Як вже писало наше виданння, проблема нозокомінальних інфекцій у стаціонарах України стоїть досить гостро. За останні роки через незадовільний стан матеріально-технічного, лабораторного і медикаментозного забезпечення закладів охорони здоров’я, недосконалість існуючої нормативно-правової бази щодо здійснення заходів профілактики та системи епідемічного нагляду, офіційно реєструється лише до чотирьох тисяч випадків внутрішньолікарняних інфекцій щороку, а розрахункова кількість складає більше ніж 350 тисяч хворих. Відсутність науково обґрунтованого економічного підходу до оптимізації матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів, децентралізоване придбання обладнання для стерилізації медичного інструментарію, дезінфекційних та мийних засобів, відсутність практики здійснення контролю за раціональним використанням протимікробних препаратів, ефективністю стерилізації та дезінфекції в окремих регіонах, не дає змоги виробити єдину стратегію здійснення ефективного контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій. Відсутність планового підходу до заміни застарілого лабораторного та стерилізуючого обладнання, впровадження нових технологій стерилізації та дезінфекції призводить до перенасичення обладнання і засобів в одних регіонах і часткову або повну відсутність їх в інших.
Саме для вирішення цих питань МОЗ України було розроблено та винесено на громадське обговорення Проект Концепції Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року, який ми пропонуємо до уваги читачів.
ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України
«Про схвалення Концепції Державної цільової програми профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року»
Міністерство охорони здоров’я України повідомляє про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року».
Проект розпорядження розроблено на виконання Закону України «Про державні цільові програми»
Проект розпорядження, пояснювальна записка, повідомлення про оприлюднення проекту розміщено на сайті Міністерства охорони здоров’я України: moz.gov.ua.
Зауваження та пропозиції щодо проекту акта приймаються у письмовому або в електронному вигляді до «20» жовтня 2010 р. на адресу Міністерства охорони здоров’я України 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7 тел. (044) 253-17-84, e-mail: [email protected].
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, e-mail: [email protected]
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України
«Про схвалення Концепції Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акту
Внутрішньолікарняні інфекційні хвороби, пов’язані з наданням медичної допомоги, які поступаються лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням, до цього часу залишаються однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. Високий рівень цієї захворюваності, на думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), пов’язане з ростом стійкості збудників внутрішньо лікарняних інфекцій до дії протимікробних препаратів (антибіотиків, антисептиків та дезінфектантів), відсутністю ефективної системи контролю за інфекціями. Ризик захворювання на внутрішноьлікарняні інфекції поширюються як пацієнтів так і працівників закладів охорони здоров’я, а також відвідувачів. Рівень захворюваності на ці інфекції у розвинених країнах світу досягає до 44%. За визначенням ВООЗ кожний десятий пацієнт інфікується збудниками внутрішньолікарняних інфекцій.
За останні роки в Україні, враховуючи незадовільний стан матеріально- технічного, лабораторного і медикаментозного забезпечення закладів охорони здоров’я, недосконалістю існуючої нормативно-правової бази щодо здійснення заходів профілактики та системи епідемічного нагляду, офіційно реєструється лише до чотирьох тисяч випадків внутрішньолікарняних інфекцій щороку, а розрахункова кількість складає більше ніж 350 тисяч хворих.
Фахівці державної санітарно-епідеміологічної служби та керівники лікувально-профілактичних установ на місцях, наголошують на відсутності нормативно-правових документів, що відповідають сучасним вимогам розвитку медичної науки з питань епідеміологічного нагляду за внутрішньо лікарняними інфекціями та заходів боротьби з ними, а також правил вибору дезінфекційних засобів та режимів їхнього застосування, визначення адекватних заходів безпеки персоналу при виконанні дезінфекційних робіт, а також незадовільний стан матеріально-технічного, лабораторного та медикаментозного забезпечення.
Для ефективної боротьби з внутрішньолікарняними інфекційними захворюваннями необхідно мати чіткі правила моніторингу за інфекціями та поширенням стійкості їх збудників до протимікробних препаратів, здійснення дезінфекційних заходів, а також системний підхід, що передбачено у запропонованому проекті Державної цільової програми здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року, далі (Програма).
2. Мета і шляхи її досягнення
Проект Програми розроблено з метою зниження рівня інфекційних захворювань, пов’язаних з наданням медичної допомоги населенню за рахунок вдосконалення комплексу профілактичних та протиепідемічних заходів, а також впровадження ефективної системи епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями, покращення забезпеченості ЛПЗ сучасними засобами дезінфекції, обладнанням для стерилізації та своєчасної діагностики інфекцій, що сприятиме ефективності лікування.
Прийняття запропонованого Проекту Програми має на меті забезпечення безпечності медичних послуг, що надаються населенню шляхом:
- розробки та впровадження в практику системи охорони здоров’я ефективного епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями та заходів боротьби з ними;
- розробки та впровадження у закладах охорони здоров’я системи моніторингу поширення резистентності збудників внутрішньолікарняних інфекцій до дії протимікробних препаратів;
- удосконалення критеріїв раціонального використання протимікробних препаратів;
- впровадження новітніх технологій, методів та режимів дезінфекції в практику роботи закладів охорони здоров’я;
- забезпечення закладів охорони здоров’ я сучасним діагностичним обладнанням мікробіологічних лабораторій, засобами дезінфекції та стерилізаційним обладнанням;
3. Правові аспекти
Проект «Концепції Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року» розроблено відповідно до вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про державні цільові програми» та на виконання постанови Верховної Ради України від 12.01.2006 № 3339-IV «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан захворюваності населення України на інфекційні хвороби та заходи щодо її зниження «, Указу Президента України від 14 лютого 2006 року №132/2006 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2006 року «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобам», а також Протоколу наради під час головуванням Прем’єр- міністра України Азарова М.Я.від 16.06.2010 «Про забезпечення доступності населення якісних лікарських засобів, медичних виробів і медичного обладнання».
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансування проекту Програми здійснюється в межах видатків, які передбачаються у Державному бюджеті України головним розпорядникам коштів — виконавцям проекту Програми, за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також інших джерел, що не заборонені законодавством.
5. Позиція заінтересованих органів
Проект Програми направлено на погодження до Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та Міністерства юстиції.
6. Регіональний аспект
Проект Програми належить до розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
7. Запобігання корупції
Проект « Концепції Державної цільової програми здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року « не містить ризику вчинення корупційних правопорушень.
8. Громадське обговорення
До розробки проекту Програми залучалися підприємці та представники профільних громадських організацій. Проект Програми пройшла процедуру громадського обговорення із розміщенням на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.
9. Позиція соціальних партнерів
Проект Програми не стосується питань соціально-трудової сфери.
10. Прогноз результатів
Прийняття проекту Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року дасть можливість знизити рівень захворювань, інвалідність та смертність населення, пов’язаних з цими інфекціями, а також забезпечить безпечність надання медичних послуг.
|
|
З.М. Митник |
ПРОЕКТ
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від _____________2010 р.
№________________
Про схвалення Концепції Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року
1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року, що додається.
Визначити МОЗ державним замовником Програми.
2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року.
|
|
З.М. Митник |
Проект
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від _____________2010 р.
№________________
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2015 року
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована
Програма
Протягом останніх десятиріч внутрішньолікарняні інфекції в Україні посідають одне з провідних місць в інфекційній патології людини, поступово набуваючи масштабу глобальної медико-соціальної проблеми.
За останні роки в Україні, враховуючи незадовільний стан матеріально- технічного, лабораторного та медикаментозного забезпечення лікувально- профілактичних закладів, офіційно реєструється до чотирьох тисяч випадків внутрішньолікарняних інфекцій щороку, а розрахункова кількість складає близько 350 тисяч хворих.
Причинами ситуації, що склалася, є поширення внутрішньолікарняних інфекцій, яке поступається лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням, високий рівень захворюваності та стійкості їх збудників до дії протимікробних препаратів (антибіотиків, антисептиків та дезінфектантів), неефективність діючої системи моніторингу за цими інфекціями, несвоєчасність діагностики захворювань, нехтування вимогами щодо дотримання правил асептики, нераціональне використання протимікробних ліків та засобів знезараження, відсутність системного підходу до організації та забезпечення інфекційної безпеки пацієнтів і співробітників закладів охорони здоров’я усіх форм власності, недосконала нормативно-правова база з питань організації інфекційного контролю та заходів попередження внутрішньолікарняних інфекцій, відсутність засобів специфічної профілактики та недостатній рівень спеціальних знань серед фахівців щодо інфекційної безпеки.
За даними ВООЗ, внутрішньолікарняні інфекції вражають у середньому близько 8,4% пацієнтів, з яких до 85% припадає на гнійно-септичні інфекції, викликані бактеріями, стійких до дії більшості існуючих протимікробних препаратів, внаслідок чого збільшується кількість летальних випадків.
Поширення внутрішньолікарняних інфекцій спричинене грам-позитивними та грам-негативними умовно-патогенними мікроорганізмами, що відрізняються від інших бактерій біологічними характеристиками і мають більшу вірулентність, стійкість до ліків і несприятливих факторів навколишнього природного середовища. У разі нераціонального використання протимікробних препаратів, порушення технології стерилізації та дезінфекції зазначені штами мікроорганізмів можуть не тільки виживати, а і розмножуватися, в наслідок чого ускладнюється перебіг основного захворювання, збільшується тривалість перебування хворого у лікарні, отже зростають матеріальні витрати, пов’язані з організацією додаткового лікування та здійснення комплексу заходів по локалізації спалахів інфекції.
Основними причинами зростання кількості внутрішньолікарняних інфекцій та зниження ефективності заходів боротьби з ними є зростання стійкості їх збудників до дії протимікробних препаратів (антибіотиків, антисептиків та дезінфектантів), збільшення серед пацієнтів груп ризику інфікування на тлі епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та туберкульозу, поширення наркоманії, розширення спектру інвазивних методів діагностики та лікування, широке застосування високотехнологічного обладнання, яке ускладнює його дезінфекцію та стерилізацію, активізація артифіціального механізму передачі збудників внутрішньолікарняних інфекцій та збільшення кількості осіб із зниженим імунітетом.
Таким чином, ситуація, що склалася, має загрозливий характер і викликає серйозне занепокоєння серед фахівців, пацієнтів та громадськості.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
Проблема розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій спричинена:
- недостатнім рівнем визнання з боку держави та суспільства факту, що захворювання, спричинені такими інфекціями набули ознак некерованої епідемії;
- відсутністю повноцінної державної політики щодо запобігання масових спалахів внутрішньолікарняних інфекцій та встановлення їх причин;
- невідповідністю нормативно-правової бази, що регламентує технологію забезпечення протиепідемічного режиму, зокрема питань стерилізації та дезінфекції медичного інструментарію та обладнання, міжнародним та європейським стандартам;
- недосконалістю системи виявлення та ведення обліку внутрішньолікарняних інфекцій, що унеможливлює здійснення адекватного комплексу необхідних протиепідемічних заходів;
- відсутністю національних стандартів з контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій;
- наявністю технічно застарілого та зношеного парку стерилізаційного обладнання;
- недостатністю обладнання для приготування дезінфекційних розчинів, гігієнічної та хірургічної обробки рук, приладів для деструкції ін’єкційних голок, механізмів для гарантованої утилізації потенційно контамінованого матеріалу, твердих та рідких відходів, виділень хворих;
- звуженим асортиментом дезінфекційних засобів та недосконалістю режиму їх застосування, і як наслідок недостатня ефективність виконання профілактичних та дезінфекційних заходів;
- недосконалістю заходів безпеки персоналу при виконанні стерилізаційних та дезінфекційних заходів;
- низьким рівнем оснащеності закладів охорони здоров’я сучасним лабораторним обладнанням, що необхідне для своєчасної діагностики, лікування осіб, які зазнали інфікування у лікувально- профілактичних закладах;
- неефективністю структурної та функціональної організації служби з гарантованого забезпечення протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних закладах, її невідповідністю світовими тенденціям та європейським стандартам;
- невідповідністю даних офіційної статистики захворювань реальній захворюваності та поширенню цієї патології в країні, що ускладнює аналіз причин інфекції та розробку адекватних заходів боротьби з ними;
- недостатністю кадрового забезпечення та рівня професійних знань з питань інфекційного контролю серед фахівців загальної мережі лікувальних закладів;
- низьким рівнем підготовки фахівців стосовно роботи із сучасними методами стерилізації, дезінфекції та методами здійснення заходів інфекційного контролю;
- неефективністю вжитих заходів до виявлення медичними працівниками внутрішньолікарняних інфекцій на ранніх доклінічних стадіях, насамперед у дітей;
- недостатнім бюджетним фінансуванням для закупівлі закладами охорони здоров’я діагностичного обладнання мікробіологічних лабораторій, витратних матеріалів та реагентів;
- відсутністю ефективної взаємодії фахівців державної санітарно- епідеміологічної служби та лікувально-профілактичних закладів стосовно організації та проведення заходів попередження спалахів внутрішньолікарняних інфекції;
- недостатнім рівнем знань медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів про фактори ризику та забезпечення інфекційної безпеки пацієнтів при проведенні діагностичних та лікувальних процедур.
Досвід країн ЄС свідчить про неможливість остаточного вирішення питання виникнення та поширення внутрішньолікарняних інфекцій, які є причиною великої кількості смертей, проте на даний час стан медичної та фармацевтичної науки дає можливість обмежити та контролювати поширення зазначених інфекцій.
На сучасному етапі найефективнішим засобом здійснення контролю є бездоганне дотримання комплексу попереджувальних заходів, основними з яких є мікробіологічний моніторинг, раціональне використання протимікробних препаратів, сучасних засобів стерилізації, дезінфекції та професійної гігієни.
Відсутність науково обґрунтованого економічного підходу до оптимізації матеріально- технічної бази лікувально- профілактичних закладів, децентралізоване придбання обладнання для стерилізації медичного інструментарію, дезінфекційних та мийних засобів, відсутність практики здійснення контролю за раціональним використанням протимікробних препаратів, ефективністю стерилізації та дезінфекції в окремих регіонах, не дає змоги виробити єдину стратегію здійснення ефективного контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій. Відсутність планового підходу до заміни застарілого лабораторного та стерилізуючого обладнання, впровадження нових технологій стерилізації та дезінфекції призводить до перенасичення обладнання і засобів в одних регіонах і часткову або повну відсутність їх в інших.
Єдиним науково обґрунтованим та соціально виправданим підходом до розв’язання проблеми внутрішньолікарняних інфекцій, у тому числі ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в лікувально-профілактичних закладах, є розроблення, затвердження та виконання Державної цільової програми здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2016 року.
Мета Програми
Виконання Програми спрямоване на:
- координацію дій органів державної влади всіх рівнів та місцевого самоврядування, громадськості, засобів масової інформації у сфері здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій;
- впровадження ефективних протиепідемічних заходів в умовах розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепатитів та інших небезпечних інфекцій;
- розробку та впровадження в практику системи охорони здоров’я ефективного епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями та заходів боротьби з ними;
- розробку та впровадження у закладах охорони здоров’я системи моніторингу поширення резистентності збудників внутрішньо- лікарняних інфекцій до дії протимікробних препаратів;
- удосконалення критеріїв раціонального використання протимікробних препаратів;
- впровадження новітніх технологій, методів та режимів дезінфекції в практику роботи закладів охорони здоров’я;
- забезпечення закладів охорони здоров’ я сучасним діагностичним обладнанням мікробіологічних лабораторій, засобами дезінфекції та стерилізаційним обладнанням;
- удосконалення критеріїв оцінювання застосування дезінфекційних засобів;
- підвищення рівня захисту персоналу та пацієнтів від дії шкідливих факторів під час проведення дезінфекційних заходів;
- забезпечення створення нормативних документів, які спрямовані на забезпечення сучасних потреб дезінфектології.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Серед варіантів розв’язання проблеми слід визначити три основних варіанти.
Перший варіант передбачає збереження існуючого підходу до здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій.
Відсутність глибоких докорінних організаційних змін під час здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій в лікувально-профілактичних закладах, незабезпечення впровадження у практику охорони здоров’я сучасних програм інфекційного контролю, мікробіологічного моніторингу стійкості до протимікробних препаратів, технологій стерилізації та дезінфекції, призведе до поглиблення проблем у зазначеній сфері та не дасть змоги підтримувати основні показники надання медичної допомоги хворим на рівні попередніх років.
Другий варіант передбачає поліпшення фінансового забезпечення органів охорони здоров’я з метою посилення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій.
Збільшення фінансування заходів, спрямованих на здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій дасть змогу провести організаційно-структурні зміни, поліпшити технічно–матеріальну базу лікувально-профілактичних закладів, у результаті зменшиться кількість захворювань, пов’язаних із внутрішньолікарняними інфекціями. Проте збільшення фінансування не сприятиме розв’язанню проблеми в цілому, не забезпечить координацію органів державної влади всіх рівнів і місцевого самоврядування, громадськості, засобів масової інформації у сфері контролю за поширенням лікарняних інфекцій, у тому числі з метою контролю за ефективністю та рівномірністю використання бюджетних коштів.
Третій варіант полягає у системній та комплексній реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я шляхом розроблення та впровадження Державної цільової програми здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2016 року, спрямованої на:
- ефективне використання фінансових ресурсів держави з метою організації контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій;
- гармонізацію національних стандартів із здійсненням контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій із міжнародними стандартами та стандартами ЄС;
- удосконалення санітарно- епідеміологічного нагляду за санітарними та протиепідемічними заходами із здійснення контролю за розповсюдженням внутрішньолікарняних інфекцій;
- впровадження системи мікробіологічного моніторингу поширення у закладах охорони здоров’я стійких до дії антимікробних препаратів збудників внутрішньолікарняних інфекцій;
- стабільне та рівномірне поліпшення стану забезпечення лікувально- профілактичних закладів лабораторним обладнанням і приладами для дезінфекції та стерилізації засобами для здійснення контролю за їх ефективністю;
- впровадження новітніх технологій з метою гарантованого забезпечення інфекційної безпеки пацієнтів та співробітників закладів охорони здоров’я усіх форм власності;
- запровадження системи інформаційного забезпечення ефективності протиепідемічних заходів;
- створення мережі централізованих стерилізаційних відділень, яка відповідає європейському рівню;
- акумуляцію реальних статистичних даних про епідеміологічну ситуацію у лікувально-профілактичних закладах країни, що стане основою для розробки адекватних заходів боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями та оцінки їх ефективності;
- інформування Кабінету Міністрів України про реальний стан здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій;
- ефективне планування та раціональне використання бюджетних витрат та позабюджетне фінансування;
- розроблення сучасних модулів підготовки фахівців з надання загальної і спеціалізованої медичної допомоги населенню;
- поліпшення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних установ;
- інтеграцію медичної галузі України у світове та Європейське товариство шляхом застосування рекомендацій ВООЗ та провідних Європейських інституцій;
- впровадження сучасних інформаційних технологій для здійснення моніторингу та проведення оцінки ефективності заходів Програми.
У разі реалізації першого та другого варіантів не буде досягнута максимальна ефективність використання бюджетних коштів для профілактики, раннього виявлення та адекватного лікування хворих на внутрішньолікарняні інфекції із застосуванням доказової медицини, що в свою чергу не дасть змогу розробити науково-обґрунтовану стратегію зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності від цієї групи хвороб на найближчу перспективу та подальші роки.
Розроблення та впровадження Державної цільової програми контролю внутрішньолікарняних інфекцій на період до 2016 року дасть змогу досягти позитивних зрушень у розв’язанні проблем системи охорони здоров’я. Системність проблемних питань контролю за розповсюдженням внутрішньолікарняних інфекцій в Україні, передбачена Програмою, сприятиме максимальній ефективності заходів при мінімізації бюджетних витрат.
Оптимальним варіантом розв’язання проблеми є третій.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строки виконання Програми
До 2015 року передбачається вирішити проблемні питання здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій в Україні та реалізувати державну політики у зазначеній сфері та суміжних галузях, шляхом:
- забезпечення створення ефективної системи моніторингу поширення внутрішньолікарняних інфекційних захворювань;
- удосконалення системи епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями та моніторингу за формуванням стійкості їх збудників до протимікробних препаратів;
- підвищення рівня підготовки фахівців з питань здійснення контролю за поширенням внутрішньолікарняних інфекцій за навчальними програмами до – і післядипломної підготовки лікарів, середніх медпрацівників;
- зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів; дотримання протиепідемічного режиму шляхом забезпечення сучасним обладнанням та засобами дезінфекції;
- визначення пріоритетних напрямків фінансування та першочергового забезпечення необхідним обладнанням, засобами та реактивами;
- створення умов для доступності гарантовано безпечної спеціалізованої медичної допомоги населенню;
- здійснення моніторингу спалахів внутрішньолікарняних інфекційних захворювань, розроблення науково — обґрунтованого комплексу заходів для локалізації і ліквідації причин виникнення таких захворювань;
- забезпечення розвитку міжнародного співробітництва;
Виконання Програми розраховане на п’ять років, що дасть можливість досягти позитивних результатів у зниженні рівня розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій, коригувати форму роботи органів виконавчої влади на наступних етапах діяльності.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми дасть змогу:
- здійснити поетапне реформування служб, що забезпечують протиепідемічну безпеку у лікувально- профілактичних закладах, та розширити можливості надання якісної спеціалізованої медичної допомоги;
- вибудувати ефективну систему моніторингу внутрішньолікарняних інфекцій, згідно з вимогами міжнародних стандартів;
- знизити рівень захворюваності, інвалідності та смертності населення, пов’ язаної з внутрішньолікарняними інфекціями на 50 відсотків;
- підвищити рівень інфекційної безпеки пацієнтів у лікувально-профілактичних закладах та рівень підготовки співробітників закладів охорони здоров’я щодо здійснення заходів, необхідних для його попередження;
- створити максимально можливі в існуючих соціально-економічних умовах, передумови підвищення безпеки хворих, які потребують медичної допомоги.
Оцінка фінансових, матеріально- технічних, ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми здійснюється за рахунок видатків, які передбачаються у Державному бюджеті України головним розпорядникам коштів — виконавцям Програми, за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також інших джерел, що не заборонені законодавством.
