Актуальність
Підтримка фізичної активності на достатньому рівні широко рекомендована для лікування осіб з бронхіальною астмою (БА) [1, 3]. Доведено, що регулярна фізична активність (≥150 хв на тиждень помірних та інтенсивних тренувань) має суттєву користь для людей, які живуть з БА. В останніх оглядах продемонстровано позитивний зв’язок між активними фізичними навантаженнями та покращенням дихальної функції легень, контролем за перебігом БА, загальним станом здоров’я пацієнта та використанням медичних послуг [2, 4]. Однак незважаючи на рекомендації, популяційними дослідженнями встановлено, що в цілому рівень фізичної активності серед осіб з БА є нижчим, а спосіб життя залишається малорухливим.
Згідно з даними нового дослідження фахівців Медичної школи Норвіча Університету Східної Англії (Norwich Medical School, University of East Anglia), Великобританія, заходи, спрямовані на стимулювання фізичної активності людей з БА, можуть покращувати не лише перебіг захворювання, зменшуючи прояви симптоматики, але й підвищувати якість життя. Проведено оцінку впливу аеробних вправ, силових навантажень або тренувань на опір серед учасників тренувальних програм. Результати аналітичного дослідження виявили ефективність вказаного впливу. Однак досягнення мети часто супроводжувалося певними труднощами для пацієнтів: необхідність індивідуалізації тренувальних підходів, враховуючи наявність супутніх захворювань у людини; перешкоди фізичного характеру, пов’язані з походом до фітнес-центрів, тощо. Серед пропозицій, які могли би деякою мірою нівелювати такі бар’єри, автори звернули увагу на активне впровадження цифрових технологій (наприклад використання відеозаписів, «розумних» годинників, мобільних додатків та ін.), які здатні усунути деякі з існуючих перешкод і все ж дозволити людині виконувати тренування в домашніх умовах. Статтю опубліковано у виданні «Journal of Health Psychology» 29 грудня 2021 р. [5].
Матеріали та результати дослідження
У ході роботи проаналізовано комплекси тренувальних програм, розроблених для стимулювання фізичної активності у дорослих осіб з БА. До систематичного огляду включено 25 окремих досліджень за участю 1849 пацієнтів з БА. Проаналізовано інформацію опублікованих рандомізованих, нерандомізованих, квазі-експериментальних спостережень до та після тренувальних втручань, а також дані техніко-економічних обґрунтувань. Досліджувані заходи мали бути розроблені для сприяння фізичній активності та оцінки відповідних поведінкових результатів та/або стану здоров’я, включаючи фізичну активність, малорухливу поведінку, якість життя, контроль перебігу БА, симптоми БА та медикаментозне лікування. Учасники повинні були бути віком від 18 років і мати діагноз БА (будь-якого ступеня тяжкості). Разом з тим у дослідженні не оцінювали вплив застосування акредитованих програм легеневої реабілітації, які визначаються як тренування, освіта та зміна поведінки, проведені багатопрофільною командою лікарів та медичних працівників. Наявність групи порівняння не була умовою для включення до метааналізу.
Учасникам тренувальних програм у межах 25 проаналізованих досліджень пропонували виконувати аеробні вправи та/або силові чи опірні тренування 2–3 рази на тиждень тривалістю 30–60 хв. Тренування проводилися індивідуально і в групах, а також використовуючи поєднання групових та індивідуальних занять. Оцінювали зміни стану, перебігу захворювання та якості життя людей протягом тренувального курсу. За результатами метааналізу виявлено, що заходи, які сприяють фізичній активності, мали значні переваги щодо збільшення рухливості, скорочення часу гіподинамії, покращення якості життя та зменшення вираженості симптоматики захворювання. Водночас рівень фізичної активності не змінював можливостей контролю за перебігом захворювання та використання фармакотерапії пацієнтами.
Практичне значення
На думку фахівців, індивідуалізація тренувальних програм, а також залучення цифрових технологій мають важливе значення і підкреслюють потенційну здатність істотно змінювати поведінку пацієнтів з БА, покращуючи їх клінічні результати в довготривалій перспективі. Водночас автори дослідження наголосили на необхідності залучення до комплексів фізичних тренувальних програм доказових методик, які сприяють саморегуляції поведінки та підтримують мотивацію та поведінкові зміни.
Список використаної літератури
- British Thoracic Society (2019) SIGN 158 guidelines on the management of asthma: A national clinical guidelines. www.brit-thoracic.org.uk/quality-improvement/guidelines/asthma/.
- Cordova-Rivera L., Gibson P.G., Gardiner P.A. et al. (2018) A systematic review of associations of physical activity and sedentary time with asthma outcomes. J. Allergy Clin. Immunol. Pract., 6(6): 1968–1981. doi: 10.1016/j.jaip.2018.02.027.
- Global Initiative for Asthma (2018) Global strategy for asthma management and prevention. ginasthma.org/wp-content/uploads/2018/04/wms-GINA-2018-report-V1.3-002.pdf.
- Hansen E.S.H., Pitzner-Fabricius A., Toennesen L.L. et al. (2020) Effect of aerobic exercise training on asthma in adults: A systematic review and meta-analysis. Eur. Respir. J., 30 Jul. doi: 10.1183/13993003.00146-2020.
- Tyson L., Hardeman W., Marquette M. et al. (2021) A systematic review of the characteristics of interventions that promote physical activity in adults with asthma. J. Health Psychol., 29 Dec. doi: 10.1177/13591053211059386.
Наталія Савельєва-Кулик
Редакція журналу «Український медичний часопис»
