Як повідомив Анатолій Пономаренко, голова Державної санітарно-епідеміологічної служби (далі — Держсанепідслужба) України, виступаючи на засіданні правління Наукового товариства гігієністів України, згідно з Положенням про Держсанепідслужбу України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 400, для забезпечення виконання функцій Держсанепідслужби на регіональному рівні передбачено створення її територіальних органів, а на місцевому рівні — відокремлених структурних підрозділів цих територіальних органів, керівники яких повинні виконувати повноваження головних державних санітарних лікарів відповідної адміністративної території.
Тому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1382 «Про утворення територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби» було створено 30 головних управлінь Держсанепідслужби України, які є окремими юридичними особами, з яких 1 — в АР Крим, 24 — в областях, 2 — у містах Києві та Севастополі та 3 — на відповідному виді транспорту (водний, залізний та повітряний).
З метою реалізації зазначеної постанови 1 вересня 2012 р. завершено всі необхідні заходи щодо формування територіальних органів Держсанепідслужби з граничною чисельністю 2500 державних службовців (відповідно до вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 р. № 1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади») та розпочато їх фінансування.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 р. № 1050 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби», розроблено та погоджено з Міністерством охорони здоров’я України структури головних управлінь Держсанепідслужби України, які введені в дію з 02.01.2013 р. з граничною чисельністю працівників 7500, у тому числі 2500 державних службовців.
Держсанепідслужбою України 28.11.2012 р. затверджено статути і призначено виконуючих обов’язки державних установ — обласних лабораторних центрів Держсанепідслужби України, на яких покладено забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробовувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, затверджено штатні розписи з 02.01.2013 р. з граничною чисельністю працівників 22 461 особа.
Отже, з 01.01.2013 р. перевірки суб’єктів господарювання здійснюють державні службовці головних управлінь Держсанепідслужби України в областях, а лабораторні дослідження проводять фахівці лабораторних центрів.
На сьогодні порядок здійснення планових перевірок, у тому числі Держсанепідслужбою, чітко регламентовано ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Перш за все планові заходи контролю здійснюються відповідно до річних планів, які мають затверджуватись органом Держсанепідслужби до 1 грудня року, що передує плановому.
По-друге, планові перевірки повинні проводитися з визначеною періодичністю залежно від ступеня ризику від здійснення господарської діяльності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1405 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідемічного благополуччя населення та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)».
Нову редакцію цих критеріїв затверджено урядом восени минулого року, за якою більшість видів господарської діяльності відноситься до низького та середнього ступеня ризику і лише незначна їх кількість — до високого ступеня ризику.
Це насамперед стосується тих суб’єктів господарювання, діяльність яких може призвести до виникнення та розповсюдження масових інфекційних та неінфекційних хвороб. Наприклад, діяльність, пов’язана з наданням стаціонарної медичної допомоги, водопостачанням населення понад 100 тис. осіб, виробнича діяльність, на якій задіяно понад 500 осіб тощо.
Разом із тим, цим документом зменшено кратність планових перевірок, яка становить для суб’єктів із високим ступенем ризику — один раз на рік, із середнім ступенем ризику — один раз на 3 роки, а з низьким — один раз на 5 років. Такий підхід щонайменше вдвічі зменшить кількість наших перевірок, адже і штат наш, на жаль, скоротився.
Та й право на повернення в практику нагляду раптових перевірок прийдеться ще довго виборювати. Адже Верховною Радою України 23 лютого 2012 р. прийнято Закон України «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Однак 16.03.2012 р. Президентом України зазначений Закон України не був підписаний, виходячи з того, що ним передбачається вивести зі сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносини, що виникають під час здійснення заходів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а наш базовий закон, не містить норм, які б визначали порядок, чітку і прозору процедуру здійснення перевірок та інших заходів контролю.
Але незважаючи на зазначені проблеми реформування системи державної санітарно-епідеміологічної служби, завдяки розумінню ситуації працівникам служби вдалося утримати санітарно-епідемічну ситуацію на звичайному рівні. І це при тому, що в минулому році була можливість виникнення ускладнень за рахунок зростання міграційних потоків під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу «ЄВРО-2012».
Завдяки вдало організованій міжвідомчій роботі, Україна увійшла до числа тих небагатьох країн, які провели подібний масштабний форум, уникнувши групових випадків інфекційних захворювань.
Однак, після завершення основних кроків з адміністративної реформи, ми підійшли до дуже непростого, найбільшого і найвагомішого за обсягом роботи напрямку — удосконалення основної нормативної бази діяльності служби, зазначив А. Пономаренко.
На квітень 2013 р. заплановано проведення розширеної колегії Державної санітарно-епідеміологічної служби України з питань нормативно-правового забезпечення діяльності служби.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dsesu.gov.ua
