У медичній практиці продовжують виникати системні питання щодо розподілу обов’язків між лікарями стаціонарної та первинної ланок охорони здоров’я в частині експертизи тимчасової непрацездатності. Однією з найпоширеніших проблем є практика перенаправлення пацієнтів, які завершили стаціонарне лікування, до сімейних лікарів, терапевтів чи педіатрів виключно для технічного оформлення або продовження документів, що засвідчують непрацездатність. У зв’язку з цим Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України оприлюднило роз’яснення, які регулюють цей процес.
Базовий принцип
Основним документом, що регламентує зазначені процеси, є Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), затверджений наказом МОЗ України від 1 червня 2021 р. № 1066. Положеннями цього документа визначено ключовий принцип безпосередності: медичний висновок про тимчасову непрацездатність (МВТН) формує той лікуючий лікар, який здійснює обстеження, встановлює діагноз та проводить лікування пацієнта. Законодавство не передбачає можливості делегування цієї функції іншим спеціалістам, якщо пацієнт перебуває під наглядом конкретного лікаря у стаціонарному відділенні.
Обов’язки лікаря стаціонару
Лікар стаціонару зобов’язаний самостійно вносити відповідні медичні записи до ЕСОЗ та формувати МВТН у таких випадках:
- при госпіталізації пацієнта: МВТН формується на основі фактичних медичних даних, зафіксованих у системі під час прийому особи до стаціонарного відділення;
- на весь період лікування: документ має охоплювати весь строк перебування особи в лікарні, включно з днем виписки;
- при проведенні специфічних медичних втручань: це стосується також періодів медичної реабілітації чи протезування, якщо вони здійснюються в умовах стаціонару.
Отже, вимога до пацієнта звернутися до закладу первинної медичної допомоги для «відкриття» чи «закриття» лікарняного, який покриває період стаціонарного лікування, є порушенням законодавства.
Виписка та амбулаторний етап лікування
Окрему увагу в роз’ясненні приділено ситуаціям, коли пацієнт після виписки зі стаціонару потребує короткочасного відновлення або доліковування в амбулаторних умовах. Нормативні акти розмежовують повноваження стаціонарної ланки залежно від тривалості цього періоду:
- Доліковування строком до 3 календарних днів: якщо за медичними показаннями пацієнту після виписки необхідно ще до 3 днів провести вдома перед поверненням до роботи, лікуючий лікар стаціонару має право і зобов’язаний самостійно подовжити МВТН на цей строк. Оформлення додаткових направлень до сімейного лікаря у такому випадку не є обґрунтованим.
- Тривале амбулаторне лікування (понад 3 дні): якщо стан пацієнта після виписки потребує довготривалого відновлення під спостереженням спеціаліста первинної чи амбулаторно-поліклінічної ланки, лікар стаціонару формує МВТН тільки до дня виписки включно. Надалі пацієнт скеровується до відповідного лікаря (сімейного лікаря або профільного амбулаторного спеціаліста), який після особистого огляду ухвалює рішення про створення нового медичного висновку в межах своєї компетенції.
Перенаправлення пацієнтів між ланками медичної допомоги створює додаткове навантаження на лікарів первинної ланки, які змушені дублювати записи та адміністрування процесів, що мали бути завершені на етапі стаціонарного лікування. Окрім того, це створює незручності для самих пацієнтів у період їхньої реабілітації.
Дотримання вимог наказу МОЗ № 1066 є обов’язковим для керівників медичних закладів та лікуючих лікарів, а коректне використання функціоналу ЕСОЗ на кожному етапі надання допомоги забезпечує автоматизацію процесу нарахування соціальних виплат застрахованим особам.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також X, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами moz.gov.ua
