Нині в суспільстві активно обговорюється розвиток вітчизняної трансплантології. Так, нові положення в концепції змін проекту «Закону України про трансплантацію» спричинили значний резонанс серед населення та активне обговорення у засобах масової інформації (ЗМІ). Навіть деякі медичні працівники, коментуючи зазначені положення, помилково трактують пропоновані зміни, спричиняючи цим дедалі більшу розгубленість у суспільстві.
Саме тому, аби сприяти якнайширшому громадському обговоренню цього питання, в усіх регіонах держави впродовж останніх кількох тижнів проведено круглі столи та конференції, в яких взяли участь науковці, громадські діячі, представники ЗМІ, благодійних і правозахисних організацій, релігійних конфесій, представники місцевих органів виконавчої влади та правоохоронці.
Підсумковим заходом цього року став круглий стіл щодо питань розвитку та реформування трансплантаційної служби України, що відбувся 13 грудня 2012 р. у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України за участю провідних спеціалістів галузі хірургії та трансплантології. Зокрема, участь у заході взяли заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Толстанов, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Трансплантологія» Олександр Ніконенко, директор Координаційного центру трансплантації клітин, тканин і органів МОЗ України Руслан Салютін, директор Київського міського центру серця Борис Тодуров, професор Петро Фомін, завідуючий кафедрою факультетської хірургії № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, академік Національної академії медичних наук (НАМН) України, та голова Громадської ради при МОЗ України Олег Мусій.
За твердженням Р. Салютіна, наша держава має не більше як 6 років, аби реформувати свою трансплантаційну галузь, оскільки, згідно зі Стамбульською декларацією, через певний час для країн світу настане заборона трансплантаційного туризму, а отже, українці вже не зможуть виїздити за кордон для проведення операцій з пересадки органів. Тож, слід вживати термінових заходів, аби згодом громадяни нашої держави не опинилися сам на сам із невиліковними хворобами без можливості отримати шанс на порятунок на батьківщині.
Як повідомив О. Ніконенко, щодня до МОЗ України надходять десятки листів із проханням направити хворих на пересадку органів за кордон. Наприклад, орієнтовна вартість пересадки легень у Німеччині становить 500 тис. євро. За ці кошти можна зробити значно більшу кількість подібних операцій в Україні, адже держава має як достатню кількість висококваліфікованих спеціалістів, так і вагому матеріально-технічну базу. Ця ситуація сумна для України, яка визнана у світі батьківщиною трансплантації, — переконаний фахівець.
У разі успішного реформування трансплантаційної служби донором зможе стати людина із констатованою смертю мозку. Б. Тодуров нагадав, що смерть мозку визначається за декількома параметрами та завдяки спеціальним апаратам, зокрема газового аналізатора, результати якого неможливо підробити. При цьому смерть мозку фіксує велика бригада чергових медиків, зокрема анестезіолог, нейрохірург, невропатолог, судовий медичний експерт і ще кілька спеціалістів. До того ж, право на трансплантацію мають винятково державні медичні заклади та їхні спеціалісти, а таких центрів і фахівців в Україні невелика кількість. Саме тому до контролю законності забору органів та їхньої подальшої пересадки не має виникати жодних запитань.
Вилучені в померлого органи живуть доволі мало (біля 3 год), тому спекулювати на продажі органів фактично неможливо, переконані спеціалісти.
Як вважає О. Мусій, між суспільством та державою слід руйнувати елемент недовіри, який виникає в обговоренні концепції реформування трансплантаційної служби. Цього можна досягти лише повною прозорістю дій, доступністю інформації та продуманою комунікативною стратегією. Лише тоді суспільство та держава зможуть досягти консолідованого рішення у цьому чутливому питанні, як презумпція згоди.
Присутні на круглому столі фахівці висловили певність, що спільність і продуманість дій не лише медиків, але й представників ЗМІ та громадськості дозволить донести до суспільства всю важливість необхідних реформ, які дадуть змогу зберегти здоров’я тисяч українців та подарувати їм надію на життя.
Довідка
Зважаючи на медико-соціальну значимість розвитку трансплантології в Україні, на сьогодні проект концепції щодо реформування системи трансплантаційної служби, у тому числі й законодавчі ініціативи, передано до Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я для попереднього розгляду і консультацій та широкого громадського обговорення.
Відповідно до спільного наказу МОЗ України і НАМН України, у березні 2012 р. створена робоча група з вивчення незадовільної ситуації з трансплантацією органів у державі та розробки пропозицій для покращання роботи в цій сфері. Внаслідок діяльності фахівців МОЗ і НАМН України розроблено такі пропозиції:
1. Реорганізувати Координаційний центр трансплантації МОЗ України в Державну службу України з питань трансплантації, основними завданнями якої мають стати:
- внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері діяльності, що пов’язана з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів;
- реалізація державної політики у сфері діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ, пов’язаної з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині;
- координація та здійснення державного контролю за діяльністю державних і комунальних закладів охорони здоров’я і державних наукових установ, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині;
- здійснення наукових досліджень і впровадження у практичну медицину наукових розробок у галузі трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів;
- забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи трансплантації; ведення реєстрів про реципієнтів; осіб, які надали письмову згоду або незгоду стати донором у разі своєї смерті.
2. Прийняти нову редакцію Закону України про трансплантацію, який би відображав кращу світову практику з цих питань. Запропонована така редакція статті щодо посмертного донорства: «Кожна повнолітня дієздатна особа має право прижиттєво письмово заявити про незгоду щодо посмертного донорства його органів та тканин. Взяття органів та тканин для трансплантації у померлих осіб не допускається, якщо керівнику державного або комунального закладу охорони здоров’я до моменту взяття органів та тканин для трансплантації надана інформація з реєстру про незгоду на взяття органів та тканин для трансплантації, висловлена даною особою при житті або письмова заява родичів особи щодо її прижиттєвої відмови від посмертного донорства». Вільне цитування саме цієї статті нової редакції Закону отримала найбільший резонанс у ЗМІ.
3. Запропонувати такий алгоритм волевиявлення громадян:
- кожен громадянин може повідомити про своє рішення щодо відмови від посмертного донорства у найближчий лікувальний заклад. Ця інформація у той же день повинна надійти до інформаційного відділу Державної служби України з питань трансплантації і бути занесена до відповідного реєстру та громадянину буде видано «картку донора». Центр трансплантації при прийнятті рішення щодо посмертної трансплантації повинен отримати від інформаційного відділу Державної служби інформацію щодо конкретної людини та визначитись відповідно до наявності «картки донора».
4. Створити в Україні за прикладом європейських країн службу трансплантаційної координації з визначенням прав та обов’язків баз вилучення органів, поклавши функцію центрального координатора на Державну службу України з питань трансплантації.
5. Провести в обласних центрах, де існують центри трансплантації, круглі столи із обговорення і роз’яснення положень нової редакції Закону про трансплантацію.
6. Посилити роботу із роз’яснення населенню положень нової редакції Закону про трансплантацію та інформування щодо досягнень сучасної трансплантації та гуманних аспектів посмертного донорства.
У МОЗ та НАМН України переконані, що здійснення саме такого комплексу дій дасть змогу оптимально та ефективно використовувати досягнення сучасної медичної науки та практики в Україні для збереження багатьох життів наших громадян.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.moz.gov.ua
