Тривалість життя киян збільшиться майже на 10 років | Український Медичний Часопис

Тривалість життя киян збільшиться майже на 10 років У Київській міській державній адміністрації (КМДА) затвердили проект Стратегії розвитку Києва до 2025 року (далі — Стратегія). 15 грудня 2011 р. його буде винесено на розгляд Київради.

Пропонуємо увазі читачів витяг із проекту Стратегії, що охоплює питання удосконалення системи охорони здоров’я столиці.

Розвиток профілактики захворювань і пропаганда здорового способу життя (ЗСЖ)

У структурі смертності киян переважають серцево-судинні захворювання — ті, які, згідно з міжнародною практикою, можуть бути суттєво скорочені в середньо- та довготерміновій перспективі за реалізації програм профілактики і дотримання ЗСЖ.

Поширеність ішемічної хвороби серця в Києві — одна з найвищих в Україні, але при цьому в структурі видатків київських домогосподарств видатки на тютюн та алкоголь мають таку ж частку, як і приватні витрати на охорону здоров’я, або ж у середньому 1500 грн. на домогосподарство на рік.

Поширення ЗСЖ стримується браком належної інфраструктури — бігових і велосипедних доріжок, спортивних майданчиків, доступних басейнів і спортзалів.

Розвиток профілактики і поширення ЗСЖ мають відбуватися в таких напрямках:

створення умов для фінансування та співфінансування базових спортивних споруд: залучення інвесторів і населення до реконструкції та поступового збільшення кількості спортивних майданчиків та базової інфраструктури;
пропаганда здорового способу життя: підтримка професійних і аматорських заходів, створення загальноміських інформаційних приводів пропаганди ЗСЖ, просування соціальної відповідальності бізнесу щодо підтримки ЗСЖ власних працівників та киян загалом;
створення сучасних спортивних комплексів: розробка стандартизованих інвестпроектів із будівництва великих багатофункціональних спортивних комплексів;
поліпшення якості питної води столиці: ремонт і запуск нових бюветних комплексів, оновлення систем постачання та фільтрації води;
поліпшення сектору охорони здоров’я: підвищення ефективності використання існуючих ресурсів, доступності медичної допомоги;
пріоритетна увага розвитку первинної медичної допомоги;
просування немоторизованого транспорту як важливого компонента системи мобільності: поступова інтеграція велоінфраструктури у транспортну схему і в місця відпочинку.

Підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я

Забезпеченість Києва медичним персоналом і ліжками стаціонарів одна з найвищих серед порівнянних міст.

Наявна система кошторисного фінансування потужностей лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ), низький рівень використання потужностей (за багатьма профілями робота ліжка становить 250–300 днів на рік), тривалі періоди перебування в стаціонарі (в середньому по Києву — 12 днів проти 8,6 — по Європейському Союзу) медично необґрунтованої госпіталізації, спричиняють на охорону здоров’я значне фінансове навантаження, яке можна оптимізувати.

Згідно з оцінками, на первинну допомогу в Києві виділяється 8–10% фінансування галузі, тоді як у провідних системах охорони здоров’я — 20–40%.

Підвищення ефективності системи відбуватиметься за такими напрямками:

пріоритетний розвиток первинної медичної допомоги, забезпечення вільного вибору лікаря первинної ланки;
реструктуризація ліжкового фонду стаціонарів, відокремлення непрофільної діяльності;
обмеження надлишкового використання послуг вторинної і швидкої допомоги;
впровадження договірних механізмів фінансування і зміна статусу ЛПЗ;
мотивація менеджерів і лікувального персоналу ЛПЗ підвищувати ефективність та якість роботи.

Підвищення доступності медичної допомоги

Київ менше забезпечений амбулаторно-поліклінічними закладами, ніж порівнянні міста. Але при цьому наявні потужності використовуються лише на 70–85% у центральних районах, і на 120–130% — у периферійних районах.

Відсутність механізмів солідарного фінансування і значна частка приватних видатків домогосподарств (за оцінками — до 40% загальних видатків) роблять медичну допомогу (особливо медикаменти) фінансово недоступною для деяких категорій мешканців, які її потребують.

Основні напрямки підвищення доступності:

1. Розвиток мережі амбулаторій сімейного типу та мережі сучасних перинатальних центрів:

розвиток каналів фінансування на принципах страхування;
зниження/контроль вартості медикаментів;

2. Підвищення якості медичної допомоги шляхом:

впровадження медичних стандартів, клінічних протоколів, формулярної системи та запровадження індикаторів якості медичної допомоги;
інформатизації сектору охорони здоров’я;
оплати праці, що залежатиме від обсягів та якості надання медичних послуг.

3. Інтеграція приватної медицини у загальний медичний простір міста.

Основні заходи та завдання цільових програм дії, що дають швидкодосяжні результати:

1. Створення та укомплектування обладнанням мережі амбулаторій сімейної медицини.

2. Реструктуризація ліжкового фонду стаціонарів, виокремлення непрофільної діяльності (забезпечення якісного харчування, послуги пралень і прибирання тощо).

3. Реалізація заходів щодо підвищення вартісної доступності медикаментів.

4. Впровадження стандартів та індикаторів якості процесів і результатів медичної допомоги.

5. Запровадження регульованого ринку соціально-фінансованих високотехнологічних медичних послуг через формування державних замовлень на послуги на тендерній основі.

6. Зміна статусу та підвищення автономності ЛПЗ, впровадження стимулів до системи оплати праці.

Довгостроковий розвиток:

1. Програма просування здорового способу життя, розвиток інфраструктури ЗСЖ, центрів здоров’я.

2. Перехід на фінансування закладів на договірній основі з оплатою за кількістю осіб та якістю допомоги в первинній медичній допомозі та «за послугу» на вторинному рівні*.

3. Спеціалізація лікарень і лабораторій для підвищення якості та зниження витрат.

4. Розвиток механізмів солідарного фінансування (лікарняні каси, обов’язкове страхування**).

Ключовими індикаторами розвитку міста у 2025 р. мають стати:

зниження смертності дітей віком до 1 року до 4 випадків/1000 народжених (поточне значення — 7,5);
зниження смертності у працездатному віці до 2,6 випадку/1000 мешканців (поточне значення — 3,7);
збільшення частки видатків на первинну допомогу в загальних видатках на охорону здоров’я з 8–10% до 20–30%;
збільшення середньої кількості днів роботи ліжка стаціонарів на рік з 297 до 330, зі скороченням середніх строків лікування на ліжках стаціонарів із 11 до 6 днів;
впровадження договірних відносин, зміна підходу до фінансування.

Усі заходи в галузі охорони здоров’я мають поліпшити стан здоров’я киян та подовжити тривалість їх життя до 79,8 року (поточне значення 72,7).

*Вторинна медико-санітарна допомога — медична допомога, яку надають лікарі-фахівці в амбулаторних умовах і в умовах стаціонару загального профілю. Це поняття не включає, з одного боку, надання первинної медичної допомоги (надається в амбулаторних умовах лікарями загальної практики) і, з іншого, надання спеціалізованої високотехнологічної медичної допомоги на рівні клінік загальнонаціонального чи регіонального рівня.

**Страхове фінансування медичної допомоги — фінансування медичної допомоги з апріорі створюваних фондів, що формуються із внесків громадян, підприємств і держави. Об’єктом страхування є ризик, пов’язаний із витратами при виникненні страхового випадку (захворювання, необхідності одержання медичної допомоги). В основі функціонування моделі — апріорна акумуляція щодо невеликих платежів від індивідуальних страхувальників, і їх виплата окремим страхувальникам при виникненні страхових випадків. Лікарняні каси — одна з форм страхування.

Прес-служба «Українського медичного часопису» за матеріалами www.kmv.gov.ua