Як повідомляло наше видання, у рамках Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України удосконалено методику впровадження замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) серед споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків (ОІН) (наказ МОЗ України від 27.03.2012 р. № 200 «Про затвердження порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.2012 р.).
ЗПТ є частиною комплексного лікування, коли вирішується не лише проблема залежності, а й інші медичні, психологічні та соціальні проблеми хворого. ЗПТ має на меті не допустити розвиток у хворого синдрому відміни, підтримувати його стабільний стан фізичного комфорту і стримувати потяг до нелегальних опіоїдів. Статистичні дані свідчать, що, починаючи з 2006 р., темпи поширення ВІЛ-інфекції парентеральним шляхом поступово зменшуються. Якщо у 2006 р. кількість випадків інфікування через голку сягала 7,1 тис., то в 2011 р. — 6,6 тис. осіб. Крім того, смертність серед ВІЛ-інфікованих споживачів ОІН, які перебувають на програмі ЗПТ, у 7 разів нижча, ніж у інших споживачів ОІН.
Cтаном на 1 січня 2013 р. в Україні ЗПТ отримують 7339 хворих. Середній стаж споживання наркотиків — 14 років, середній вік пацієнтів — 35 років. Серед пацієнтів, які отримують ЗПТ, 3215 є ВІЛ-інфікованими, з них антиретровірусну терапію (АРТ) отримують 1283 хворих, 300 ВІЛ-інфікованих готуються до початку АРТ, 4832 є носіями вірусного гепатиту В, С, 1309 — хворі на туберкульоз.
Згідно з графіками розподілу препаратів, затвердженими наказом МОЗ України від 23.11.2010 р. № 1036, кількість пацієнтів для отримання ЗПТ із застосуванням препаратів метадону гідрохлориду та бупренорфіну гідрохлориду мала становити понад 10 тис. осіб. Однак зазначеної мети досягнути не вдалося, що свідчить про наявність проблем у питанні роботи з пацієнтами.
У зв’язку з цим Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням (далі — Держслужба України соцзахворювань) здійснила аналіз основних перешкод, які постають перед лікарями та пацієнтами у процесі набору споживачів ОІН до програми ЗПТ.
Так, незадовільні темпи набору пацієнтів відзначаються у Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій, Чернігівській областях та місті Київ.
Причина повільного набору на отримання терапії наркозалежними залежить від специфіки регіонів. Наприклад, у західних областях — Волинській, Чернівецькій, Тернопільській — звітують про відсутність пацієнтів у листах очікування на отримання ЗПТ, зокрема внаслідок зниження захворюваності на опіоїдну залежність. Актуальною проблемою для більшості областей є потреба у відкритті нових пунктів (сайтів) ЗПТ. Значна кількість сайтів не розпочала роботу через технічні, кадрові, організаційні проблеми.
В Автономній Республіці Крим, Житомирській, Полтавській, Чернігівській областях зіткнулися зі складнощами у процедурі набору споживачів ОІН на ЗПТ внаслідок наявності неузгодженостей у порядку проведення ЗПТ хворих з опіоїдною залежністю, затвердженому вищезазначеним наказом МОЗ України. Ці проблемні питання опрацьовано та враховано у новому наказі МОЗ України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 р. № 200», який нині проходить процедуру юстування.
Серед труднощів у запровадженні ЗПТ медики також називають постійну ротацію пацієнтів, незаплановані виписки та відмову від участі у програмі, пов’язану з ускладненнями психологічного та фізичного стану наркозалежних.
Зважаючи на вищевикладене, Держслужба України соцзахворювань наголошує на необхідності контролю з боку регіональних служб у частині налагодження роботи сайтів ЗПТ та належної роботи щодо залучення хворих до програми.
Однак успіх у боротьбі з поширенням ВІЛ-інфекції ін’єкційним шляхом залежить не лише від ефективності проведення регіональними структурами Держслужби України соцзахворювань ЗПТ серед споживачів ОІН.
Ситуацію, що склалася нині із ЗПТ, прокоментував голова Державної служби України з контролю за наркотиками (ДСКН) Володимир Тимошенко. На його думку, сьогодні в Україні, на жаль, наркозалежні безликі, а програми їх реабілітації та ресоціалізації не працюють. Це пов’язано з тим, що замісна (опіоїдна) терапія в країні є, а підтримувальної — немає.
З метою виправлення ситуації ДСКН започатковує у 2013 р. за підтримки Управління з наркотиків і злочинності ООН, а також Світового банку 2 пілотні комплексні проекти ЗПТ, які будуть представлені двома групами пацієнтів по 100 осіб із залученням наркологів, інфекціоністів, психологів, а також правоохоронців, які повинні простежувати поведінку наркозалежних, і соціальних працівників, які мають допомогти їм працевлаштуватися й соціалізуватися.
Для прикладу, у США учасниками таких програм стають хворі на СНІД наркоманки, які перебувають під дією метадонової програми й народжують потім здорових дітей. Цим жінкам допомагають із житлом, роботою, соціалізацією.
Загалом, на думку В. Тимошенка, перешкоди у застосуванні ЗПТ у країні пов’язані з більш глобальною проблемою — на сьогодні на всьому євразійському просторі Україна залишалася єдиною країною, яка не має власної стратегії наркополітики. Донині приймалися програми, згідно з якими давалися вказівки: органам внутрішніх справ — щодо боротьби з нелегальним обігом наркотиків, МОЗ — відносно реабілітації та ресоціалізації наркозалежних. Але все це було нецентралізовано, хаотично, адже єдиного державного підходу, позиції, плану не було.
Для того щоб у державі всі міністерства синхронно працювали, бачили перспективи, потрібна загальна стратегія й один координаційний орган. На виконання Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 457/2011, таким органом стала ДСКН, яка, в свою чергу, нещодавно розробила і репрезентувала проект Національної стратегії щодо наркотиків (на період до 2020 р.). На сьогодні завершено його громадське обговорення й проведено міжнародну експертизу. Затвердження зазначеного документа дозволить визначити генеральну лінію, відповідно до якої щорічно розроблятимуться поетапні плани дій кожного відомства для реалізації стратегічних настанов, аби, зокрема, досягти узгодженості політики щодо наркотиків із принципами громадського здоров’я в лікуванні наркозалежності, у тому числі боротьби з можливими медичними та соціально небезпечними наслідками, такими як ВІЛ/СНІД, туберкульоз та ін.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dssz.gov.ua, www.narko.gov.ua
