Лікування жінок з розповсюдженим раком яєчника, рефрактерним до препаратів платини

Клінічна актуальність раку яєчника (РЯ) зумовлена поширеністю зі спрямуванням до зростання частоти виявлення патології. У 10–15% жінок виявляють розповсюджену форму РЯ, рефрактерну до хіміотерапії препаратами платини, з високою частотою рецидивів та з несприятливим прогнозом 5-річної виживаності. Проблема рецидивуючого перебігу РЯ полягає в неефективності стандартизованої хіміотерапії внаслідок обмежених можливостей та високої токсичності препаратів на основі платини. Спираючись на сучасні погляди на біологію пухлини, висунуто припущення, що ракові клітини поступово набувають гіперангіогенного фенотипу внаслідок послідовної активації онкогенів, а ключову роль в ангіогенезі відіграє фактор росту ендотелію [1]. Ангіогенез полегшує інвазію ракових клітин в навколишні тканини та органи та таким чином призводить до виникнення метастазів, які, в свою чергу, стають основою для подальшого метастазування. На підтвердження цієї думки свідчать результати попереднього дослідження щодо високого рівня експресії ендотеліального фактору росту в карциномах яєчників, стромальних клітинах, імуногенних тканинних клітинах та метастазах [3]. У поточному дослідженні, спираючись на клінічний досвід лікування раку ендометрія, досліджували протипухлинну ефективність комбінації селективного інігібітора ферментативної активності рецепторів фактора росту ендотелію судин ленватинібу та гуманізованого моноклонального антитіла до рецептора запрограмованої клітинної смерті PD-1 пембролізумабу [2]. Результати опубліковані в Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine).

Результати

У дослідження включили 827 пацієнток з розповсюдженим раком ендометрія, з яких 130 мали статус дефіциту чутливості до платини. Додатково когорту жінок з дефіцитом чутливості до платини було поділено на підгрупи за шкалою Загального стану онкологічного пацієнта (ECOG). Інтервенційна група жінок отримувала комбінацію леватинібу у дозі 20 мг 1 раз на добу та пембролізумабу у дозі 200 мг внутрішньовенно раз на 3 тиж (411 жінок). Результати порівнювали з контрольною групою пацієнток, яким проводили хіміотерапію на розсуд лікаря (доксорубіцин у дозі 60 мг/м² 1 раз на 3 тиж або паклітаксел у дозі 80 мг/м² щотижня у режимі 3 тиж/1 тиж перерва). Первинними кінцевими точками обрано безрецидивну виживаність за критеріями Оцінки відповіді на лікування солідних пухлин та загальну виживаність. Кінцева точка дослідження — оцінка клінічної відповіді у жінок з групи дефіциту чутливості до платини. Додатково досліджували профіль безпеки препаратів.

У групі комбінованого лікування ленватинібом та пембролізумабом час безрецидивної виживаності у жінок з дефіцитом чутливості до платини виявився вдвічі довшим порівняно з групою хіміотерапії — 6,6 проти 3,8 міс відповідно (відношення ризиків (HR) = 0,56, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,5–0,72, р<0,001). Загальна виживаність теж була довшою вдвічі у жінок з дефіцитом чутливості до платини за умови застосування комбінованого лікування порівняно з групою хіміотерапії — 17,4 проти 3,8 міс відповідно (HR=0,56; 95% ДІ 0,47–0,66; р<0,001).
Загальна виживаність була вищою в групі комбінованого лікування порівняно з групою хіміотерапії — 18,3 проти 11,4 міс відповідно (відносний ризик смерті = 0,62, 95% ДІ 0,51–0,75, р<0,001). У жінок з дефіцитом чутливості до платини, які отримували комбіноване лікування, розрахунковий показник відносного ризику настання смерті становив 0,68, а середня тривалість життя виявилася на 5,4 міс довшою порівняно з групою хіміотерапії (95% ДІ 0,56–0,84, р<0,001).
Серйозні небажані ефекти, пов’язані з комбінованим лікуванням, виявлено у 88,9% жінок. Частота небажаних побічних ефектів в групі хіміотерапії становила 72%.

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що комбіноване лікування ленватинібом та пембролізумабом зумовлює триваліший час загальної та безрецидивної виживаності незалежно від генотипу пухлини яєчника.

Ferrara N. (1995) The role of vascular endothelial growth factor in pathological angiogenesis. Breast Cancer Res. Treat., 36 (2): 127–37. doi: 10.1007/BF0066603.
Makker V., Colombo N., Herraez A.C. et al. (2022) Lenvatinib plus Pembrolizumab for Advanced Endometrial Cancer. N. Engl. J. Med., 386: 437–448. DOI: 10.1056/NEJMoa2108330.
Yamomoto S., Konishi I., Kuroda H. et al. (1997) Expression of vascular endothelial growth factor (VEGF) in epithelial ovarian neoplasms: correlation with clinico-pathology and patient survival, and analysis of serum VEGF levels. Br. J. Cancer, 76: 1221–7. doi: 10.1038/bjc.1997.537.

Ю.В. Жарікова

Редакція журналу «Український медичний часопис»