Під час спільної наради, присвяченої питанням боротьби із вірусним гепатитом С, яка проходила 2 липня 2014 р. в Києві, фахівці Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, експерти, клініцисти та представники громадських організацій обговорили Державну цільову програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 р.
На думку експертів, саме через недостатню увагу до проблеми у попередні роки, відсутність системного підходу до діагностики, лікування та контролю пацієнтів із вірусним гепатитом С цей напрямок потребує постійного удосконалення. Не впроваджено повною мірою маршрутизацію пацієнта, не проводиться скринінг населення та облік усіх інфікованих осіб, діагностичні дослідження і терапія досить дорогі, що часто призводить до зникнення пацієнта з поля зору фахівців охорони здоров’я.
Як наголосила під час наради Ольга Голубовська, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Інфекційні хвороби», затверджена програма є багатокомпонентною і поєднує питання профілактики, безпеки донорської крові, освіти майбутніх і вже працюючих лікарів.
За її словами, нині багато завдань стоїть перед лікарем сімейної медицини: виявлення, нівелювання ризиків прогресування захворювання, ведення пацієнтів із термінальними стадіями захворювання печінки. Хоч іноді трапляються випадки, коли пацієнт приходить до лікаря, якому довіряє, а він запевняє його, що проблеми вірусного гепатиту С не існує або її не варто вирішувати (що неприпустимо).
Лариса Мороз, завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, зазначила, що серед проблем, які можна відзначити на регіональному рівні — відсутність достатньої кількості фахівців, які б ґрунтовно займалися проблемами вірусного гепатиту. Коли постало питання ведення реєстру хворих, ми зіткнулися з проблемою небажання брати на себе відповідальність щодо збору даних для цих реєстрів. Ще одна проблема — неоднаковий доступ пацієнтів із міст і районів до можливостей діагностики. Адже витратити близько 1,5 тис. грн. на діагностику і потім стати в емпіричну чергу на лікування погоджуються не всі.
Олена Лiщишина, директор Департаменту стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр МОЗ України», наголосила, що для того, щоб забезпечити працездатність системи контролю за виконанням норм прийнятих документів, серед яких Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослим та дітям «Вірусний гепатит С», важливо своєчасно інформувати користувачів на різних рівнях про наявну нормативно-правову документацію. Тож необхідно знаходити шляхи та можливості, щоб навіть вже напрацьовані документи доходили до безпосередніх користувачів на місцях. Протокол — це той документ, який лікар отримує адміністративними каналами, а адаптована клінічна настанова має бути на столі кожного фахівця.
На основі матеріалів доповідей і подальшого обговорення учасниками засідання запропоновано певні кроки і рекомендації, що стосуються удосконалення в Україні системи надання медичної допомоги пацієнтам із хронічним вірусним гепатитом С.
Зокрема, експерти погодилися, що необхідно розробити план поліпшення діагностики вірусного гепатиту С на ранніх стадіях, включаючи освітні заходи для лікарів первинної ланки, скринінгові програми, матеріально-технічні засоби для регіональних гепатоцентрів на підставі діючих медико-технологічних документів. Окремим питанням має бути вдосконалення системи до- і післядипломної медичної освіти шляхом збільшення кількості годин викладання проблеми вірусного гепатиту С. Важливим напрямом, на думку учасників, є просвітницька робота серед населення щодо вірусного гепатиту С.
В Україні поширеність вірусного гепатиту С оцінюється експертам Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у ≈3%, проте достовірні статистичні дані відсутні. Враховуючи відсутність масштабного скринінгу і прихований епідемічний процес, більшість українських експертів вважають, що поширеність вірусного гепатиту С в Україні може становити 5–9%. Для отримання достовірних епідеміологічних даних про захворюваність та поширеність вірусного гепатиту С та моніторингу надання медичної допомоги виявленим пацієнтам існує потреба у створенні національного реєстру пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С.
Також учасники наради розглядали варіанти нових інноваційних схем терапії (безінтерферонова терапія) та окреслили можливості й передумови для перегляду адаптованої клінічної настанови та уніфікованих клінічних протоколів надання медичної допомоги при вірусному гепатиті С, з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій у міру появи більш ефективних схем терапії.
Довідка
Вірусний гепатит С на сьогодні — глобальна проблема: у світі налічують близько 160 млн інфікованих. У країнах Європи, за даними звітів Європейського регіону у ВООЗ, середню щорічну захворюваність оцінюють у 6,19 на 100 тис. населення. У ≈85% інфікованих розвивається хронічний гепатит, який у 20% пацієнтів призводить до розвитку цирозу печінки і у 7% — гепатоцелюлярної карциноми. Ці ускладнення — головна причина смертності серед пацієнтів із вірусним гепатитом С.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами: http://www.moz.gov.ua/
