16 липня 2021 р. у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону № 5780 «Про внесення змін до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо захисту конституційних прав громадян України на паліативну допомогу шляхом належного фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я, які надають стаціонарну медичну паліативну допомогу».
Про що документ
У супровідних документах до проєкту йдеться, що паліативна допомога — це підхід, який підвищує якість життя пацієнтів та їхніх сімей, що стоять перед проблемами, пов’язаними з хворобою, що загрожує життю, через запобігання і полегшення страждань шляхом ранньої ідентифікації та бездоганної оцінки та лікування болю та інших проблем, фізичних, психосоціальних і духовних.
Зростання потреби в паліативній допомозі, забезпеченні гідного догляду невиліковним пацієнтам наприкінці їхнього життя, що має місце в наш час, спричинене загальним старінням населення та поширенням тяжких хронічних захворювань.
В Україні історично склалося так, що питання якості смерті не розглядалося, це одна з ментальних особливостей нашого народу. А саме цей показник міг би бути одним з критеріїв якості надання паліативної допомоги.
Паліативна допомога — це не лише для «кінця життя», пацієнт може отримувати паліативну допомогу й раніше в ході хвороби, отримуючи інше лікування тяжкого захворювання. Паліативна допомога може полегшити біль та інші важкі симптоми, але також включає психологічну, соціальну та духовну підтримку для хворого, його рідних чи доглядальників.
Тому, надзвичайно важливо мислити в парадигмі «паліативного підходу», холістичного підходу — що розглядає пацієнта як «цілісну» людину, всю людину, а не лише якусь її хворобу чи окремі симптоми.
У світлі сьогоднішньої медичної реформи в Україні виникли величезні проблеми з наданням допомоги наприкінці життя, не кажучи вже про паліативну допомогу в ширшому розумінні.
Тариф на медичні послуги, пов’язані з паліативною медичною допомогою у стаціонарних умовах, передбачені специфікаціями, визначається як глобальна ставка.
Глобальна ставка на місяць розраховується як добуток кількості послуг, які надавач медичних послуг готовий надати протягом місяця, та ставки на пролікований випадок. Для паліативного закладу показник «кількість пролікованих випадків» не є вдалим для розрахунку глобальної ставки. Оскільки допомога наприкінці життя має початися тоді, коли пацієнт її потребує, і може тривати кілька днів, місяців або ж років. Вважається, що людина входить у період кінця життя, коли вона з високою ймовірністю може померти протягом наступних 12 міс (хоча, очевидно, це не завжди можна передбачити).
Вартість глобальної ставки, при капітаційній розміром в 13 129 грн на кількість пролікованих випадків, яких у стаціонарі на 30 ліжок може бути близько 200 за рік, дозволяє утримувати хворого в лікарні до 20 днів. Після чого доводиться оголошувати родичу чи піклувальнику про переривання лікувального процесу в стаціонарі (послуги, які надаються в лікарні в домашніх умовах забезпечити неможливо) і, відповідно, ставити родичів перед фактом необхідності покинути лікувальний заклад. Виникає конфлікт, і логічно на боці пацієнта — Конституція України, а саме ст. 49, згідно з якою кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, а держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Виходячи з вищевикладеного, «кількість пролікованих випадків» — це дуже мізерне значення для фактичного розрахунку глобальної ставки.
Скорочуючи терміни надання стаціонарної паліативної допомоги, ми потрапляємо в площину конфлікту з родичами, доглядальниками, сімейними лікарями, держава втрачає принципи гуманності.
Тому найкращим способом фінансування паліативних закладів буде державна субвенція, яка не має бути залежною від тривалості перебування пацієнта в паліативному чи хоспісному стаціонарі.
При цьому від початку діяльності в Україні стаціонарних закладів, які надають паліативну допомогу, їх фінансове забезпечення здійснювалося переважно за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачена та її фінансовий ресурс для фінансування медичних послуг, пов’язаних з наданням вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги передано до бюджетних програм КПКВК 2308060 «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення», КПКВК 2301110 «Спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров’я».
Для забезпечення якісної стаціонарної паліативної допомоги прогнозована потреба у видатках для утримання таких закладів охорони здоров’я на 2021 р. становить 134 285,7 тис. грн, відповідно до наявної інформації за період 2020–2021 рр.
Витрати становлять: заробітна плата — 77 256,0 тис. грн (536,5 штатних одиниць), нарахування на оплату праці — 17 150,8 тис. грн, предмети, матеріали, обладнання та інвентар — 1 340,1 тис. грн, медикаменти та перев’язувальні матеріали — 28 200,0 тис. грн, продукти харчування — 1540,0 тис. грн, оплата послуг (крім комунальних) — 4770,3 тис. грн, оплата комунальних послуг та енергоносіїв — 4028,5 тис. гривень.
Враховуючи зазначене, виникає необхідність у прийнятті Закону України «Про внесення змін до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я, які надають стаціонарну паліативну допомогу шляхом переходу на фінансування за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я, які надають стаціонарну медичну паліативну допомогу.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами rada.gov.ua
