Як вже повідомляло наше видання, 5–6 березня 2013 р. під егідою Національної академії медичних наук (НАМН) України, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», Асоціації кардіологів України відбулася Наукова підсумкова сесія «Актуальні питання сучасної кардіології», присвячена пам’яті академіка М.Д. Стражеска. Серед найактуальніших питань, розглянутих на цьогорічній конференції, — проблема надання сучасної допомоги пацієнтам із гострим інфарктом міокарда. У рамках засідань відбулася також організаційно-методична нарада головних позаштатних спеціалістів МОЗ України зі спеціальностей «Кардіологія» і «Терапія» з питань забезпечення вертикалі надання високоспеціалізованої кардіологічної допомоги. У ході дискусії учасники наради прийшли до висновку, що використання ситуації, яка склалася зі смертністю від серцево-судинних захворювань в Україні, для вирішення власних проблем, задоволення амбіцій та вибивання коштів, перетягування ковдри з однієї служби на іншу є неприпустимим, а для досягнення такої важливої мети, як зниження смертності від серцево-судинних захворювань, необхідна тісна конструктивна співпраця служб екстреної медичної допомоги, кардіологічної допомоги та інтервенційної кардіології, а також заходи, спрямовані на підвищення довіри населення до медиків.
Пропонуємо до уваги читачів резолюцію наукової підсумкової сесії.
Резолюція
Наукова підсумкова сесія,
присвячена пам’яті академіка М.Д. Стражеска,
«Актуальні питання сучасної кардіології»
5–6 березня 2013 р. у м. Києві
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною захворюваності та смертності у світі. В Україні, згідно з даними офіційної статистики, від ССЗ в 2012 р. померли 436 539 осіб, що становить 65,8% усіх причин смерті. Порівняння даних вітчизняної статистики зі світовими даними та аналіз структури смертності при проведенні розтинів показує, що в Україні має місце значна (більше як у 3 рази) гіпердіагностика хронічних форм ішемічної хвороби серця (ІХС) як у клініці, так і при посмертному дослідженні. В той же час не діагностуються більше половини випадків гострих форм ІХС, в т.ч. інфаркту міокарда. Це призводить до значного викривлення показників як захворюваності, так і смертності. Крім того, це негативно впливає на процеси діагностики та лікування і призводить до спотворення структури призначення препаратів. Статистика, що стосується раптової серцевої смерті, також не відповідає дійсності.
Важливим фактором, що впливає на показники інвалідності і смертності, є організація своєчасної ургентної допомоги хворим із ускладненнями від серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань (інфаркт міокарда, інсульт, небезпечні для життя порушення серцевого ритму, раптова кардіальна смерть), надання їм кваліфікованої поетапної медичної допомоги, включаючи інтервенційні і хірургічні втручання.
Значне зниження випадків серцево-судинних захворювань залежить від способу життя та факторів ризику атеросклерозу, що піддаються модифікацій. Вплив на ці фактори ризику (паління, гіпертензія, атеросклероз, дисліпідемія) приводить до значного зниження смертності і захворюваності від серцево-судинної патології. Незважаючи на наявність переконливих доказів того, що профілактичні заходи, спрямовані на фактори ризику розвитку серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань, сприяють зміцненню здоров’я і попереджують виникнення хвороб, спричиняючи тим самим зниження захворюваності, в Україні до цього часу не існує загальнонаціональної політики щодо них.
Пропозиції:
1. Необхідно продовжити роботу із визначення реальної структури смертності, підвищити відповідальність при діагностуванні ІХС як у клініці, так і при посмертному дослідженні. Посмертний діагноз ІХС повинен базуватися виключно на об’єктивних клінічних та паталогоанатомічних критеріях.
2. Затвердити на рівні МОЗ України та впровадити в практику розроблені за участю Асоціації кардіологів України стандарти діагностики та лікування гострих та хронічних форм ІХС з акцентом на спадкоємність етапів надання допомоги — первинна, вторинна та третинна ланка надання допомоги.
3. Реорганізувати кардіологічну службу відповідно до сучасних вимог. У кожному регіоні України затвердити наказом структуру, логістику надання невідкладної допомоги при серцево-судинних захворюваннях, систему диспансерного нагляду та вторинної профілактики. Створити умови для реалізації у країні єдиного медичного простору із залученням ресурсів МОЗ України, муніципальної медицини, НАМН України.
4. На рішення Колегії МОЗ України від 22 січня 2013 року розробити та затвердити графік комісійних перевірок Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань надання медичної допомоги хворим із серцево-судинними захворюваннями та судинно-мозковими захворюваннями, а також провести указані перевірки на місцях в першу чергу в центрах, де виконуються високотехнологічні види допомоги кардіологічним хворим.
5. Створити спільний наказ МОЗ та НАМН України і Головного управління охорони здоров’я Київської державної міської адміністрації про організацію допомоги хворим на гострий коронарний синдром із проведенням пілотного проекту надання невідкладної допомоги хворим на серцево-судинну патологію у місті Києві та створенням логістики догоспітального етапу і оптимального транспортування хворих.
6. Продовжити роботу Реєстру перкутанних коронарних втручань як системи оцінки впровадження нових технологій в лікування гострого інфаркту міокарда. На основі проекту «Український реєстр тромболітичної терапії у хворих на гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST» розробити та затвердити «Український реєстр гострих коронарних синдромів».
7. Забезпечити спадкоємність та етапність кардіологічної допомоги після стентування, аортокоронарного шунтування, оперативних втручань у пацієнтів із ІХС з набутими вадами серця:
- Первинна ланка
- Спеціалізована медична допомога
- Високоспеціалізована медична допомога
- Затвердження локальних протоколів на основі державних настанов та клінічних протоколів.
8. Відповідно до наказу МОЗ «Про організацію і роботу системи з рентгенендоваскулярної діагностики та лікування у закладах МОЗ України» створити центри реперфузійної терапії гострого інфаркту міокарда. Удосконалити систему підготовки та удосконалення спеціалістів з інтервенційної кардіології та затвердити субспеціальність «Інтервенційна кардіологія».
9. Продовжити роботу із виділення субспеціальності «Лікар кардіолог-реаніматолог» з формуванням системи післядипломної підготовки та удосконалення при участі фахівців Української асоціації кардіологів та Асоціації фахівців з невідкладної кардіології.
10. МОЗ та НАМН України виступити з ініціативою щодо змін санітарних вимог до приміщень масового скопичення людей щодо обов’язкового оснащення їх зовнішніми автоматичними дефібриляторами.
11. МОЗ та НАМН України розробити систему повного забезпечення електрофізіологічних лабораторій витратними засобами медичного призначення для інтервенційного лікування порушень серцевого ритму (кардіостимуляторами, імплантуємими дефібриляторами, діагностичними, навігаційними та абляційними електродами).
12. При створенні центрів кардіологічного профілю (інтервенційної кардіології, електрофізіології) забезпечити:
- Оснащення високотехнологічним обладнанням
- Визначення потреби і реальне навантаження
- Реальність і адекватність забезпечення витратними матеріалами
- Підготовку фахівців
- Сервісне обслуговування і ремонт.
13. Створити відповідно до стандартів діагностики і лікування національний формуляр лікарських засобів із визначенням індикативної (референтної) ціни, який передбачає збалансованість ціни і якості ліків.
14. Забезпечити імплементацію Інтернет-технологій в консультації і комунікації спеціалістів.
15. Розробити та впровадити комплексну стратегічну Національну програму з профілактики та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань з наголосом на первинну та вторинну профілактику як частину державної стратегії збереження людських ресурсів.
Таким чином, впровадження комплексних стратегічних заходів щодо профілактики серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, а також реорганізація надання невідкладної допомоги дозволять поетапно розв’язати найбільш соціально значущу для суспільства проблему сучасної медицини.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
