Як повідомляло наше видання, враховуючи медико-соціальну значимість розвитку трансплантології в Україні, в усіх регіонах держави тривають наради та круглі столи з питань розвитку та реформування трансплантаційної служби України.
Так, 6 грудня 2012 р. у Києві зазначені питання розглядалися на прес-конференції за участю головного лікаря Київського центру трансплантації кісткового мозку, головного позаштатного спеціаліста Головного управління охорони здоров’я (ГУОЗ) м. Києва з трансплантології Віктора Хоменка, директора Київської міської клінічної лікарні «Київський міський центр серця», головного позаштатного спеціаліста ГУОЗ із хірургії серця і магістральних судин Бориса Тодурова, головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 2 Анатолія Вороніна, а також начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, головного позаштатного спеціаліста ГУОЗ із судово-медичної експертизи Володимира Юрченка.
Як повідомив В. Хоменко, у той час, як у світі трансплантологію визнали однією з передових медичних ланок для порятунку людського життя, останні 10 років у столиці розвивалася лише трансплантація кісткового мозку і тканин при термічних опіках, трансплантація ж органів не розвивалася зовсім. Трансплантологія — мультидисциплінарна наука, тому важлива система підготовки висококваліфікованих спеціалістів різних ланок. Крім того, це ще й економія бюджетних коштів. Так, минулого року Київський центр трансплантації зробив 53 аутологічні трансплантації, при цьому весь бюджет центру становив не більше 6 млн грн. Якби таку кількість операцій було зроблено за кордоном, держава мала б заплатити за цих пацієнтів понад 42 млн грн.
В. Хоменко констатував, що у суспільстві сформувалося негативне ставлення до трансплантології взагалі, тому акцентування на презумпції згоди чи незгоди на посмертне донорство органів не розв’яже всіх проблем. Проте розвиток цієї галузі є певним тригерним механізмом, який може в майбутньому потягнути за собою вперед всю медицину в країні. На жаль, зараз ця сфера медицини наближається до тієї точки неповернення, пройшовши яку вже не буде чого розвивати та реформувати — переконаний спеціаліст.
Як зазначив А. Воронін, внаслідок недосконалості законодавства, в Україні давно назріла проблема пересадки навіть таких невеликих ділянок тіла, як рогівка ока та склера. Європа вже давно використовує препарати померлих під час пересадки цих органів, а також трансплантації шкіри. За останні 5 років лікарям Київської міської клінічної лікарні № 2 вдалося допомогти з використанням тканин і клітин близько 250 особам з опіковими ураженнями. Цього недостатньо, стверджує лікар, саме тому прийняття відповідного закону дозволить лікувати більшу кількість хворих.
За інформацією Б. Тодурова, внаслідок серцево-судинних недуг Україна щороку втрачає близько 400 тис. громадян, при цьому багатьох із них можна було б врятувати за рахунок саме пересадки серця. Першу трансплантацію у Київському міському центрі серця зроблено ще у 2001 р., після цього в Україні здійснено лише 6 операцій з пересадки серця. Громадяни попри те, що держава має спеціалістів, які можуть пересадити їм нове серце на батьківщині, змушені виїздити закордон, наприклад, у Білорусь, де сплачують за таку операцію щонайменше 60 тис. дол. США. Таким чином, з держави не просто вивозяться гроші, а й втрачається дорогоцінний час.
Крім того, за інформацією медиків, на сьогодні в Україні інвалідизація населення доволі висока. Громадяни, які через недосконалість законодавства змушені рятуватися штучною підтримкою життєдіяльності органів ліками та апаратами, одержують допомогу з інвалідності з Державного бюджету. Так, діаліз однієї людини коштує державі близько 120 тис. грн. на рік. За словами лікарів, таких людей в Україні десятки тисяч. При цьому на діаліз має змогу стати лише кожен четвертий, а троє з чотирьох, на жаль, помирають. Але й діаліз не рятує, оскільки людина позбавлена можливості жити повноцінно. У разі ж успішної операції з пересадки нирки, ця людина потребує 40–60 тис. грн. і може повернутися до повноцінного життя і роботи, поповнюючи, таким чином, державну скарбницю.
За словами лікарів, у разі успішного реформування трансплантаційної служби, донором зможе стати людина, в якої настала смерть мозку. Смерть мозку визначається за декількома параметрами, при цьому її фіксує велика бригада медиків, зокрема черговий анестезіолог, нейрохірург, невропатолог, судовий медичний експерт і ще кілька спеціалістів.
Крім того, вилучені в померлого органи, за інформацією медиків, живуть доволі мало. Серце, наприклад, живе близько 3 год, при цьому півгодини йде на його консервацію, ще півтори — на пришивання, решта часу лишається на транспортування. Печінка живе 3,5 год, лікарі кажуть, що цього не вистачить, щоб завезти її хоча б у сусідню область. Тому «продаж органів за кордон» фактично неможливий, переконані спеціалісти. Трансплантологія — це наука не про те, де взяти орган, а про те, як врятувати життя людини в абсолютно безнадійній ситуації.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.moz.gov.ua, www.ukrinform.ua
