У новій спільній клінічній настанові від International Cardio-Oncology Society (IC-OS) та Multinational Association of Supportive Care in Cancer (MASCC) опубліковано спільний Clinical Practice Statement, який може стати одним із найвпливовіших документів останніх років у сфері кардіоонкології. На відміну від попередніх настанов, орієнтованих переважно на кардіологів, новий документ визначає мінімальний глобальний стандарт серцево-судинної допомоги, який повинен забезпечуватися безпосередньо онкологічною службою. Автори пропонують практичний алгоритм оцінки, профілактики та моніторингу кардіотоксичності на всіх етапах лікування раку — від встановлення діагнозу до багаторічного спостереження після завершення терапії.
Вступ
Завдяки значному прогресу в онкології кількість людей, які пережили рак, невпинно зростає. Водночас серцево-судинні захворювання стають однією з провідних причин смертності та інвалідизації серед пацієнтів онкологічного профілю. Частина ускладнень пов’язана з прямою токсичною дією протипухлинних препаратів або променевої терапії, інша — з погіршенням традиційних факторів ризику, які часто залишаються поза увагою під час лікування раку. Саме тому IC-OS та MASCC запропонували нову модель кардіоонкологічної допомоги, що базується на такому принципі: «кожен онколог повинен володіти базовими навичками кардіоонкологічного менеджменту».
Чим новий документ відрізняється від рекомендацій Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) 2022?
Попри те що документ значною мірою спирається на фундаментальні рекомендації ESC Cardio-Oncology Guidelines 2022, він містить низку принципово нових підходів.
1. Зміщення фокусу з кардіолога на онколога.
Найважливіша концептуальна зміна полягає у визначенні ролі Cancer Care Provider. Якщо попередні настанови детально описували алгоритми роботи кардіолога або кардіоонколога, то новий документ відповідає на практичне запитання: «Що повинен зробити онколог під час короткого прийому, щоб не пропустити кардіоваскулярного ризику?».
Таким чином формується універсальний мінімальний стандарт допомоги, який може бути впроваджений навіть у країнах із дефіцитом кардіоонкологічних центрів.
2. Пріоритет HFA-ICOS над загальнопопуляційними калькуляторами.
Вперше на міжнародному рівні рекомендовано використовувати HFA-ICOS Baseline Cardiotoxicity Risk Assessment як основний інструмент стратифікації ризику.
На відміну від Framingham чи ASCVD, цей калькулятор враховує специфіку онкологічного лікування та дозволяє прогнозувати ризик розвитку кардіотоксичності при застосуванні антрациклінів, HER2-таргетної терапії, інгібіторів тирозинкінази та інших потенційно кардіотоксичних агентів. Інструмент HFA-ICOS класифікує пацієнтів на групи низького, середнього (помірного) та високого / дуже високого ризику на основі комбінації факторів (карт ризику).
3. Реалістичний підхід до досягнення кардіологічних цілей.
Однією з найбільш практичних новацій є визнання того факту, що активна протипухлинна терапія часто не дозволяє досягати ідеальних кардіологічних показників. Автори прямо зазначають: якщо надмірно агресивна корекція факторів ризику заважає проведенню ефективного лікування раку, частину терапевтичних цілей можна перенести на період після завершення онкологічного лікування. Тобто пропонується збалансований підхід між онкологічною ефективністю та кардіоваскулярною безпекою.
4. Включення концепції CORE.
Важливою новацією стало активне впровадження концепції Cardio-Oncology Rehabilitation and Exercise (CORE).
Документ спирається на результати нових рандомізованих досліджень Challenge, BREX-IT та ALLO-Active, які продемонстрували багатогранну користь фізичної активності під час та після лікування раку. Зокрема, дослідження BREX–IT та ALLO–Active підтвердили, що структуровані тренування ефективно захищають серцево-судинну систему, покращують кардіореспіраторну функцію та якість життя пацієнтів. Водночас дослідження Challenge продемонструвало, що регулярна фізична активність асоціюється ще й із безпосереднім покращенням онкологічної виживаності. Фізичні вправи вперше розглядаються як повноцінний терапевтичний компонент кардіоонкологічної допомоги.
5. Стандартизація довготривалого спостереження.
Попередні рекомендації часто залишали післялікувальне кардіологічне спостереження на розсуд лікаря.
Нова настанова вперше пропонує чіткий графік ехокардіографічного моніторингу на горизонті 5–10 років залежно від початкового рівня ризику.
На рисунку представлено алгоритм оцінки, профілактики та моніторингу серцево-судинного ризику у пацієнтів, які отримують протипухлинну терапію, на всіх етапах лікування — від первинного обстеження до довготривалого кардіологічного спостереження після його завершення.
Первинна оцінка на базовому рівні ґрунтується на детальному скринінгу супутньої патології, аналізі попереднього лікування раку та проведенні комплексного фізикального, лабораторного й інструментального обстеження. Центральне місце на цьому етапі посідає стратифікація ризику за допомогою спеціалізованих прогностичних моделей (зокрема шкали HFA/IC-OS), що дозволяє диференційовано підходити до призначення кардіопротекторної терапії та залучення суміжних спеціалістів.
Не менш важливими складовими сучасного кардіоонкологічного супроводу є безпосередня профілактика кардіотоксичності під час активного лікування, жорсткий контроль модифікованих факторів серцево-судинного ризику, а також довготривале диспансерне спостереження після завершення протипухлинної терапії. Систематизований алгоритм дій, диференційований за етапами онкологічного процесу та ступенем вихідного кардіоваскулярного ризику, детально представлено в таблиці.
Таблиця. Рекомендації щодо оцінки серцево-судинного ризику та моніторингу кардіотоксичності на етапах протипухлинного лікування і подальшого спостереження
Етап / напрям |
Зміст рекомендацій та клінічні заходи |
|---|---|
1. Базова оцінка ризику перед лікуванням. |
|
2. Долікарняні кардіологічні дослідження. |
|
3. Стратифікація ризику та менеджмент пацієнтів високого ризику. |
|
4. Профілактика кардіотоксичності під час лікування раку. |
|
5. Контроль факторів серцево-судинного ризику. |
|
6. Початкове спостереження після завершення терапії (всі безсимптомні пацієнти). |
|
7. Довгостроковий ехокардіографічний моніторинг (безсимптомні особи). |
|
Висновки
Спільний Clinical Practice Statement IC-OS/MASCC 2026 не є черговою великою кардіологічною настановою. Його головна цінність полягає у трансформації складних кардіоонкологічних концепцій у зрозумілий клінічний алгоритм для щоденної онкологічної практики.
Документ формує нову парадигму кардіоонкології, у якій профілактика кардіотоксичності починається не в кабінеті кардіолога, а в кабінеті онколога. Вперше чітко регламентовано використання HFA-ICOS для стратифікації ризику, визначено конкретні цільові показники контролю факторів ризику, інтегровано концепцію кардіореабілітації CORE та стандартизовано багаторічний післялікувальний нагляд (сурвейланс).
З огляду на зростання популяції осіб, які пережили рак, та підвищення частоти серцево-судинних ускладнень, ця настанова має всі передумови стати новим міжнародним практичним стандартом кардіоонкологічної допомоги.
Використана література
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами Support Care Cancer
