичних послуг.

Підвищення якості і розширення об’єму та профільності медичних послуг населенню у наданні детоксикаційної терапії при лікуванні захворювань, що супроводжуються важким перебігом ендо- та екзогенних інтоксикацій.

Забезпечення заходів з надання екстреної токсикологічної допомоги та високоспеціалізованої детоксикаційної терапії, скерованих на попередження інвалідності та зменшення рівня смертності.

Втілення новітніх лікувально- діагностичних технологій, які на даний час відсутні в Україні, спрямованих на лікування захворювань, що супроводжуються важким перебігом ендо- та екзогенних інтоксикацій.

Розділ IV.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Подальший розвиток та удосконалення системи надання токсикологічної допомоги населенню України може передбачати три варіанти вирішення проблеми.

Перший варіант передбачає залишити ситуацію як є. Матеріально-технічний та фінансово-економічний стан закладах охорони, де надається токсикологічна допомога хворим з екзо- та ендотоксикозами, з кожним роком все більше обмежуватиме можливості у надання високоспеціалізованої токсикологічної та спеціалізованої допомоги населенню в усіх регіонах Украйни. Реалізація такого варіанта обумовлює відсутність токсикологічної допомоги, як єдиної системи в Україні, яка здійснє високоспеціалізовану лікувально-діагностичну, методичну та освітянську діяльність в країні.

Другий варіант передбачає одночасне створення в кожному регіоні центрів токсикології, інтенсивної та еферентної терапії, в тому числі й Українських центрів у м. Києві. Такий шлях потребує одночасного залучення значного обсягу коштів, що є досить великим навантаженням на Державний та місцевий бюджети країни. До того ж вкрай складним є процес заповнення штатних посад висококваліфікованими спеціалістами-токсикологами (анестезіологами), що обумовлено необхідністю їх методичної та освітянської підготовки з питань клінічної токсикологі та екстракорпоральних методів детоксикації.

Третім варіантом є поетапне створення всіх необхідних складових організаційної моделі: на першому етапі — Українського центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Київ на базі Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя МОЗ України, Українського центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Київ на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України (вже створено), та 7 регіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії у м.Дніпропетровськ, м.Львів, м.Луганськ, м.Сімферополь, м.Донецьк, м.Суми, м.Чернівці на базі обласних (міських) багатопрофільних закладів МОЗ України на період до 2015 року. На другому етапі — створення у всіх регіонах Центрів (або відділень, в залежності від кількості населення), за період 2015 — 2020 рр.

Такий варіант створення системи не потребує одночасного залучення значного обсягу коштів, дає можливість дотримуватися всіх технологічних процесів під час будівництва, ремонту, реконструкції та оснащення.

До того запропонований шлях створює можливість поступової підготовки та концентрації кадрового потенціалу лікувального закладу для створення потужної клінічної бази з токсикології, а також можливість поступової концентрації та впровадження на регіональному рівні новітніх детоксикаційних технологій та програм.

Найефективнішим шляхом розв’язання проблеми є виконання Програми, що дасть змогу підвищити якість і розширити об’єм та профільність медичних послуг з використанням високотехнологічних детоксикаційних методів, а також доступність до сучасної високоспеціалізованої токсикологічної і екстреної медичної допомоги населенню України.

Розділ V.
Шляхи і способи розв’язання проблеми

1. Оптимізація ліжкового фонду Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя МОЗ України (далі Інститут), Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України м. Київ, обласних (міських) багатопрофільних закладів МОЗ України м.Дніпропетровськ, м.Львів, м.Луганськ, м.Сімферополь, м.Донецьк, м.Суми, м.Чернівці, шляхом створення та подальшого розвитку Українських (дитячого та дорослого) та міжрегіональних центрів (далі Центр) клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії для втілення новітніх лікувально-діагностичних детоксикаційних технологій, спрямованих на лікування ендо- та екзогенних інтоксикацій.

2. Створення умов для розвитку вказаних Центрів шляхом:

2.1. Проведення реконструкції і капітального ремонту приміщень та споруд лікарні (Інституту);

2.2. Переоснащення сучасним медичним енергоефективним обладнанням;

2.3. Забезпечення дороговартісним медичним обладнанням для проведення детоксикаційних технологій та токсикологічних досліджень, та витратними матеріалами відповідно до профілю медичних послуг, що надаються.

3. Здійснення координації організаційно- методичної токсикологічної допомоги та впровадження набутого досвіду в діяльність ЛПЗ підлеглих регіонів, в тому числі і профільна курація спеціалістами Центрів регіонів за профілем діяльності.

4. Створення системи постійного моніторингу токсикологічної ситуації в регіоні, єдине інформаційне середовище для забезпечення обміну відповідною інформацією. Впровадження в медичну практику сучасних детоксикаційних, інформаційних та телемедичних технологій.

5. Удосконалення системи токсикологічної, соціальної, психологічної реабілітації населення, зокрема із залученням волонтерів.

6. Сприяти розвиткові міжнародного співробітництва з пріоритетних напрямків токсикологічної допомоги населенню.

Програма розрахована на 5 років: на 2011-2016 роки.

Розділ VІ.
Очікувані результати виконання, критерії ефективності

Очікуваним результатом виконання Програми є створення та розвиток сучасної системи надання токсикологічної допомоги населенню на території України та забезпечення хворим доступності до високоспеціалізованої токсикологічної допомоги.

В результаті виконання Програми з’явиться можливість забезпечити одночасно лікувальний та діагностичний процеси надання токсикологічної допомоги на сучасному рівні в умовах Українських та міжрегіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

Виконання Програми дасть змогу:

Підвищити якість і розширити об’єм та профільність медичних послуг з використанням високотехнологічних методів детоксикаційної терапії, а також доступність до сучасної високоспеціалізованої токсикологічної і екстреної медичної допомоги громадян України.

Сприяти попередженню інвалідності та зменшенню смертності, в тому числі і від причин, що виникли внаслідок техногенних та природних катастроф.

Створити державну систему надання екстреної та високоспеціалізованої токсикологічної допомоги хворим з ендо- та екзогенними інтоксикаціями, яка відповідає європейським стандартам, зменшити смертність пацієнтів з гострими і хронічними інтоксикаціями в середньому на 20% та зменшити рівень інвалідностї на 6-8%.

Зняти соціальну напругу в суспільстві та сформувати позитивну думку громадськості щодо охорони здоров’я громадян в Україні і ролі держави у забезпеченні права людей на охорону здоров’я.

Розділ VІІ.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції

Фінансування Програми здійснюватиметься у межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті Міністерству охорони здоров’я України, за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим. областей, мм. Києва і Севастополя та за рахунок інших джерел, передбачених законом.

Необхідний обсяг фінансування Програми визначається щороку, виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.

Міністр З.М. Митник