На підтримку ініціативи Міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової щодо трансляції через мережу Інтернет всеукраїнських відкритих лекцій з актуальних питань охорони здоров’я на початку липня 2013 р. відбулася відкрита лекція на тему «Онкологічна служба України: стан, проблеми, перспективи», яку провів ректор Донецького національного медичного університету ім. Максима Горького, завідувач кафедри онкології та радіології доктор медичних наук, професор Юрій Думанський. Лекцію прослухали в Донецьку, Львові, Чернівцях, Києві, Луганську, Харкові, а також Криму студенти усіх вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів, лікарі онкологічних центрів, слухачі інститутів підвищення кваліфікації.
За словами Ю. Думанського, онкологічні захворювання на сьогодні є однією з найбільш актуальних і невирішених медичних проблем людства. Щороку у світі реєструють понад 12 млн осіб, які вперше захворіли на рак, близько 7 млн помирають від даного захворювання, що становить приблизно 20 тис. осіб щодня.
На жаль, Україна відрізняється високим рівнем онкологічної захворюваності та входить до першої десятки країн світу за цим показником, маючи більше 160 тис. захворілих на рік. Сьогодні кожний 5-й українець протягом життя занедужує на рак, а в найближчій перспективі — хворітиме кожен 4-й. Щороку майже 90 тис. жителів нашої країни помирають від онкологічних захворювань, причому 35% із них — особи працездатного віку. Через запізнілу діагностику раку великою залишається частка хворих, які помирають протягом 1 року після встановлення діагнозу (38–40%).
Найвищі рівні захворюваності зафіксовано в Севастополі (513 випадків на 100 тис. населення), Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сумській, Харківській областях, а також в м. Києві (403–443 на 100 тис. населення); найнижчі — у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій областях (приблизно 259–292 на 100 тис. населення).
Найпоширенішими формами раку, які діагностують вперше щорічно, є рак легені — понад 1 млн 300 тис. у світі та 16,5 тис. хворих в Україні, рак молочної залози — 1 млн та 16 тис. хворих відповідно, пухлини товстої кишки — близько 1 млн та 19 тис. хворих відповідно, рак шлунка — близько 900 тис. хворих у світі та 10 тис. у нашій державі.
Наприкінці 2012 р. на онкологічному обліку перебувало понад 1 млн хворих, у тому числі 368 тис. чоловіків та майже 684 тис. жінок. Контингент хворих на рак дітей становив понад 5800 осіб.
За даними Національного канцер-реєстру, показник смертності населення України від злоякісних новоутворень у 2011 р. дорівнював 186 на 100 тис. населення, що на 0,3% вище, ніж у попередньому році. Найвищі показники смертності зафіксовано в Севастополі, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській і Тернопільській областях. Як зауважив лектор, рак як причина смерті посідає 2-ге місце у структурі смертності населення України і разом із серцево-судинними захворюваннями визначає рівень здоров’я нації, національну безпеку України. Тривалість життя хворого онкологічного профілю зменшується на 17–18 років, 40% цього часу припадає на працездатний вік.
Що стосується лікування хворих на рак, то тактику ведення пацієнтів визначають за стадією злоякісного процесу. Вчений наголосив, що основною національною проблемою, яка багато в чому є визначальною причиною низької ефективності боротьби з раком в Україні, — є невчасна діагностика пухлинних захворювань.
Одним з методів ранньої діагностики раку є профілактичний медичний огляд. Однак ідея спеціалізованих онкологічних медоглядів за останнє десятиліття була дискредитована, оскільки їх проводили не в повному обсязі. За інформацією Національного канцер-реєстру, в 2012 р. під час профілактичних оглядів виявлено злоякісні новоутворення у 30,6% обстежених (від 19% — у Кіровоградській області до майже 65% — у Києві). Дані цифри красномовно свідчать про формальне ставлення до цієї проблеми.
Не досить ефективним було виявлення при профілактичних оглядах пухлин візуальних локалізацій (злоякісні новоутворення губи, шкіри, шийки матки, молочної залози, прямої кишки), які в ряді областей активно діагностують лише в 5,0–30,0% хворих.
Відсутність онкологічної настороженості у стоматологів призвела до того, що рівень виявлення при профілактичних оглядах злоякісних новоутворень ротової порожнини у Волинській області становив 0%, Закарпатській — 5,6%, Херсонській — 5,2%.
Низькою була ефективність виявлення під час профілактичних оглядів випадків захворювання на злоякісні новоутворення трахеї, бронхів та легені.
Окремим питанням завжди була дитяча онкологічна захворюваність. Проблема ранньої діагностики раку у цієї категорії населення найбільш актуальна. У дитячого населення коефіцієнт смертність–захворюваність досягає в Україні 30,7%, а максимальні показники серед хлопчиків у Закарпатській області — 90,9%, Кіровоградській — 83,3%, а серед дівчаток — в Миколаївській — 62,5%. Але серед обстежених дитячого віку на профілактичних оглядах виявлено тільки 12,5% хворих.
Найбільш поширеними злоякісними новоутвореннями у дітей є лейкемії — до 32,0%, пухлини головного мозку, хвороба Ходжкіна, злоякісні новоутворення кісток та суглобових хрящів, неходжкінські лімфоми. Саме на ранню діагностику цих нозологічних форм слід звертати увагу фахівцям сімейної медицини та педіатрам при проведенні профілактичних оглядів.
На жаль, через невчасну діагностику онкологічних захворювань більша частина невеликих у відсотковому відношенні, але насправді багатомільйонних бюджетних витрат з мінімальним ефектом (від 5 до 25%) витрачається на вартісне паліативне й комбіноване лікування при поширених формах раку. Слід враховувати, що паліативна терапія пізньодіагностованого пухлинного процесу в 10 разів дорожча, ніж радикальне лікування раку в ранніх стадіях.
За даними Національного канцер-реєстру, від 37 до 60% усіх хворих із різною локалізацією злоякісних новоутворень не отримали спеціального лікування з причини пізньої діагностики, що, безумовно, впливає на рівень смертності та виживаності пацієнтів. Водночас не тільки онкологи, але й вся громадськість повинні знати, що ранні форми раку, які вже сьогодні можуть бути виявлені за допомогою наявної діагностичної апаратури, у більшості випадків повністю виліковні за допомогою традиційного хірургічного методу лікування. Однак на сьогодні з майже 93 тис. оперативних втручань, виконаних у 2012 р. в спеціалізованих установах, тільки 1180 (1,3%), згідно з даними Національного канцер-реєстру, проведено на початковій стадії неінвазивного раку.
Ю. Думанський нагадав, що з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на поліпшення якості первинної профілактики онкологічних захворювань, підвищення рівня одужання, зниження рівня смертності протягом першого року захворювання, зниження показників смертності від злоякісних новоутворень деяких локалізацій (рак молочної залози, шийки матки, передміхурової залози) у грудні 2009 р. законом України затверджено «Загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року».
На виконання завдань Загальнодержавної програми МОЗ України розроблено план заходів (наказ МОЗ № 409 від 14.05.2010 р.), що, як зазначив лектор, не вимагають серйозного технічного переоснащення установ охорони здоров’я й можуть бути реалізовані найближчим часом. Зокрема, мова йде про формування переліку осіб, які належать до груп підвищеного ризику, з метою їх оздоровлення, диспансерного спостереження та своєчасного лікування. Подібні списки мають бути в сімейних та довірених лікарів, копії цих списків можуть зберігатися в районних онкологів. Також для забезпечення раннього виявлення злоякісних пухлин в установах охорони здоров’я, які надають первинну медико-санітарну допомогу, необхідно підвищити ефективність профілактичного медичного огляду населення та диспансерного спостереження за хворими з передпухлинними захворюваннями. Для реалізації цього вкрай важливого першочергового завдання необхідні тільки відповідний рівень онкологічної настороженості, правильна організація роботи та контроль за її виконанням.
Так, для лікарів загальної практики — сімейної медицини алгоритмом роботи мають бути наступні заходи: для осіб у віці понад 45 років — щорічні онкологічні профілактичні огляди, флюорографія органів грудної клітки, дослідження калу на приховану кров, гастроскопія, колоноскопія; для жінок — ультразвукове дослідження молочних залоз, мамографія, консультація гінеколога з цитологічним дослідженням вагінального мазка; для чоловіків — визначення рівня простатичного специфічного антигену. Доповідач вважає, що такі заходи мають неухильно виконуватися фахівцями первинної ланки.
Оскільки якість надання онкологічної допомоги залежить від рівня підготовки лікарів усіх спеціальностей, одним з невідкладних заходів є також удосконалення системи викладання онкології в медичних навчальних закладах. Лектор докладно зупинився на досвіді впровадження розширених навчальних програм з онкології у Донецькому національному медичному університеті ім. Максима Горького.
На завершення лекції Ю. Думанський нагадав класичний базисний принцип вітчизняної медицини, дуже актуальний для онкології, — захворювання краще попередити, ніж лікувати. З метою профілактики раку кожна людина має знати основні причини виникнення цього захворювання — це особливості харчування, паління, інфекції (головним чином — хронічні), професійні фактори, іонізуюче випромінювання, репродуктивні фактори, низька фізична активність, надмірне вживання алкоголю. Вчений звернув увагу на те, що причиною виникнення 75% злоякісних пухлин є фактори, впливу яких можна запобігти. Отже, профілактика раку можлива й необхідна.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.moz.gov.ua, www.dsmu.edu.ua, www.knmu.kharkov.ua
