Загальновідомо, що рівень екстреної медичної допомоги (ЕМД) є показником стану медичної галузі кожної країни. Про шляхи створення належного рівня ЕМД в Україні йшлося як на ІІІ З’їзді з медицини невідкладних станів, що проходив у квітні 2012 р. у Києві, так і на прес-конференції у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України, яка відбулася 27 червня 2012 р. на тему: «Реформування системи екстреної медичної допомоги: актуальні питання». На останньому заході мова йшла про особливості проекту Закону України «Про екстрену медичну допомогу», яким передбачається створення єдиної Системи ЕМД.
На сьогодні в Україні існує 940 підрозділів служби швидкої медичної допомоги (ШМД), яка є основною у наданні ЕМД. Ці підрозділи нічим між собою не поєднані. Також працює Державна служба медицини катастроф (положення про неї затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 827 ще у 2001 р.), яка виконує функції, аналогічні таким служби ШМД, тільки в умовах надзвичайної ситуації. Окрім двох вже зазначених служб існує служба санітарної авіації, в основі роботи якої — принцип переміщення за допомогою санітарного транспорту хворого або медичного працівника для надання медичної допомоги.
У Європі давно функціонує єдина система ЕМД. Вона у більшості країн ЄС має чітку вертикаль влади і фінансування з державного бюджету або зі страхових і місцевих фондів.
Проектом Закону України «Про екстрену медичну допомогу» передбачається створення єдиної системи ЕМД. В рамках цієї системи служби ШМД не підпорядковуватимуться існуючим центрам ЕМД та медицини катастроф. Єдине, що мають спільного нині існуючі і майбутні центри — це їх назва, адже функції у них абсолютно різні.
Центри утворюються шляхом реорганізації всіх існуючих підрозділів служб ШМД, медицини катастроф і санітарної авіації, їх об’єднання зі створенням єдиної потужної оперативно-диспетчерської служби. Вся інформація з території має надходити в один центр, а не в декілька, як раніше. Єдина диспетчерська служба, оснащена сучасною технікою, контролюватиме пересування бригад, їх місцеперебування для оперативного забезпечення і чіткого контролю вчасного приїзду «швидкої».
Єдиною службою, яка функціонально готова взяти на себе організацію і управління системою на території областей, є ШМД. Формування центрів передбачається саме на базі станцій «швидкої» обласного центру — на них буде покладено обов’язок розбудови системи на території області та подальші функції з управління та забезпечення її щоденної діяльності. Разом з тим до функції ШМД не належить питання щодо накопичення резервів ліків на випадок надзвичайних ситуацій. У свою чергу, у складі центрів медицини катастроф є навчальні підрозділи, що дозволяють медичним працівникам постійно підвищувати кваліфікацію, здійснювати оперативне чергування, яке є частиною державної інформаційної системи.
Запропонована модель з початку цього року вже розбудовується у пілотних регіонах. Під час подій, що відбулись у Дніпропетровську, вона довела свою здатність до роботи не тільки у повсякденних умовах, а й за надзвичайної ситуації, про що наголосив Президент України.
Реформуванню системи ЕМД підлягають принципи організації надання ЕМД, принципи контролю за вчасністю надання такої допомоги, моніторинг за використанням наявного ресурсу.
Реформування не передбачає скорочення виїзного персоналу та кількості виїзних бригад, відбудеться лише оптимізація управлінського і допоміжного персоналу — за рахунок централізації частини функцій в єдиній обласній структурі. Кошти на утримання структур, що дублюються, навпаки, будуть спрямовані на поліпшення оснащення виїзних бригад, підвищення якості підготовки персоналу.
Головною ідеєю реформування з самого початку було фінансування служби екстреної допомоги з обласного, більш потужного бюджету. До того ж відповідальність голів обласних державних адміністрацій перед Президентом України, у передвиборчій програмі якого було внесено завдання реформування системи надання ЕМД, зумовлює ефективне виконання та сприяння роботі служби — і в придбанні автомобілів, і в будівництві належних доріг тощо.
Сьогодні в Україні фактично існує 2 види бригад — фельдшерські і лікарські, співвідношення яких постійно змінюється на користь фельдшерських. Лінійна фельдшерська бригада має виїжджати на виклики, що не потребують проведення реанімаційних та інших спеціалізованих заходів. Натомість лікарська бригада, яка виїздить на виклик, має надати кардіологічну, неврологічну та іншу інтенсивну допомогу.
Серед загальної кількості лікарських бригад загальнолікарських сьогодні налічується 1201, спеціалізованих бригад — 275, вони працюють винятково у великих містах. В ідеалі лікарська бригада «швидкої» — це бригада інтенсивного лікування, керівником якої є лікар з медицини невідкладних станів, що володіє всіма методами реанімації та інтенсивної терапії на догоспітальному етапі.
Важливий момент, що потребує роз’яснення — госпіталізація хворого, доставленого бригадами до стаціонару. Сьогодні працює практика ургентного чергування спеціалізованих відділень. А в приймальному відділенні черговим лікарем може виявитись фахівець будь-якої спеціальності. Заплановане створення лікарень інтенсивного лікування, яке заплановано реформою, передбачає організацію відділень невідкладної медичної допомоги, де цілодобово чергуватиме лікар з медицини невідкладних станів з необхідним рівнем підготовки і відповідного забезпечення. Саме у ці відділення «швидка» має привозити хворих, а не шукати, яке відділення якої лікарні сьогодні чергує.
Останні 3 роки МОЗ України веде активну роботу з розробки нормативної документації щодо створення єдиної системи ЕМД. Логічним наслідком цієї роботи має стати прийняття Закону України «Про екстрену медичну допомогу» з урахуванням міжнародного та вітчизняного досвіду.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.moz.gov.ua,
фото Сергія Бека
