Нагадаємо, що 25 червня 2013 р. у Сімферополі відбулося засідання виїзної колегії Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, на якому розглянуто сучасний стан забезпечення санаторно-курортного лікування та подальші завдання і перспективи розвитку цього напрямку.
Участь у роботі колегії взяла голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням (далі — Держслужба України соцзахворювань) Тетяна Александріна, яка представила детальний аналіз роботи протитуберкульозних санаторіїв та ефективність використання ліжкового фонду. Як зазначила керівник відомства, на сьогодні в Україні функціонує 89 протитуберкульозних закладів санаторного типу, з яких 36 займається оздоровленням дорослого населення, 53 — оздоровленням дітей. Загальна кількість ліжок — 12 183.
Т. Александріна наголосила, що на сьогодні спостерігається абсолютний дисонанс у питанні підтримки роботи цих закладів у різних регіонах з боку місцевої влади. Наприклад, у Закарпатській, Київській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях, містах Київ та Севастополь практично не використовується ресурс ліжкового фонду для лікування туберкульозу серед дорослого населення, хоча епідемічна ситуація більшості з названих регіонів на сьогодні потребує посиленої уваги до цього захворювання. У Житомирській, Волинській, Кіровоградській областях спостерігається значна невідповідність між рівнем виявлених хворих та хворих, які пройшли лікування в санаторіях. Це також може свідчити про недостатній рівень ефективності лікування хворих та їх невиправдано тривале перебування в умовах стаціонарного лікування.
За словами голови Держслужби України соцзахворювань, щороку виявляють ≈1000 випадків туберкульозу в дітей, до 10 тис. осіб становлять представники груп ризику, контактні з хворими на туберкульоз, з латентною туберкульозною інфекцією та ін. Також фіксуються неспецифічні легеневі захворювання у дітей та підлітків, для лікування яких необхідно створити відповідні умови. Є потреба у створенні бази для лікування працівників фтизіатричної сфери, адже щороку в країні фіксується >100 випадків захворювання на туберкульоз серед фтизіатрів та ще 500 — серед медичних працівників загальної лікарняної мережі.
Керівник відомства відзначила, що на сьогодні постало нагальне завдання оцінки раціонального використання ліжкового фонду, його перепрофілювання, якщо така потреба існує. Слід запровадити методику розрахунку потреби в ліжках на основі диференційованого підходу, зважаючи на контингенти хворих, а також розробити локальні протоколи лікування в закладах санаторного типу. До виконання цього завдання доцільно залучити не лише лікарів-фтизіатрів, а й науковий ресурс для належного наукового обґрунтування розвитку мережі спеціалізованих санаторно-курортних закладів.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dssz.gov.ua
