За прогнозами, через чверть століття кожен 2-й мешканець планети потребуватиме мінусової корекції. Традиційне «тріо» (атропін, ортокератологічні лінзи, дефокусна оптика) працює, але має свої ліміти: від побічних ефектів до низького комплаєнсу. На цьому тлі метод терапії червоним світлом низького рівня (Repeated Low-Level Red-Light — RLRL) виглядає майже магічно: 3 хв світла двічі на добу — і ріст ока сповільнюється.
Чи підтверджує доказова медицина ці сподівання? Розбираємо в матеріалі.
Вступ
RLRL останніми роками привертає значну увагу офтальмологів як потенційний інструмент контролю прогресування міопії у дітей. Інтерес до цього методу значною мірою пов’язаний із глобальним зростанням поширеності короткозорості. За сучасними епідеміологічними прогнозами, до 2050 р. майже половина населення світу може мати міопію, а приблизно кожна 10-та людина — її високий ступінь. Саме тому проблема контролю прогресування міопії в дитячому віці розглядається сьогодні не лише як клінічне, а й як серйозне медико-соціальне завдання.
Традиційні методи контролю міопії вже добре відомі: низькодозований атропін, ортокератологічні лінзи, а також спеціальні дефокусні окуляри чи контактні лінзи. Проте жоден із них не є універсальним. Атропін може викликати світлобоязнь і порушення акомодації, ортокератологія потребує високої дисципліни пацієнта та пов’язана з ризиком інфекційних ускладнень, а ефективність оптичних методів значною мірою залежить від прихильності до лікування. На цьому тлі повторна терапія червоним світлом виглядає привабливою як неінвазивний і відносно простий у використанні метод.
Про що свідчать цифри: клінічна ефективність
Нещодавній метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень, проведений групою дослідників під керівництвом Xiaofeng Li, спробував оцінити реальну клінічну ефективність цієї технології. До аналізу включено 9 рандомізованих контрольованих досліджень із загальною кількістю 1053 дітей віком від 6 до 15 років. У більшості робіт використовували стандартний протокол: червоне світло з довжиною хвилі близько 650±10 нм двічі на добу по 3 хв. Контрольні групи отримували стандартну корекцію однофокусними окулярами, низькі дози атропіну або використовували плацебо-пристрої.
Аналіз виявив статистично значущу ефективність RLRL за кількома ключовими показниками прогресування міопії.
- Насамперед це стосується сферичного еквівалента рефракції (Spherical equivalent of refraction — SER). У дітей, які отримували терапію червоним світлом, прогресування міопії відбувалося значно повільніше, ніж у контрольних групах (величина ефекту (effect size — ES) = 0,84). Фактично це означає, що міопічний зсув рефракції був суттєво меншим протягом періоду спостереження.
- Ще більш важливим результатом є вплив на аксіальну довжину ока (Axial Length — AL). Саме аксіальне подовження очного яблука вважається ключовим морфологічним механізмом прогресування міопії та основним фактором ризику розвитку тяжких ускладнень — відшарування сітківки, міопічної макулопатії та глаукоми. За результатами метааналізу, RLRL достовірно пригнічувала аксіальний ріст ока (ES=−1,01), що робить цей метод потенційно важливим саме з точки зору профілактики довгострокових ускладнень.
- Цікавим є і 3-й показник — товщина хоріоїдеї, зокрема субфовеальна товщина судинної оболонки (Subfoveal Choroidal Thickness — SFChT). У дітей, які проходили терапію червоним світлом, відмічалося збільшення товщини хоріоїдеї (стандартизована середня різниця (Standardized Mean Difference — SMD) = 0,81). Оскільки хоріоїдея відіграє важливу роль у регуляції росту очного яблука та забезпеченні метаболізму сітківки, цей результат може мати важливе патофізіологічне значення.
Як це працює?
Механізми дії терапії червоним світлом поки що активно досліджуються, однак уже запропоновано кілька правдоподібних біологічних пояснень.
- Фотобіомодуляція. Червоне світло в діапазоні близько 635–670 нм здатне впливати на функцію мітохондрій, підвищуючи їхню активність і стимулюючи синтез аденозинтрифосфату (АТФ). У клітинах сітківки це може призводити до підвищення метаболічної активності та поліпшення нейрональної функції.
- Підвищення гемодинаміки хоріоїдеї. Деякі дослідження свідчать, що під впливом червоного світла може збільшуватися кровотік у судинній оболонці, що зменшує вираженість локальної гіпоксії тканин. Гіпоксія, своєю чергою, вважається одним із факторів, що стимулюють ремоделювання склери та подовження очного яблука при прогресуючій міопії.
- Молекулярні механізми склерального ремоделювання. Зокрема, червоне світло може знижувати експресію факторів, що індукуються гіпоксією (Hypoxia inducible factor 1 alpha subunit — HIF-1α), які беруть участь у процесах деградації колагену та перебудови позаклітинного матриксу склери. Потенційно це може сприяти зміцненню склерального каркасу та гальмуванню аксіального росту ока.
Тверезий погляд на доказовість
Попри обнадійливі результати, клініцистам варто оцінювати ці дані з певною обережністю. По-перше, більшість досліджень (близько 90%) проведені в Китаї. Це важливо, оскільки епідеміологія та темпи прогресування міопії в азійських популяціях можуть суттєво відрізнятися від європейських. Відомо, що в країнах Східної Азії короткозорість у дітей часто прогресує швидше, тому ефективність терапії в інших популяціях може відрізнятися.
По-друге, згідно з оцінкою системи GRADE, рівень доказовості для основних клінічних показників (SER і AL) був класифікований як дуже низький. Це пов’язано з високою гетерогенністю досліджень, відносно невеликими вибірками та потенційним ризиком систематичних помилок у деяких рандомізованих дослідженнях.
Ще одним важливим обмеженням є коротка тривалість спостереження. У більшості досліджень пацієнтів спостерігали не більше 12 міс. Отже, поки що відсутні переконливі дані щодо довгострокової безпеки методу. Залишається відкритим питання можливого кумулятивного впливу світлового випромінювання на сітківку, а також потенційного ефекту рикошету — прискореного прогресування міопії після припинення терапії.
Окремою проблемою є відсутність стандартизації параметрів лікування. На ринку представлено різні пристрої, які можуть відрізнятися за потужністю випромінювання — від близько 0,16 до 2,0 мВт, а також за іншими технічними характеристиками. Єдиного золотого стандарту щодо інтенсивності, тривалості та режиму терапії поки що не сформовано.
Висновки
Отже, чи є RLRL панацеєю? Ні.
Чи є це перспективним інструментом? Однозначно так.
Коли розглядати RLRL?
- Як ад’ювантну (додаткову) терапію при агресивному прогресуванні.
- Коли пацієнт має протипоказання або погану переносимість атропіну чи контактної корекції.
- При низькому комплаєнсі до інших методів (процедура тривалістю 3 хв двічі на добу сприймається дітьми легше).
RLRL — це не «черговий тренд», а технологія із серйозним біологічним підґрунтям. Проте сьогодні ми перебуваємо на етапі «стриманого оптимізму». Пацієнти мають бути поінформовані, що метод є новим і потребує регулярного моніторингу стану очного дна.
Список використаної літератури
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами Frontiers in Medicine
