Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України затвердило новий Порядок проведення екстреної постконтактної профілактики у працівників, які проводять тестування на ВІЛ або надають медичну допомогу людям, які живуть з ВІЛ, або контактують з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами (далі — Порядок). Відповідний наказ МОЗ України від 16 грудня 2024 р. № 2103 набув чинності. Водночас втратив чинність наказ від 5 листопада 2013 р. № 955.
Подробиці
Новий Порядок встановлює єдині вимоги до проведення екстреної постконтактної профілактики (ПКП) після випадку контакту із джерелом потенційного інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), пов’язаного з виконанням професійних обов’язків, з метою запобігання ВІЛ-інфекції.
Дія Порядку поширюється на:
- заклади охорони здоров’я усіх форм власності та підпорядкування;
- фізичних осіб — підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, персонал яких проводить тестування на ВІЛ або надає медичну допомогу особам, які живуть з ВІЛ, або контактує з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами.
Порядком унормовано:
- надання першої медичної допомоги особі, яка мала контакт із джерелом потенційного інфікування ВІЛ;
- оцінка ризику інфікування ВІЛ та обстеження на ВІЛ особи, з кров’ю чи біологічними матеріалами якої відбувся випадок контакту;
- проведення тестування на ВІЛ працівника, який мав випадок контакту;
- призначення та проведення ПКП;
- проведення медичного нагляду за працівником, який мав випадок контакту.
За новим Порядком надавати ПКП, дотримуючись визначених умов, може не лише лікар-інфекціоніст, як було раніше, а й відповідальний за постконтактну профілактику лікар, який отримав другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальностями «Медицина» або «Педіатрія», пройшов інтернатуру за однією із лікарських спеціальностей (крім спеціальностей лабораторного, реабілітаційного та медико-профілактичного профілю), отримав кваліфікацію лікаря-спеціаліста та пройшов навчання з питань діагностики та ведення випадків ВІЛ-інфекції на циклах тематичного удосконалення або професійного медичного стажування за межами закладу, де працює такий лікар.
Відповідальна особа організовує надання першої допомоги; проведення консультування і тестування на ВІЛ після отримання від працівника, який мав випадок контакту, інформованої згоди; здійснює оцінку ризику інфікування ВІЛ; визначає наявність показань до призначення ПКП; заповнює форму первинної облікової документації № 108-2/о.
Обстеження на ВІЛ особи, з кров’ю чи біологічними матеріалами якої відбувся контакт, та працівника, який мав такий контакт, проводиться відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я і Порядку тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень.
ПКП призначається лікуючим лікарем після того, як працівник, який мав випадок контакту з потенційно небезпечним біоматеріалом, заповнює інформовану згоду на проведення медикаментозної постконтактної профілактики інфікування ВІЛ.
Ознайомитися з наказом МОЗ України від 16 грудня 2024 р. № 2103 та затвердженим Порядком можна за посиланням.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами phc.org.ua
