Як повідомляло наше видання, нині Державна санітарно-епідеміологічна служба (далі — Держсанепідслужба) України переживає нелегкий етап свого реформування. У ході тривалих обговорень та дискусій формується нормативно-правове підґрунтя для оптимального здійснення службою її повноважень щодо державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Так, на виконання п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012 р. № 1050 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби», з метою формування мережі державних установ для забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.11.2012 р. № 976 затверджено Примірні штатні нормативи лабораторного центру Держсанепідслужби України.
Відповідно до зазначених нормативів до складу Держсанепідслужби України входять лабораторні центри республіканського, обласних, міських рівнів, а також на водному, залізничному та повітряному транспорті; їх відокремлені структурні підрозділи (міський, районний, міжрайонний, міськрайонний, лінійний, басейновий відділ лабораторних досліджень), а також у разі необхідності можуть створюватися районні відділення лабораторних досліджень.
У лабораторних центрах функціонуватимуть:
І. Організаційний відділ.
ІІ. Відділ дослідження фізичних та хімічних факторів:
- Відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень.
- Лабораторія фізичних факторів.
- Санітарно-гігієнічна лабораторія.
ІІІ. Відділ дослідження біологічних факторів:
- Відділення організації епідеміологічних досліджень.
- Відділення особливо небезпечних інфекцій.
- Відділення дезінфектології.
- Бактеріологічна лабораторія.
- Вірусологічна лабораторія.
- Лабораторія особливо небезпечних інфекцій.
- Паразитологічна лабораторія.
До складу відокремлених структурних підрозділів — відділів лабораторних досліджень — входитимуть:
- Відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень.
- Санітарно-гігієнічна лабораторія.
- Відділення організації епідеміологічних досліджень.
- Мікробіологічна лабораторія.
- Відділення дезінфектології.
У разі потреби (з урахуванням доступності для населення, його чисельності та наявності матеріально-технічної бази) у складі відокремленого структурного підрозділу лабораторного центру в межах загальної чисельності штатних одиниць цього центру та пропорційно до чисельності населення на відповідній території за пропозицією керівника центру та рішенням голови Держсанепідслужби України можуть створюватися районні відділення лабораторних досліджень у складі:
- завідувача відділення;
- лікаря загальної гігієни (лікар з комунальної гігієни, лікар з гігієни праці, лікар з гігієни дітей та підлітків, лікар з гігієни харчування, лікар з радіаційної гігієни) — 1–2 посади;
- лікаря-епідеміолога — 1–2 посади;
- фельдшера санітарного — 1 посада;
- помічника лікаря-епідеміолога — 1 посада;
- лікаря-лаборанта-гігієніста — 1 посада;
- лікаря-бактеріолога (бактеріолога) — 1 посада;
- фельдшера-лаборанта (лаборант із бактеріології, лаборант санітарно-гігієнічної лабораторії) — 2 посади.
Оскільки на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 р. № 1050 кількість працівників Держсанепідслужби України, що забезпечуватимуть проведення лабораторних та інструментальних досліджень у вищенаведених структурах не перевищуватиме 22 461 особи (під скорочення потрапили понад 20 тис. осіб), Держсанепідслужба України листом від 10.12.2012 р. № 03.13–7308/20 звернулася до голів обласних державних адміністрацій із проханням розглянути можливість створення комунальних підприємств на базі існуючих дезінфекційних станцій із подальшим працевлаштуванням у них вивільнених працівників обласних та районних санітарно-епідеміологічних станцій.
Адже ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» саме до повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб належить забезпечення проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, у тому числі й боротьба з живими переносниками збудників інфекційних хвороб тощо, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dsesu.gov.ua
