Це нагальне питання має вирішити реформа системи охорони здоров’я. Однією зі складових успіху в цьому має стати реорганізація на державному рівні первинної медичної допомоги .
Так, за інформацією Міністерства охорони здоров’я України, у більшості країн світу структуру системи охорони здоров’я становлять первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної допомоги надають до 90% загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики — сімейної медицини становить від 30 до 50% кількості усіх лікарів, які працюють в галузі охорони здоров’я.
На сьогодні в Україні на первинному рівні починають і закінчують лікування лише до 30% пацієнтів у містах і до 50% — у сільській місцевості.
Нераціональна організація первинної допомоги та її недостатнє фінансування призвели до втрати комплексності та поступовості у наданні медичної допомоги, формальному підходу до здійснення профілактичної та диспансерної роботи. Як наслідок — спостерігаються високі рівні пізнього виявлення тяжких хвороб та ускладнень хронічних захворювань, що зумовлює надмірну потребу у дорогому спеціалізованому лікуванні.
Світовий досвід свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини — найефективніший засіб досягнення справедливого розподілу і раціонального використання коштів та підвищення результативності роботи всієї галузі охорони здоров’я.
На сьогодні в Україні структура первинної медичної допомоги розпорошена, організаційно та функціонально поєднана із вторинною медичною допомогою та фактично надається багатьма спеціалістами і структурними підрозділами лікувально-профілактичних закладів. Це призводить до деперсоніфікації відповідальності за здоров’я людини, сім’ї та ускладнює управління якістю первинної допомоги.
Шляхом вирішення цієї проблеми є функціональне та структурне виділення первинної медичної допомоги через створення центрів первинної медико-санітарної допомоги (Центр ПМСД), лікувально-профілактичними підрозділами яких є лікарські амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти. У лікарській амбулаторії практикуватимуть один (переважно у сільській місцевості) або декілька (переважно у містах) лікарів загальної практики — сімейної медицини. Робота Центрів ПМСД полягатиме в забезпеченні населення доступною, безперервною, своєчасною, якісною та ефективною ПМСД.
Первинна медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання пацієнта лікарем загальної практики — сімейної медицини і передбачає:
- надання консультацій, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (у період вагітності) станів, здійснення профілактики;
- направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої чи високоспеціалізованої медичної допомоги;
- надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої чи високоспеціалізованої медичної допомоги.
До 31 грудня 2019 р. первинну медичну допомогу надаватимуть, крім лікарів загальної практики — сімейної медицини та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів, також дільничні лікарі-терапевти та дільничні лікарі-педіатри та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом і контролем дільничних лікарів-терапевтів та дільничних лікарів-педіатрів. 3 1 січня 2020 р. порядок надання медичної допомоги лікарями загальної практики — сімейної медицини встановлюватиметься відповідно до законодавства.
Надання первинної медичної допомоги відбуватиметься безкоштовно згідно зі встановленими стандартами та протоколами. За відсутності можливості надання конкретної медичної послуги пацієнт направлятиметься для отримання такої послуги безкоштовно до інших комунальних закладів охорони здоров’я.
Реформування медичної галузі передбачає запровадження обов’язкового соціального медичного страхування. Відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», підготовка до встановлення обов’язкового соціального медичного страхування передбачена на 3-му етапі реформи, тобто до кінця 2014 р. Такі терміни зумовлені необхідністю проведення структурної реорганізації системи охорони здоров’я, оптимізації мережі закладів охорони здоров’я та відпрацювання нових фінансових механізмів, що є основними складовими перших етапів реформи.
Реорганізація мережі первинної медико-санітарної допомоги спрямована у тому числі й на поліпшення умов оплати праці медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема шляхом встановлення доплат, надбавок за обсяг і якість виконаної роботи за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України, застосування регіональних стимулів: доплат, забезпечення службовим житлом, безкоштовне користування громадським транспортом тощо.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.moz.gov.ua
