Як побудувати національну модель охорони здоров’я

Система охорони здоров’я (СОЗ) в Україні потребує невідкладного реформування і вироблення державної програми щодо подальшого розвитку власної, адаптованої до історичних, політичних, економічних, демографічних, географічних тощо умов, вітчизняної моделі охорони здоров’я.

Чинники нинішнього незадовільного стану вітчизняної СОЗ лежать у площині як галузевих, так і позагалузевих проблем. Тому вироблення стратегії та проведення реформування медичної галузі має спиратися на комплексний міжгалузевий підхід.

З метою покращання діяльності вітчизняної СОЗ необхідна реалізація таких кроків:

1. Вдосконалення законодавчого забезпечення СОЗ:

• з метою забезпечення гарантованої державою безоплатної медичної допомоги на законодавчому рівні визначити базовий пакет надання медичних послуг, гарантованих державою, що в подальшому стане базовим для запровадження медичного страхування, а саме внести поправку в статтю 49 Конституції України, а саме частини 3;
• з метою забезпечення законодавчої захищеності прав пацієнтів та медичних працівників в Україні прийняти Закон Украї­ни «Про захист прав пацієнта»;
• з метою посилення ефективності механізмів реалізації чинного законодавства запровадити систему моніторингу та відстеження якості й належності виконання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність СОЗ;
• з метою комплексного врегулювання всіх аспектів нормативно-­правової бази сфери охорони здоров’я створити базовий документ — Кодекс законів України про охорону здоров’я.

2. Посилення ресурсного забезпечення СОЗ:

• з метою забезпечення прозорого механізму фінансування сфери охорони здоров’я визначити чіткий перелік гарантованих державою послуг з охорони здоров’я, виходячи з наявного обсягу фінансування створити проблемну комісію з економістів, фінансистів, юристів, медиків тощо для обрахунку вартості послуг з охорони здоров’я;
• запровадити механізми інноваційного фінансування СОЗ шляхом, зокрема, введення механізму цільового використання акцизних зборів на шкідливі для здоров’я продукти (алкоголь, тютюнові вироби, напої з великим вмістом цукру тощо) на потреби охорони здоров’я;
• з метою вдосконалення процедури державного забезпечення населення України базовим пакетом лікарських препаратів створити Державний реєстр цін на лікарські засоби; на державному рівні запровадити систему фіксування цін на низку найбільш соціально важливих лікарських засобів з одночасним введенням державного замовлення на їх виробництво;
• з метою підвищення ефективності використання видатків на СОЗ впровадити систему моніторингу, яка б оцінювала ефективність державних видатків з точки зору якісних наслідків для здоров’я суспільства;
• сприяти розвитку соціального партнерства між державою та представниками приватної медицини шляхом залучення їх до соціальних програм: побудови та фінансування хоспісів, фінансування протитуберкульозних програм тощо.

3. Стимулювання розвитку добровільного медичного страхування:

• з метою забезпечення принципу багатоканальності фінансування СОЗ, сприяти подальшому розвитку добровільного медичного страхування, лікарняних кас; ширше використовувати ресурси приватних медичних закладів;
• з метою стимулювання застосування системи офіційних спів­оплат населення у процесі медичного обслуговування встановити пільги з оподаткування прибутковим податком для тих, хто користується приватними медичними послугами;
• з метою підвищення якості медичної допомоги, забезпечення цілеспрямованого і контрольованого використання коштів, сприяти подальшому розвитку лікарняних кас, залученню до них підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. При цьому підприємства можуть сплачувати частину внесків чи повний їх розмір за своїх співробітників;
• з метою ширшого використання добровільного медичного страхування, зниження цін на його послуги запровадити механізми фінансування страховими компаніями профілактичних заходів, спрямованих на зниження ризиків захворюваності, підвищення рівня здоров’я населення і тим самим — зменшення кількості страхових випадків.

4. Підвищення якості послуг з охорони здоров’я:

• з метою посилення громадського контролю, побудови двостороннього зв’язку між державою, сферою охорони здоров’я і громадянським суспільством у царині охорони здоров’я посилити роль Громадської ради МОЗ України шляхом забезпечення активного залучення її до аналітичної роботи щодо вивчення впливу механізмів реформування на діяльність СОЗ, задоволення населення результатами реформування; забезпечення фахової громадської експертизи галузевого законодавства тощо;
• з метою забезпечення якості, безпеки та ефективності лікарських засобів і раціонального їх використання широко запровадити формулярну систему лікарських засобів та розроблену МОЗ України методику її моніторингу та оцінки якості;
• забезпечити розроблення нових та оновлення існуючих медичних стандартів і клінічних протоколів надання медичної допомоги на основі доказової медицини з паралельним забезпеченням процедури контролю МОЗ України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства над реалізацією та дотриманням цих стандартів;
• з метою підвищення ефективності використання ресурсів у СОЗ запровадити систему диференційованої стимулюючої оплати праці в СОЗ та систему контрактних державних закупівель медичних послуг шляхом укладання контрактів між надавачами медичних послуг (медичними закладами, приватно практикуючими лікарями) та платником — державними органами управління — з прив’язкою до якості та шкали складності надання медичної допомоги;
• створити програму безперервного підвищення якості надання послуг з охорони здоров’я (у тому числі за рахунок дистанційного навчання, комп’ютеризації робочих місць лікарів тощо), які застосовуються на різних рівнях СОЗ, удосконалення системи позавідомчого (ліцензування, акредитація, атестація) та відомчого контролю якості;
• посилити мотиваційні механізми підвищення якості надання послуг, зокрема: посилити заходи соціального захисту працівників системи охорони здоров’я, в першу чергу на рівні первинної ланки (забезпечення житлом, надання пільгових кредитів тощо); підвищити рівень заробітної плати; запровадити стимулюючу систему оплати за профілактичну діяльність тощо.

5. Підвищення якості кадрового забезпечення СОЗ:

• з метою усунення диспропорції в кадровому забезпеченні СОЗ запровадити систему прогнозування на довгострокову перс­пективу за категоріями медичного персоналу відповідно до потреб охорони здоров’я з урахуванням стратегії та темпів системних перетворень галузі, зовнішніх і внутрішніх міграційних процесів та природного вибуття кадрів;
• забезпечити підготовку і перепідготовку випереджаючими темпами лікарів загальної практики/сімейної медицини, сімейних медичних сестер, середнього медичного персоналу з вищою освітою. Для цього в Державному бюджеті передбачити відповідну статтю фінансування.

6. Створення національної моделі охорони здоров’я:

З метою пошуку оптимальної для України національної моделі охорони здоров’я, діяльність та інфраструктура якої відповідатимуть потребам населення і враховуватимуть географічні, історичні та культурні особливості України, забезпечити:

• проведення поточного та ретроспективного аналізу елементів сучасних світових моделей охорони здоров’я, які показали свою ефективність;
• оптимізацію системи збору й аналізу статистичних даних, зокрема узгодження порядку надання та обігу інформації між МОЗ України, регіональними центрами медичної статистики та Держстатом;
• запровадження системи оцінки якості надання медичних послуг кінцевому споживачу та ефективного зворотного зв’язку задля розроблення науково та економічно обґрунтованих механізмів реформування вітчизняної СОЗ.

Попченко Т.П. (2011) Реформування системи охорони здоров’я в Украї­ні: організаційне, нормативно-правове та фінансово-економічне забезпечення (аналітична доповідь). НІСД, Київ, 41 с.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.niss.gov.ua