Актуальність
Ендопротезування кульшового та колінного суглобів є однією з найбільш поширених ортопедичних операцій у всьому світі. Щорічно в світі виконується до 1,5 млн операцій з тотального ендопротезування [1]. При прогресивному збільшенні кількості оперативних втручань неминуче зростає і кількість ускладнень, що розвиваються на різних етапах лікування, зокрема й інфекційних. Так, дані літератури свідчать, що 0,3–1% випадків первинного ендопротезування, і до 40% випадків ревізійного ендопротезування завершуються парапротезною інфекцією [2]. І сьогодні й досі парапротезна інфекція залишається одним з найпоширеніших і руйнівних ускладнень ендопротезування кульшового та колінного суглобів, ризик розвитку якої коливається від 0,2 до 2% для первинного ендопротезування. Внаслідок парапротезної інфекції пацієнти часто потребують повторної госпіталізації та проведення ревізійного ендопротезування суглобів, що асоційоване з вищим ризиком ускладнень, впливом на якість життя, економічними збитками та ризиком смерті.
Незважаючи на появу нових антибіотиків та антисептиків, проблема ефективного впливу на локальну хірургічну інфекцію м’яких тканин дотепер остаточно не вирішена. Причиною цього в першу чергу є розвиток і зростання резистентності бактерій до антимікробних препаратів — антибіотикорезистентності. Так, зростання антибіотикорезистентних штамів грамнегативної і грампозитивної флори, що відображає загальну тенденцію еволюції мікроорганізмів, а також часто є наслідком нераціонального застосування антибіотиків, породжує складності в процесі лікування хірургічних інфекцій, в тому числі і парапротезної інфекції, і негативно впливає на клінічні результати при даній патології. Одним з можливих шляхів вирішення цієї проблеми є застосування топічних антибіотиків, зокрема ванкоміцину у формі порошку.
Топічне застосування антибіотиків забезпечує високу локальну концентрацію антибактеріального препарату, однак має й певні обмеження, включно із загоєнням ран, зниженням активності остеобластів та розвитком антибіотикорезистентності. І хоча системне всмоктування при топічному застосуванні антибіотиків є меншим, ніж при парентеральному, такі ускладнення, як алергія, ототоксичність та нефротоксичність залишаються можливими. Результати нещодавніх досліджень оцінювали ефективність топічного ванкоміцину при парапротезній інфекції після тотального ендопротезування колінного та кульшового суглобів, але результати були неоднозначними. Так, деякі дослідження не виявили користі від застосування топічного ванкоміцину, тоді як результати метааналізу продемонстрували зниження частоти парапротезної інфекції після застосування топічного ванкоміцину після тотального ендопротезування. Однак важливо зазначити, що результати цих досліджень мають низьку якість доказів. З метою визначення ефективності топічного ванкоміцину проведено систематичний огляд, метою якого було визначення: (1) чи зменшує топічний ванкоміцин (порошок ванкоміцину) ризик розвитку парапротезної інфекції при тотальному ендопротезуванні суглобів, (2) чи асоційоване застосування топічного ванкоміцину з підвищеним ризиком ускладнень після ендопротезування суглобів [3].
Методи та результати
Проведено систематичний огляд даних щодо оцінки ефективності та безпеки топічного ванкоміцину. Пошук даних відбувався в таких базах, як Embase, MEDLINE та PubMed. В аналіз були включені дослідження, які порівнювали застосування топічного ванкоміцину на додаток до стандартних схем профілактики парапротезної інфекції (періопераційна терапія із застосуванням парентеральних антибіотиків) зі стандартними схемами профілактики при первинному ендопротезуванні кульшового або колінного суглобів. До аналізу були включені дорослі пацієнти віком >18 років, яких спостерігали мінімум 3 міс. Критерії виключення: дослідження, які включали пацієнтів з анамнезом септичного артриту, призначали інший антибіотик (крім ванкоміцину) або інший спосіб його введення, проводили додаткові втручання. Проаналізовано 2408 досліджень, з яких 9 відповідали критеріям включення.
Загалом в аналіз було включено 6255 осіб, яких рандомізували на дві групи. Перша група включала 3371 особу, які отримували топічний ванкоміцин (порошок ванкоміцину) після первинного тотального ендопротезування суглобів, друга група включала 2884 особи, які не отримували терапію ванкоміцином (контрольна група).
Результати
Тільки одне з 9 досліджень виявило нижчий ризик розвитку парапротезної інфекції після тотального ендопротезування. У 6 дослідженнях, де була можливість порівняти число ускладнень між групами, різниці в ризику ускладнень не виявлено. Проте автори огляду попереджають, що ці дослідження не розглядали рідкісні ускладнення, пов’язані з використанням ванкоміцину, такі як алергічна реакція, ототоксичність та нефротоксичність.
Висновок
Отримані результати свідчать, що топічний ванкоміцин не слід використовувати після тотального ендопротезування колінного або кульшового суглоба з метою профілактики парапротезної інфекції, оскільки відсутні докази ефективності і безпеки такого підходу.
Нагадуємо, що нещодавно Європейське товариство з клінічних та економічних аспектів остеопорозу (The European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases — ESCEO) опублікувало оновлені клінічні рекомендації щодо менеджменту пацієнтів з остеоартритом — ключового показання до проведення тотального ендопротезування суглобів.
Список використаної літератури:
- Canadian Institute for Health Information (2019) Hip and Knee Replacements in Canada – Canadian Joint Replacement Registry (CJRR) 2017-2018 Annual Report. Ottawa, ON.
- Wang S. (2011) Antibiotic-impregnated cement temporary spacer for surgical treatment of osteomyelitis and nonunion of bone caused by intramedullary nailing. ZhongguoXiu Fu Chong JianWai Ke ZaZhi.; 25(8): 972–975.
- Wong M.T., Sridharan S.S., Davison E.M. et al. (2021) Can Topical Vancomycin Prevent Periprosthetic Joint Infection in Hip and Knee Arthroplasty? A Systematic Review. Clin Orthop Relat Res.;479(8):– 16551664. doi: 10.1097/CORR.0000000000001777.
Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»
