У випадках призначення антибіотиків лікарі не «відмовляють» пацієнту, а насамперед не призначають від самого початку неправильного та неефективного лікування, яке може призвести до негативних наслідків як для самого пацієнта, так і для системи охорони здоров’я загалом. І це насамперед рішення, яке базується на професійному досвіді, затверджених нормативно-правових документах (стандартах лікування), рекомендаціях національних і міжнародних організацій, які працюють у сфері охорони здоров’я, а не на особистих бажаннях і мотивах.
Центр громадського здоров’я МОЗ України пропонує лікарям використовувати такі підходи для відмови пацієнтам, які безпідставно бажають, щоб їм призначили антибіотики:
1. Розмова з пацієнтом.
Простими словами слід розказати пацієнту про природу вірусів і бактерій, загальноприйняті підходи в лікуванні вірусних інфекційних хвороб, проблеми антимікробної резистентності тощо.
2. Політика закладу охорони здоров’я.
У кожному закладі охорони здоров’я розробляються та затверджуються керівником внутрішні політики щодо призначення та використання антимікробних препаратів, які є обов’язковими для виконання всіма співробітниками цього медичного закладу (наказ МОЗ № 823 та наказ МОЗ № 1614). Тож за потреби слід аргументувати пацієнту, що в його випадку призначення антибіотиків не передбачено внутрішніми політиками закладу.
3. Національні стандарти лікування.
В Україні розробляються та затверджуються стандарти лікування різних захворювань, у тому числі і спричинених вірусами (наприклад грипу). Вони постійно оновлюються та містять загальновизнані у світі підходи до призначення антибіотиків. Пацієнту можна пояснити, наприклад, що в його випадку призначення антибіотиків не передбачено національними стандартами лікування.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами moz.gov.ua
