Як відомо, в листопаді 2012 р. на розширеному засіданні колегії Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України обговорювалися сучасні основи ефективної стратегії подолання ВІЛ-інфекції/СНІДу і туберкульозу в Україні. На сьогодні ефективність лікування нових випадків туберкульозу загалом становить 58%, його мультирезистентних форм — лише 20%, тоді як за критеріями ВООЗ ця цифра має сягати 75%.
Однією з умов успішної реалізації національної стратегії по боротьбі з туберкульозом МОЗ України вбачає у посиленні контролю з боку держави за ефективним використанням коштів при реалізації протитуберкульозних програм і проектів. Для таких заходів є серйозні підстави.
Так, проведеним Рахунковою палатою аудитом встановлено, що, починаючи з 2002 р. виконання двох державних цільових програм і комплексу протитуберкульозних заходів з метою контролю за поширенням у державі епідемії туберкульозу, поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження захворюваності та смертності населення від цієї хвороби, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу та підвищення ефективності лікування не дало очікуваних результатів.
МОЗ як державний замовник і відповідальний виконавець цих програм і заходів не забезпечило координації дій центральних та місцевих органів влади, установ, закладів підприємств і громадських організацій, залучених до реалізації програм. Близько 80% будівель протитуберкульозних закладів не відповідає вимогам будівельних і санітарних норм та правил.
Недостатні бюджетні призначення на виконання заходів із протидії туберкульозу не дають змоги мати сучасні приміщення та будівлі, обладнувати їх належним діагностичним устаткуванням, дотримуватися вимог інфекційного контролю та забезпечувати хворих необхідними протитуберкульозними препаратами.
У результаті мети державної цільової програми з подолання епідемії туберкульозу, що виконувалась у 2007–2011 рр., не досягнуто. На неналежному рівні реалізується міністерством і нова державна цільова програма, яку започатковано у 2012 р. І це в той час, коли у світі туберкульоз є другою за значущістю причиною смерті від інфекційних хвороб, поступаючись лише ВІЛ-інфекції/СНІДу. За даними ВООЗ, епідемія туберкульозу в Україні розпочалася з 1995 р. Поширення туберкульозу є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, інвалідності та смертності населення, потребує постійного збільшення обсягу видатків із Державного бюджету.
Колегія Рахункової палати наголосила, що високий рівень захворюваності та поширення мультирезистентного туберкульозу спричинені насамперед недостатньою ефективністю заходів, спрямованих на переривання ланцюга передачі туберкульозної інфекції, несвоєчасним виявленням хворих на заразні форми, недотриманням схем лікування, а також ще й кадровою кризою.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.ac-rada.gov.ua
