Ще свіжі у пам’яті українців події пандемії грипу А(H1N1) 2009–2010 рр. Відповідно до статистичних даних, за період з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. включно на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції (сумарно) перехворіли 7 753 635 осіб (16,87% всього населення України). При цьому на 1 випадок захворювання на грип припадало 32 випадки захворювання на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів. Заходи, яких було вжито у відповідь на пандемію грипу А(H1N1), були результатом десятиліття протипандемічного планування, значною мірою зосередженого на загрозі пандемії пташиного грипу А(H5N1).
З огляду на історичні та наукові дані, пандемії грипу продовжать відбуватися і в майбутньому. У цьому сенсі грип є значною мірою прогнозованим. Однак ніхто не може передбачити, коли і де відбудеться наступна пандемія грипу і наскільки сильною вона буде.
Оскільки пандемії виникають нечасто, спостерігається тенденція до того, що деякі дослідники вважають перебільшенням негативного впливу пандемій на сучасне населення планети. Наприклад, при розгляді пандемій 1918–1919, 1957, 1968 і 2009 р. можна зробити висновок, що тяжкість пандемій має тенденцію до зменшення.
Однак чотирьох спостережень занадто мало, щоб підтвердити цей висновок. Дослідження, особливо генетичних маркерів вірусу і факторів організму-господаря, в кінцевому підсумку можуть підвищити точність прогнозів. Проте на сьогодні, коли йдеться про грип, відсутність визначеності є неминучою реальністю. Одним з основних наслідків є необхідність проявляти гнучкість, щоб пристосуватися до несподіваних умов.
З метою вдосконалення організації протиепідемічної роботи під час пандемічних спалахів грипу Європейським регіональним бюро (ЄРБ) ВООЗ спільно з Європейським центром з профілактики і контролю захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control — ECDC) розроблено «Настанову по складанню плану готовності до пандемічного грипу» (далі — Настанова). 5–7 грудня 2012 р. цей документ обговорено у Копенгагені представниками всіх країн — учасниць ЄРБ ВООЗ, у тому числі України, під час семінару «Забезпечення готовності до пандемії: керівні принципи для перегляду національних планів готовності до пандемії».
ВООЗ пропонує у всіх національних планах забезпечення готовності до пандемії замість 6 фаз, що визначені раніше, використовувати 4 нові глобальні пандемічні фази: міжпандемічний період, період загрози пандемії, пандемічний період і постпандемічний період.
Головна мета готовності до пандемії грипу — зменшення медичних, соціальних та економічних наслідків пандемії. Для досягнення цієї мети необхідно вжити цілу низку заходів щодо:
- зміцнення медичних служб і забезпечення їх діагностично-лікувальними засобами та обладнанням;
- забезпечення належних можливостей епідеміологічного нагляду та реагування Державної санітарно-епідеміологічної служби;
- забезпечення ефективною вакциною проти нового вірусу для проведення імунізації;
- організації лікування й надання іншої медичної допомоги хворим на грип та з ускладненнями після нього;
- зміцнення служби комунікації та невідкладної допомоги;
- навчання громади щодо запобігання поширенню інфекції та протидії пандемії.
В Україні на підставі зазначеної Настанови Державною санітарно-епідеміологічною службою для стратегічного і оперативного планування буде визначено розробників планів підготовки до пандемії на загальнодержавному та місцевому рівнях, а також розроблено плани оперативних заходів реагування при пандемії. У планах буде чітко визначено порядок субординації та відповідальності на субнаціональному і місцевому рівнях, які будуть застосовуватися під час здійснення заходів щодо реагування. Це підвищить здатність вживати дії в умовах невизначеності й швидко пристосовуватися до нових обставин, що, у свою чергу, є ознакою хорошої практики в системі громадського здоров’я і відповідного управління надзвичайними ситуаціями.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.dsesu.gov.ua
