Як повідомляло наше видання , 2 серпня 2011 р. наказом № 456 Міністерство охорони здоров’я України скасувало Методику розрахунку вартості послуг з охорони здоров’я. Методика охоплювала консультативні, діагностичні, лікувальні та профілактичні послуги з охорони здоров’я і була обов’язковою для державних та комунальних закладів охорони здоров’я.
Проте вже 11 серпня 2011 р. на публічне обговорення було винесено проект наказу МОЗ України «Про затвердження Методики розрахунку вартості послуг з охорони здоров’я» (далі — Методика від 11 серпня), який розроблений з метою встановлення єдиних підходів при розрахунках щодо визначення вартості (тарифів) медичних послуг для амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров’я державної, комунальної та інших форм власності для подальшого їх затвердження органами виконавчої влади, визначення бюджетних асигнувань при фінансуванні їх з усіх рівнів бюджету, контролю за їх ефективним та раціональним використанням, покращання результатів фінансово-господарської діяльності закладів охорони здоров’я. Передбачається, що встановлення тарифів відповідно до зазначеного проекту Методики від 11 серпня на платні медичні послуги, які визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти», дозволить закладам охорони здоров’я покрити витрати з їх надання, отримати необхідний прибуток та створити умови для надання якісних послуг.
Поняття платних послуг, що використовується у Методиці від 11 серпня, має таке значення: «платні послуги з охорони здоров’я — це консультативні, діагностичні, лікувальні та профілактичні послуги, які надають амбулаторно-поліклінічні заклади охорони здоров’я державної, комунальної та інших форм власності».
Як повідомляло наше видання , до зазначеного проекту наказу надходять пропозиції та зауваження.
Наразі, 21 грудня 2011 р. на публічне обговорення винесено ще один проект наказу МОЗ України «Про затвердження Методики розрахунку вартості медичної допомоги» (далі — Методика від 21 грудня), розроблений Міністерством охорони здоров’я України з метою встановлення єдиних методологічних принципів розрахунку вартості медичної допомоги, яка надається закладами охорони здоров’я державної та комунальної форм власності за переліком послуг, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1138. Прогнозується, що прийняття зазначеного наказу дозволить врегулювати суспільні відносини в галузі охорони здоров’я при організації господарської діяльності, дасть змогу залучити додаткові фінансові надходження до спеціального фонду Державного бюджету, забезпечити рівні умови на ринку медичних послуг суб’єктів господарювання незалежно від форм власності.
При цьому поняття, що використовуються у Методиці від 21 грудня, мають такі значення: «медична допомога — це сукупність послуг з охорони здоров’я та послуг по перебуванню та харчуванню в стаціонарі; послуги з охорони здоров’я — це консультативні, діагностичні, лікувальні, профілактичні та реабілітаційні послуги, які надають заклади охорони здоров’я державної, комунальної та інших форм власності. Вартість медичної допомоги складається з: вартості послуг з охорони здоров’я (сукупність консультативних, діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних послуг по стандартам діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги), які входять до нозологій; вартості одного дня перебування та харчування пацієнта в стаціонарі, помноженого на термін перебування в стаціонарі».
Таким чином, за відсутності законодавчо встановленого поняття «послуги з охорони здоров’я», «медичні послуги» слід очікувати декілька відомчих нормативних актів, що встановлюватимуть «єдині методологічні принципи» розрахунку вартості медичної допомоги, яка надається амбулаторно-поліклінічними закладами охорони здоров’я (Методика від 11 серпня) і стаціонарами (Методика від 21 грудня).
Нагадаємо, що з 1 січня 2012 р. набувають чинності зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги (Закон України від 7 липня 2011 р. № 3611-VI), відповідно до яких в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття матимуть таке значення: «заклад охорони здоров’я — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медична допомога — діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку із хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю і пологами; медичне обслуговування — діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою».
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.rada.gov.ua, www.moz.gov.ua
