Як зазначав Прем’єр-міністр України Микола Азаров, Міжнародний день інвалідів — це ще одна нагода для всіх нас визначити, що зроблено і що треба зробити для забезпечення їх повноцінного життя, нагадати всім про обов’язок перед цими людьми.
За даними, наведеними головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяною Бахтеєвою, станом на 1 січня 2011 р. в Україні кількість інвалідів становила 2,71 млн осіб. Особливу стурбованість викликає зростання кількості дітей-інвалідів — більше 165 тис. осіб віком до 18 років. Головними причинами у структурі інвалідності дітей у 2010 р. були вроджені вади — 28,3%, хвороби нервової системи — 28,1% та розлади психіки та поведінки — 14,4%.
За регіональною статистикою, найбільша кількість дітей-інвалідів у 2010 р. зареєстрована у Донецькій (13 717 — 8,3%), Дніпропетровській (11 290 — 6,8%), Львівській (10 355 — 6,3%) і Харківській (8 806 — 5,3%) областях.
Сумна статистика викликає занепокоєння майбутнім дітей та країни і, за словами Т. Бахтеєвої, це має бути темою найближчих парламентських слухань.
Слід зазначити, що на сьогодні конституційне право громадян України на охорону здоров’я та медичну допомогу, а у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності — на соціальний захист — забезпечується лише за рахунок державного фінансування (у країнах Європи, Російській Федерації — за рахунок страхових компаній). На жаль, на сьогодні державне регулювання заходів щодо медико-соціального забезпечення та реабілітації інвалідів в Україні має ряд проблем системного характеру (організаційно-правове, ресурсне, інформаційне, фінансово-економічне, кадрове забезпечення тощо).
Так, незважаючи на те що в країні створена та діє досить розгалужена мережа служби медико-соціальної експертизи, залишаються невирішеними ряд питань у діяльності медико-соціальних експертних комісій (МСЕК):
- відсутня спеціальність «Медико-соціальна експертиза та медико-соціальна реабілітація», тобто в державі не створено системи фахової підготовки лікарів-експертів;
- відсутність єдиних методологічних і виконавчих підходів при здійсненні медико-соціальної експертизи, розрізненість підходів у наданні медико-експертної допомоги дитячому та дорослому населенню;
- не здійснюється централізована закупівля автотранспорту для потреб МСЕК, що обмежує надання медико-експертної допомоги населенню у віддалених регіонах, здійснення оглядів немобільних громадян вдома тощо.
Проблемним залишається питання щодо механізму отримання коштів для виконання індивідуальних програм реабілітації (ІПР) у зв’язку з різними рівнями підпорядкованості закладів, які розробляють ІПР та які здійснюють їх виконання. На сьогодні огляд громадян, які оскаржують рішення обласних МСЕК, та забезпечення консультативної допомоги у складних діагностичних випадках здійснюються Українським державним науково-дослідним інститутом медико-соціальних проблем інвалідності (Дніпропетровськ) та Українським науково-дослідним інститутом реабілітації (Вінниця), ліжковий фонд яких відповідно становить 550 ліжок при розрахунковій потребі 1000 ліжок. Тобто на сьогодні ресурсне забезпечення вітчизняних спеціалізованих науково-дослідних установ значно обмежує можливості їх ефективного функціонування.
Проте вже є напрацьований досвід регіонів, який може бути поширений в Україні з метою забезпечення людей з обмеженими фізичними та розумовими можливостями комплексом заходів медико-реабілітаційного та соціально-побутового спрямування, створення умов для їх самореалізації та інтеграції в суспільство.
Так, керівництвом Головного управління охорони здоров’я Сумської обласної державної адміністрації визначена чітка стратегія і тактика медичного обслуговування людей з інвалідністю, що затверджено в регіональній програмі: «Соціальна підтримка осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2009–2015 роки».
На Сумщині проживають майже 61 тис. громадян з інвалідністю (біля 5,0% усього населення області). Серед них 3,5 тис. — діти-інваліди.
У структурі первинної інвалідності за класами хвороб перші три місця займають хвороби системи кровообігу, новоутворення та хвороби кістково-м’язової системи.
Медичне забезпечення інвалідів здійснюється на підставі індивідуальної програми реабілітації. Протягом 9 міс 2011 р. спеціалістами лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) області видано 9873 індивідуальних програм реабілітації, що становить 100% охоплення інвалідів.
Реалізація програми реабілітації базується на принципах індивідуальності, послідовності, комплексності та безперервності. Вона проводиться в тісній співпраці з ЛПЗ, головним управлінням праці та соціального захисту населення, центрами зайнятості, регіональним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України.
Медична реабілітація — підготовчий період до проведення професійної реабілітації інвалідів, що є перехідним етапом до вищої форми реабілітації — соціальної, тобто повноцінної інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Професійна реабілітація інваліда спрямована на відновлення колишніх або придбання нових навичок чи професій і подальше раціональне працевлаштування. Фахівцями Обласного центру медико-соціальної експертизи за 9 міс поточного року видано рекомендації на працевлаштування 2121 особі з особливими потребами, на професійне навчання — 499 особам. У Центри зайнятості передано індивідуальні програми реабілітації для працевлаштування 1235 інвалідів. Особлива увага приділяється інвалідам ІІІ групи, які складають 53,1% усіх інвалідів працездатного віку.
Завдяки впровадженню заходів на 2008–2011 рр. «Сумщина — територія повноцінного життя», в ЛПЗ області діє система «єдиного вікна». Тобто, в усіх ЛПЗ області для прийому інвалідів в поліклініках з метою повного та своєчасного обстеження, лікування та надання консультативної допомоги виділено окремий день. Для зручності обслуговування людей з інвалідністю лікарсько-консультативні кабінети розміщено на 1-му поверсі.
З метою забезпечення безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до медичних закладів 179 будівель ЛПЗ області обладнано пандусами. Крім того, в закладах охорони здоров’я проводиться робота з облаштування місць загального користування для осіб з особливими потребами, зокрема пристосування для відчинення дверей, розширення дверей при проходженні колясок, встановлені меблі для сидіння, перила та поручні, опори та ручки в туалетних кімнатах.
Є сподівання, що під час суттєвої реорганізації системи охорони здоров’я будуть враховані питання медико-соціального забезпечення та реабілітації інвалідів в Україні, що стане суттєвим підґрунтям для створення умов для повноцінного суспільного життя людей з обмеженими можливостями.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.kmu.gov.ua, www.nbuv.gov.ua
www.partyofregions.org.ua, www.state-gov.sumy.ua
