Нагадаємо, що за даними Міністерства охорони здоров’я України, проблема епідемії туберкульозу в країні обтяжується підвищенням рівня ВІЛ-асоційованого туберкульозу (ТБ). Так, за даними Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням (Держслужба України соцзахворювань), найбільш серйозною асоційованою інфекцією у ВІЛ-інфікованих осіб і частою причиною їхньої смерті є ТБ. Несприятливим фактором є швидкі темпи зростання поєднаної інфекції. ТБ у 2012 р. було діагностовано у 5,5 тис. хворих на СНІД, що становило 55% усіх випадків СНІДу, у тому числі 4,3 тис. випадків легеневого ТБ та 1277 — позалегеневого. Під наглядом на кінець 2012 р. перебувало 13,77 тис. хворих на СНІД з ТБ, у тому числі 3,38 тис.— із позалегеневим ТБ.
Обстеження на ВІЛ-інфекцію забезпечує її діагностику та своєчасне призначення антиретровірусної терапії (АРТ), що сприяє покращенню прогнозу ТБ і перебігу ВІЛ-інфекції. Також існують докази, що ВІЛ-інфекція призводить до рецидиву ТБ. Саме тому усі ВІЛ-інфіковані пацієнти, які перехворіли на ТБ, мають спостерігатися у лікаря-фтизіатра 3 роки.
Діагностика ВІЛ-інфекції у хворих на ТБ здійснюється шляхом проведення первинного обстеження на ВІЛ та поглибленого дослідження, після якого визначається тактика надання медичної, психологічної та соціальної допомоги хворому на коінфекцію ТБ/ВІЛ. Пацієнт має право відмовитися від проходження обстеження на ВІЛ.
У більшості пацієнтів лікування ТБ є ефективним (за винятком випадків медикаментозної стійкості мікобактерії туберкульозу) і приблизно з 2–3-го тижня їх стан починає покращуватися. Проте при виявленні ТБ на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції або при пізньому встановленні діагнозу обох інфекцій на тлі лікування можуть відмічати клінічні або рентгенологічні ознаки прогресування ТБ.
Однак АРТ необхідно проводити усім хворим на ТБ, що живуть з ВІЛ, незалежно від стану імунної системи. Причому починати її треба якомога раніше (у перші 8 тиж) після початку протитуберкульозного лікування. Призначення такої терапії завжди вимагає індивідуального підходу. Лікарі мають зважити ризик прогресування ВІЛ-інфекції та небезпеку початку АРТ, яка включає токсичність, побічні ефекти, ймовірність розвитку синдрому відновлення імунної системи, медикаментозну взаємодію.
Побічні реакції широко розповсюджені серед пацієнтів з коінфекцією ТБ/ВІЛ, особливо якщо вони паралельно отримують АРТ. Враховуючи це, велика увага приділяється супроводу пацієнтів під час лікування, який включає постійний моніторинг стану здоров’я пацієнта, забезпечення контролю під час протитуберкульозного лікування на амбулаторному етапі із забезпеченням соціального супроводу, підготовку до АРТ, попередження та лікування опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань, періодичне консультування, формування прихильності до лікування, психологічну та соціальну підтримку, забезпечення послідовності надання допомоги в повному обсязі.
За висновками Держслужби України соцзахворювань, основними причинами збільшення кількості коінфекції ТБ/ВІЛ в Україні є неналежна організація контрольованого лікування, особливо на амбулаторному етапі, та низький рівень ефективності лікування ТБ взагалі.
При цьому, окрім забезпечення доступу хворих з поєднаною патологією ТБ/ВІЛ до послуг з діагностики, лікування та соціального супроводу, є ціла низка медичних факторів на індивідуальному рівні, які можуть ускладнювати процес лікування таких пацієнтів.
Зокрема, низький або недостатній рівень прихильності до лікування небезпечний для хворого і для популяції в цілому у зв’язку з ризиком розвитку збудників, стійких до дії препаратів, що ускладнюватиме лікування, прогноз відносно життя та зумовить поширення епідемічного процесу. З економічної точки зору, наявність стійких штамів призведе до почастішання випадків застосування протитуберкульозних препаратів другого ряду, схем АРТ другого ряду та схем порятунку, які є значно дорожчими.
Низький рівень прихильності корелює також з підвищеним ризиком прогресування захворювання й таким чином збільшує витрати на лікування опортуністичних інфекцій, госпіталізацію, непрацездатність, догляд за тяжким хворим.
Саме тому Держслужба України соцзахворювань звертає увагу на необхідність активної участі в соціально-психологічному супроводі таких пацієнтів громадських організацій, у тому числі організацій людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом, соціальних працівників та психологів. Досягнення найкращих результатів лікування як ТБ, так і ВІЛ-інфекції можливе лише за умови формування надзвичайно високого рівня прихильності до лікування. Прихильність до лікування означає, що пацієнт вчасно приймає ліки, завершує повний курс антимікобактеріальної терапії, яка проводиться переважно в амбулаторних умовах, дотримується рекомендацій щодо дієти під час призначення АРТ та режиму лікування.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dssz.gov.ua
