Актуальність
Актуальність проблеми цереброваскулярних захворювань полягає в поширеності інсультів як провідного чинника смертності та погіршення якості життя в популяції. Незалежно від етіології гострого розладу мозкового кровообігу, патогенетичною ланкою ішемічного інсульту залишається порушення прохідності мозкових судин різного калібру. Слід зазначити, що до 10% ішемічних інсультів викликає оклюзія судин у ділянці вертебро-базилярного басейну. Клінічна важливість проблеми оклюзії вертебро-базилярних судин зумовлена її кардинальністю та істотним впливом на рівень смертності та інвалідизації пацієнтів [2]. Разом з традиційною фармакотерапією сучасний підхід до лікування ішемічного інсульту полягає в проведенні інтервенційного ендоваскулярного тромболізису [3]. Спираючись на позитивні результати попереднього рандомізованого дослідження, яке продемонструвало позитивний вплив інтервенційної процедури ендоваскулярного тромболізису у пацієнтів з оклюзією судин переднього сегменту мозкового кровообігу, група дослідників з Лікарні Святого Антонія, м. Ньівегейн, Нідерланди, поставила за мету дослідити ефективність та безпеку ендоваскулярного тромболізису у пацієнтів з оклюзією великих судин вертебро-базилярного басейну [1]. Результати опубліковані в журналі «Медичний журнал Нової Англії» («New England Journal of Medicine»).
Результати
Дослідження проводили за участю 300 пацієнтів з ішемічним інсультом в вертебро-базилярному басейні. Їх було поділено на дві співставні за чисельністю групи. Пацієнти з групи фармакотерапії отримували медикаментозне лікування відповідно до актуальних узагальнених рекомендацій (146 пацієнтів); 156 пацієнтів лікувалися методами інтервенційної кардіохірургії. У якості первинної кінцевої точки дослідження визначили сприятливий функціональний результат, який оцінювали через 3 міс після лікування за шкалою Ренкіна (Rankin rate) за кількістю балів рухових порушень. Вторинною кінцевою точкою дослідження зазначили клінічну відповідь на лікування, яку оцінювали шкальним методом за бальною оцінкою тяжкості рухових та когнітивних порушень в першу добу після початку лікування. Клінічні ознаки неврологічного дефіциту порівнювали з площею патоморфологічних змін шляхом виконання нейровізуалізуючого дослідження. Безпеку інтервенційного ендоваскулярного тромболізису оцінювали за частотою внутрішньомозкових кровотеч, які виявляли шляхом нейровізуалізації через 3 дні після початку лікування або за умови настання смерті через 3 міс, за шкалою оцінювання кровотеч Ґейдельберга. Аналіз отриманих результатів свідчить про наступне:
- процедура ендоваскулярного тромболізису була виконана у 78,6% пацієнтів з інтервенційної групи та у 79,5% пацієнтів з медикаментозної групи в середньому через 4 год після гострої судинної події;
- сприятливий результат без втрати рухової та когнітивної функції спостерігався у 55 пацієнтів з медикаментозної групи (37,7%) та у 68 хворих з інтервенційної групи (44,2%) (відношення ризиків (relative risk — RR) = 1,18; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,92–1,5);
- симптоматичний внутрішньомозковий крововилив стався у 4,5% пацієнтів інтервенційної групи та у 0,7% пацієнтів медикаментозної групи (RR = 6,9, 95% ДІ, 0,9—53);
- частота смертельного наслідку в інтервенційній групі та медикаментозній групі становила відповідно 38,3% та 43,2% (RR = 0,87; 95% ДІ 0,68–1,12).
Висновки
Таким чином, застосування інтервенційних процедур з метою проведення ендоваскулярного тромболізису у пацієнтів з ішемічним інсультом у вертебро-базилярному басейні не продемонструвало значущих переваг порівняно з традиційним фармакологічним лікуванням. Однак, на думку дослідників, широкий ДІ клінічної відповіді на лікування відображає недостатню стратифікацію пацієнтів за підгрупами, що вимагає подальших досліджень ефективності методу кардіохірургії в стратифікованих за коморбідністю групах.
Список використаної літератури
- Langezaal L.C., van Hoeven E.J., Mont’Alverne F.J., et al. (2021) Endovascular Therapy for Stroke Due to Basilar-Artery Occlusion. N. Engl. J. Med., 384:1910-20. DOI: 10.1056/NEJMoa2030297.
- Meinel T.R., Kaesmacher J., Chaloulos-Iakovidis P., et al. (2019) Mechanical thrombectomy for basilar artery occlusion: efficacy, outcomes, and futile recanalization in comparison with the anterior circulation. Neurointerv. Surg., 11: 1174-1180. doi: 10.1136/neurintsurg-2018-014516.
- Schonewille W.J., Wijman C.A., Michel P., et al. (2009) Treatment and outcomes of acute basilar artery occlusion in the Basilar Artery International Cooperation Study (BASICS): a prospective registry study. Lancet Neurol., 8: 724-730. http// doi: 10.1016/S1474-4422(09)70173-5.
Ю.В. Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»
