9 грудня 2011 р. в амбулаторії сімейної медицини на базі Київського міського медичного дитячого діагностичного центру (вул. Урлівська, 13) відбувся прес-клуб на тему «Зміни у первинній ланці — коли пацієнти відчують зміни на краще?».
Як відзначив Костянтин Надутий, начальник відділу первинної медичної допомоги МОЗ України, у 1996 р. був запроваджений курс сімейної медицини у Львівському державному медичному університеті, а у 2001 р. відбувся випуск перших лікарів загальної практики — сімейної медицини. Досвід їхньої роботи був високо оцінений іноземними фахівцями і ця ініціатива пішла в інші міста України. На сьогодні сімейна медицина активно впроваджується в систему охорони здоров’я.
У 2008 р. Всесвітня організація охорони здоров’я визначила первинну медико-санітарну допомогу головним пріоритетом розвитку системи охорони здоров’я. Було доведено, що первинна медична допомога є найвпливовішою частиною галузі охорони здоров’я з точки зору впливу на стан здоров’я населення в цілому, а організацію первинної медико-санітарної допомоги у напрямку сімейної медицини — найбільш ефективною її формою. Незалежно від рівня доходів населення пріоритетом держав в охороні здоров’я має бути розвиток саме первинної медико-санітарної допомоги.
К. Надутий підкреслив, що слід розуміти, що зрушення у здоров’ї населення можна очікувати не раніше, ніж через 5 років після впровадження раціональних методів надання первинної медичної допомоги. Одразу здоров’я населення не покращиться і смертність не знизиться. Світова практика сідчить, що ці показники проявляться лише через 5 або більше років. Але зниження показників госпіталізації, викликів швидкої допомоги, звернень до спеціалістів має відбутися у найближчі півтора року. Також мають покращитись показники профілактичних заходів (охоплення населення щепленнями, медичними оглядами) та деякі показники здоров’я, які залежать від роботи сімейного лікаря.
За його словами, головним завданням первинної медико-санітарної допомоги є забезпечення максимальної доступності та якості медичної допомоги населенню.
Дмитро Алешко, заступник начальника Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, розповів, що реформування столичної медицини було розпочато на виконання Закону України від 07 липня 2011 р. № 3611 «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та у місті Києві» . Деякі елементи реформування є новітніми для нашої держави, і це перш за все стосується системи фінансування. Але перші кроки зроблено, в Києві формується мережа лікарських амбулаторій, наближених до населення.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10 січня 2011 р. № 4, Дарницький район було визначено як пілотний щодо реорганізації первинної медико-санітарної допомоги. У ході реалізації проекту буде здійснено розмежування первинного і вторинного рівня медичної допомоги амбулаторно-поліклінічної мережі та створення 7 амбулаторій сімейної медицини.
Також він нагадав, що відповідно до рішення, прийнятого на сесії Київської міської ради 1 грудня 2011 р. , 12 поліклінік Дарницького та Дніпровського районів міста Києва реорганізовано у центри первинної медико-санітарної допомоги, що передбачає перетворення поліклінік у комунальні некомерційні підприємства зі збереженням загальної штатної чисельності співробітників.
Леся Грицишин, начальник Управління охорони здоров’я Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, зазначила, що впровадження реформ у практику є найважчим етапом.
На сьогодні в Дарницькому районі відкрито 7 медичних амбулаторій потужністю 560 відвідувань за зміну, які надають допомогу 45 тис. мешканцям району.
В амбулаторії сімейної медицини по вул. Урлівській, 13 первинну медико-санітарну допомогу надають 8 тис. дорослого населення та 800 дітям віком 14–18 років. Загальна площа амбулаторії — 180 м2. У складі амбулаторії є реєстратура, вестибюль, 3 кабінети сімейного лікаря, оглядовий та маніпуляційний кабінети. В амбулаторії працюють 4 лікарі загальної практики — сімейної медицини.
Від моменту її відкриття серед пацієнтів амбулаторії на 25% зменшилась кількість звернень в базову поліклініку до вузьких спеціалістів та на 4% — кількість звернень до відділення невідкладної медичної допомоги. За результатами опитування, на 12% збільшилась кількість пацієнтів, які задоволені якістю медичних послуг та роботою лікарів загальної практики — сімейної медицини.
На завершення Л. Грицишин доповнила, що сімейна медицина нагально потрібна населенню, оскільки самостійно розібратися в широкому колі медичних послуг, які зараз надаються, без медичної освіти дуже важко. Тому кожній людині потрібен лікар-координатор, який буде вести людину від її народження, знати її соціальне положення, стежити за її розвитком, мати дані про генетичні та сімейні захворювання та мати змогу вчасно направити до потрібного фахівця. Для цього і потрібні сімейні лікарі.
Тетяна Харченко
