За даними метааналізів, ступінь прихильності до різних антикоагулянтів відрізняється, і найнижчою вона є у варфарину. У нещодавно опублікованому огляді літератури йдеться про препарати цієї групи із найвищими та найнижчими показниками. Також у ньому наведено дані стосовно значень прихильності, які вважають припустимими з огляду на наслідки (поріг прихильності). Варто зазначити, що цей показник, що має назву «коефіцієнт дотримання терапії» (Medication possession ratio — MPR), у більшості досліджень визначають як відсоткову частку днів із дотриманням режиму від загальної кількості днів спостереження [1].
По-перше, прихильність у значному ступені — прихована проблема, незважаючи на зростання доступності електронних рецептів і медичних реєстрів, які дозволяють відстежувати призначення та відпуск лікарських засобів, значна частина проблеми залишається прихованою.
Поріг прихильності ≥80%, що традиційно використовується в кардіології, отриманий емпірично з досліджень антигіпертензивної терапії й не має достатньої валідності для оцінки ефективності оральних антикоагулянтів (ОАК) при фібриляції передсердь. Дані дослідження, опублікованого у вигляді препринту (Preprint: Safari A. et al. DOI: 10.1101/2025.06.25329171), свідчать, що поріг прихильності є вищим: 85–95% для антагоністів вітаміну К та щонайменше 90% для прямих ОАК, що вказує на необхідність перегляду визначення «належної» прихильності. Про це йдеться в огляді, опублікованому у випуску журналу «EP Europace» за листопад [2].
Причини та наслідки
Автори нагадують про первинну неприхильність — коли пацієнт узагалі не розпочинає терапії, навіть якщо рецепт уже виписано. За даними великих оглядів, понад 10–17% пацієнтів не отримують призначеного препарату, а у випадку ОАК при фібриляції передсердь первинна неприхильність сягає 10–20% (рисунок).
Причини цього явища багатофакторні. Серед ключових — економічні труднощі, низький рівень соціальної підтримки, поліморбідність, поліфармація та молодший вік. Важливу роль відіграє і відсутність симптомів: асимптомний перебіг фібриляції передсердь часто створює у пацієнтів хибне враження, що лікування можна відкласти або воно не є життєво необхідним. Дослідження також свідчать, що ризик первинної неприхильності є вищим при використанні паперових рецептів та значній відстані до аптеки. Водночас у пацієнтів із цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією або перенесеним інсультом ризик непочатку терапії (первинного недотримання) є нижчим — ймовірно, через вищу настороженість щодо ускладнень.
На відміну від первинної, вторинна неприхильність характеризує ситуації, коли пацієнт почав терапію, але не дотримується її достатньо ретельно. Цей виклик набагато масштабніший: частка «добре прихильних» пацієнтів (тобто тих, чия прихильність ≥80%) становить лише 63% через 6 міс і 70% через рік, за даними метааналізу та систематичного огляду. За даними цього та інших подібних узагальнень, рівень прихильності відрізняється між препаратами: найвищі показники відзначають при прийомі апіксабану та ривароксабану, нижчі — дабігатрану, а найнижчі — варфарину.
Фактори вторинної неприхильності широко варіюють: суперечливі дані існують щодо віку чи статі, проте чітко встановлено, що раннє припинення прийому частіше виявляють у пацієнтів із дуже низьким ризиком інсульту, при порушенні функції нирок, деменції, застосуванні антиаритмічних препаратів або при первинному призначенні ОАК лікарем, який не є кардіологом. У клінічній практиці частими тригерами припинення лікування є несуттєві кровотечі (наприклад носові), побоювання пацієнтів щодо серйозних геморагічних ускладнень або страх падінь — навіть попри те, що сучасні дані свідчать про нижчий ризик внутрішньочерепних кровотеч при прийомі прямих ОАК порівняно з варфарином.
Критично важливим є те, що неприхильність зумовлює безпосередні клінічні ризики. За даними великих спостережних досліджень, нерегулярний прийом ОАК або їхнє припинення асоціюється зі значно вищою ймовірністю ішемічного інсульту, транзиторних ішемічних атак, тромбоемболії глибоких вен або смерті. Раннє припинення терапії протягом перших 6 міс підвищує ризик тромбоемболічних подій у 2 рази порівняно з пацієнтами зі стабільною прихильністю.
Висновок є очевидним: неприхильність — це не поведінкова дрібниця, а реальний клінічний предиктор ускладнень, який потребує системного виявлення й корекції. Відкрита взаємодія пацієнта й лікаря, подолання страхів, перехід на електронні рецепти та формування чітких алгоритмів супроводу пацієнтів із фібриляцією передсердь — ключові кроки до підвищення прихильності. Адже навіть найефективніший антикоагулянт не може виконати своєї функції, якщо пацієнт його не приймає.
Список використаної літератури
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також X, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»
