Нещодавно опубліковані клінічні рекомендації від Консорціуму з черепно-мозкової травми (Collaborative on TBI Care), США, розкривають стандартизований план амбулаторного лікування після черепно-мозкової травми (ЧМТ). Автори нових настанов наголошують: неадекватне спостереження є ключовим фактором незадовільних результатів.
Нові клінічні настанови для амбулаторного ведення дорослих пацієнтів після ЧМТ визначають чіткі стандарти догляду протягом перших 6 міс після травми. Раніше акцент клінічної практики зосереджувався на невідкладному лікуванні, тоді як амбулаторне спостереження залишалося нерегламентованим і дуже варіювало між установами.
Ключові положення рекомендацій
- Підтвердження діагнозу та документація. Важливо ретельно зафіксувати факт ЧМТ та оцінити її тяжкість, навіть якщо пацієнт не був госпіталізований. Це забезпечує основу для планування подальшого спостереження та реабілітації.
- Рання оцінка симптомів та ускладнень. Пацієнтів слід обстежити на наявність головного болю, запаморочення, когнітивних порушень, змін настрою та поведінки, порушень сну та втоми. На основі цього визначають пріоритети лікування і необхідність додаткових обстежень.
- Нейропсихологічна та когнітивна оцінка. Рекомендується раннє скринінгове тестування когнітивних функцій, щоб виявити порушення пам’яті, уваги, виконавчих функцій та адаптувати план відновлення.
- Скринінг соціальних детермінант здоров’я. Оцінюються житлові умови, рівень соціальної підтримки, наявність стресових факторів і ресурсів для реабілітації. Ці фактори суттєво впливають на швидкість і якість відновлення.
- Навчання пацієнта та сім’ї. Ключовим аспектом є інформування про можливі симптоми, ознаки ускладнень, тривалість реабілітації та необхідність звернення до лікаря та способів підтримки пацієнта. Рекомендації щодо організації домашнього режиму, відпочинку та фізичної активності. Це допомагає знизити ризик прогресування ускладнень та підвищує відповідальність пацієнта за власне здоров’я.
- Планування подальшого лікування та направлення до спеціалістів. Встановлюються чіткі критерії направлення до невролога, психіатра, реабілітолога чи інших спеціалістів у разі прогресування симптомів або недостатнього відновлення.
- Мультидисциплінарний підхід. Рекомендовано створення командного підходу, що включає сімейного лікаря, невролога, психіатра, фізіотерапевта, логопеда та соціального працівника для розробки індивідуального плану реабілітації.
- Поступове повернення до звичної активності. Визначається адаптований графік повернення до роботи, навчання та фізичної активності залежно від тяжкості травми та динаміки симптомів.
- Регулярне спостереження та повторна оцінка. Рекомендовано планувати контрольні огляди та обстеження протягом перших 6 міс після травми. За наявності тривалих симптомів контроль може тривати довше. Тривалість спостереження: мінімум 6 міс, за наявності ускладнень — до 12 міс або більше.
Частота візитів до лікаря після ЧМТ:
- 1-й візит: 7–14 днів після травми;
- 2-й візит: 1 міс;
- 3-й візит: 3 міс;
- 4-й візит: 6 міс;
- додаткові огляди за необхідності (збільшення вираженості симптомів, нові ускладнення).
Оцінка під час кожного візиту:
- неврологічний статус;
- когнітивні функції (пам’ять, увага, виконавчі функції);
- настрій і психічне здоров’я (тривога, депресія, посттравматичний стрес);
- фізична активність і рівень втоми;
- соціальна адаптація та робоча / навчальна діяльність;
- управління посттравматичними симптомами, що включає терапію головного болю, лікування порушень настрою, тривоги, порушень сну, когнітивну реабілітацію та фізичну терапію за потреби.
Медикаментозна терапія:
- головний біль: триптани, нестероїдні протизапальні препарати, за необхідності профілактика;
- психічне здоров’я: антидепресанти або анксіолітики за клінічними показаннями;
- призначення ліків має бути персоналізованим і відповідати наявним симптомам.
Реабілітаційні заходи:
- фізіотерапія та ерготерапія для покращення координації, балансу та моторики;
- когнітивна реабілітація: вправи на увагу, пам’ять, планування;
- психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія для подолання тривоги, депресії, посттравматичного стресу.
Відсутність стандартизованого амбулаторного спостереження є однією з головних причин тривалих ускладнень після ЧМТ. Впровадження цих рекомендацій дозволяє знизити ризик хронічних когнітивних та психологічних порушень, підвищити якість життя пацієнтів, оптимізувати використання ресурсів охорони здоров’я, забезпечити системний підхід до відновлення після ЧМТ незалежно від тяжкості травми.
Список використаної літератури
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами www.annfammed.org
