10 липня в Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України відбулася робоча зустріч з актуальних питань ліцензування та акредитації у сфері охорони здоров’я за участю громадськості та заступника міністра охорони здоров’я України Наталі Лісневської.
Н. Лісневська зазначила, що система ліцензування в Україні є складною, породжує корупцію та потребує конструктивних змін. Заступник міністра щиро подякувала присутнім за небайдужість та допомогу в налагодженні ефективної роботи внутрішніх служб.
На робочій зустрічі обговорили найбільш складні та суперечливі вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (далі — Ліцензійні умови) щодо здійснення медичної практики, а також скарги щодо якості надання адміністративних послуг, які забезпечує МОЗ України у сфері ліцензування медичної практики та акредитації медичних закладів.
Учасники заходу погодилися, що в Україні потрібно побудувати ринок медичних послуг, який буде відповідати європейським стандартам.
Також було розглянуто пропозиції щодо оформлення ліцензій на медичну практику через компанії-посередники, враховуючи ситуацію на сході України та АР Крим; обговорено питання щодо заборони використання закладами охорони здоров’я назви «клініка», у тому числі в найменуваннях юридичних осіб та зареєстрованих торговельних марках.
Нагадаємо, що МОЗ України раніше наполягало на неприпустимості використання слова «клініка» у назвах медичних закладів, які не мають відповідного статусу.
Наприклад, дуже часто в найменуванні юридичної особи використовується слово «клініка» , хоча згідно з вимогами Переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ України від 28 жовтня 2002 р. № 385, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 р. за № 892/7180 (далі — Перелік), клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я, який не менше ніж на 50% використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії тощо) вищих медичних навчальних закладів III та IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи із забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
Надання закладу охорони здоров’я статусу клінічного врегульовано наказом МОЗ України від 14.09.1998 р. № 273 «Про надання статусу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Одеської, Вінницької, Харківської, Київської, Донецької, Запорізької, Тернопільської, Полтавської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Херсонської областей та м. Києва».
Для практичного врегулювання цього питання в контексті здійснення господарської діяльності з медичної практики, пунктом 2.8 Ліцензійних умов визначено, що у найменуванні юридичної особи має міститися назва лише одного із видів закладів охорони здоров’я відповідно до Переліку.
Зазначені вимоги також пов’язані зі змінами в законодавстві, а саме з редакцією статті третьої «Основ законодавства України про охорону здоров’я», в якій визначено, що заклад охорони здоров’я — це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Положенням про МОЗ України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 467, визначено, що МОЗ України має виключне право затверджувати переліки закладів охорони здоров’я.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства юридичні особи або відокремлені структурні підрозділи юридичних осіб, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення, повинні у своєму найменуванні зазначати вид закладу охорони здоров’я згідно з Переліком, затвердженим МОЗ України.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/
