Рекомендації фахівцям щодо першої психологічної допомоги в зоні лиха

10 вересня 2024 о 16:25
826

Як ми повідомляли раніше, МОЗ України наказом від 19.07.2024 р. № 1265 затверджено Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги (УКПМД) «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації».

Дуже важливо, щоб психологічна допомога людям на місці лиха, одразу після терористичного акту або катастрофи, надавалася відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу.

Тож наводимо до уваги читачів рекомендації МОЗ з цього приводу.

У зоні катастроф і терористичних актів першу психологічну допомогу можуть надавати лікарі екстреної медичної допомоги, підготовлені військовослужбовці, працівники служб швидкого реагування на надзвичайні ситуації та інші фахівці, які першими прибувають на місце катастрофи.

Перша психологічна допомога включає наступні етапи:

  1. Встановлення контакту із пацієнтом у ненав’язливій і співчутливій манері. Для цього необхідно:
  • назвати себе й описати свою роль;
  • попросити дозволу поговорити;
  • пояснити цілі розмови;
  • запитати про нагальні потреби.
  1. Забезпечення безпеки й фізичного комфорту:
  • впевнитися, що людина перебуває у фізичній безпеці, допомогти зробити оточення безпечнішим, розпитати про потребу в ліках чи інших необхідних засобах (окуляри, милиці та інше);
  • поінформувати щодо ситуації, пошуково-рятувальних робіт;
  • запропонувати забезпечити певний фізичний комфорт (щоб зменшити почуття безпорадності, бажано заохотити його подбати про такі чинники, як їжа, захист від вітру або освітлення);
  • запропонувати різні форми соціального комфорту та допомогти зв’язатися з іншими постраждалими;
  • захистити пацієнта від додаткових травм і потенційних нагадувань про них.
  1. Емоційна стабілізація.

Важливо поважати бажання пацієнта побути на самоті та дати йому кілька хвилин для цього, не робити активних спроб втрутитися, спокійно почекати, але залишатися поряд:

  • сказати, що ви поблизу, якщо будете потрібні, або повернетеся за кілька хвилин;
  • запропонувати свою підтримку й допомогти постраждалій особі зосередити увагу на конкретних почуттях, думках і досяжних цілях;
  • заручитися підтримкою родичів / друзів;
  • відверто поговорити про його нагальні проблеми або труднощі;
  • надати інформацію, яка допоможе йому зорієнтуватися в оточенні;
  • попросити вислухати вас, дивлячись вам в очі;
  • за потреби пояснити, де він знаходиться;
  • поговорити про той аспект ситуації, який знаходиться під контролем, вселяє надію або має позитивний характер;
  • запропонувати робити повільні і глибокі вдихи та видихи;
  • попросити назвати 5 нейтральних речей, які він може бачити, чути та відчувати.
  1. Збирання інформації.

Варто з’ясувати інформацію про нагальні потреби та проблеми постраждалих, які потребують розв’язання, та необхідність негайного направлення до спеціалістів:

  • характер і тяжкість пережитого досвіду;
  • факт загибелі близької людини;
  • тривоги щодо життєвих обставин і загроз після катастрофи;
  • розлуку з близькими або тривогу про їхню безпеку;
  • фізичну хворобу, психічні розлади, потребу в медикаментозному лікуванні;
  • втрати, яких зазнали в результаті катастрофи;
  • потреби в додаткових допоміжних послугах.
  1. Практична допомога для задоволення нагальних потреб пацієнта.

Уточнити нагальні потреби, обговорити план дій, дієво посприяти пацієнтам.

  1. Встановлення зв’язку із джерелами соціальної підтримки.

Важливим етапом психологічної допомоги є забезпечення зв’язку з основними особами, здатними надати підтримку (родичами тощо). Рекомендувати пацієнтам звертатися за підтримкою до тих, хто зараз є на місці; обговорити способи пошуку та надання підтримки; знайти можливих помічників; пояснити пацієнту, як він може допомогти іншим.

  1. Надання інформації щодо стратегії подолання стресу:
  • розказати пацієнту про стресові реакції та їх подолання;
  • будувати розмову навколо індивідуальних реакцій пацієнта;
  • обговорити можливі негативні та позитивні реакції, при цьому уникати патологізації реакцій;
  • обговорити негативні та позитивні способи подолання стресових реакцій (зокрема гніву, пригніченості, порушень сну).
  1. З’єднання пацієнтів із суміжними службами.

Допомогти пацієнту відновити контакт із суміжними службами та установами, які надавали йому послуги до катастрофи або які необхідні наразі:

  • психіатрична допомога;
  • медична допомога;
  • духовна підтримка;
  • дитячі соціальні служби, школи.

Перша психологічна допомога має на меті забезпечити безпеку пацієнта, встановити зв’язок із реабілітаційними ресурсами, послабити стресові реакції, допомогти пацієнту розвинути навички коротко- і довготривалого подолання стресу та зміцнити природну психологічну стійкість пацієнта.

Не рекомендується використовувати психологічний дебрифінг або проводити рутинні психологічні консультації після потенційно травматичної події. Найкращим підходом до надання допомоги людям після отримання ними потенційно травматичного досвіду є практична та емоційна підтримка, заохочення до адаптивних копінг-стратегій та соціальної підтримки.

Ознайомитися із протоколом можна за посиланням.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами moz.gov.ua