Догляд за новонародженими в постнатальний період

20 квітня 2021 р. експертами Національного інституту охорони здоров’я та удосконалення медичної допомоги (National Institute for Health and Care Excellence), Велика Британія, переглянуто рекомендації з постнатального догляду, який має надаватися матерям та їх дітям впродовж 8 тиж. після народження. Матеріали охоплюють інформацію про організацію післяпологового догляду, діагностику та лікування найбільш поширених у цей період станів у жінок та їх дітей, питання допомоги батькам у налагодженні міцних стосунків, емоційного зв’язку зі своїми немовлятами, а також важливі аспекти вигодовування новонароджених [2].

1. Організація та надання допомоги в постнатальний період

Принципи догляду

Наглядаючи за жінкою, яка нещодавно народила, дослухайтеся до її думки, чуйно реагуючи на її потреби та вподобання. Необхідну інформацію з цього приводу також подано в настанові NICE про досвід пацієнтів в мережі служб Національної охорони здоров’я для дорослих (CG138, 2012).
Враховувати, що, відповідно до звітів MBRRACE-UK-2020 щодо материнської та перинатальної смертності жінки та немовлята деяких етнічних меншин, а також ті, що проживають в районах з низьким рівнем забезпечення, мають підвищений ризик смертності та потребують більш ретельного нагляду. Звіти показали, що:

– порівняно з жінками європеоїдної раси (8 на 100 тис.) ризик материнської смертності у період вагітності і до 6 тиж після пологів становить:

в 4 рази вище у жінок африканського походження (34 на 100 тис.);
в 3 рази вище серед жінок змішаної раси (25 на 100 тис.);
в 2 рази вище у жінок азіатського етносу (15 на 100 тис., не враховуючи представниць китайського походження).

– рівень неонатальної смертності серед немовлят африканського та азіатського походження майже на 50% вище, ніж у новонароджених європеоїдної раси (17 порівняно з 25 на 10 тис.);

– серед жінок, як проживають в найбільш малозабезпечених районах, ймовірність летальних наслідків більш ніж в 2,5 раза вища, ніж у жінок з найменш малозабезпечених районів (6 порівняно з 15 на 100 тис.);

– рівень неонатальної смертності зростає залежно від рівня депривації в районі проживання матері, при цьому майже вдвічі більше новонароджених помирає в найбільш малозабезпечених районах порівняно з найменш соціально незахищеними (22 порівняно з 12 на 10 тис.).

У післяпологовий період жінку може підтримувати партнер. Заохочуйте їх за бажанням жінки.
Наглядаючи за дитиною, пам’ятайте, що ті, хто несе батьківську відповідальність, мають право брати участь у догляді за дитиною за їх бажанням.
Надаючи інформацію про післяпологовий догляд, звертайте увагу на чіткість та своєчасність її донесення відповідно до потреб та переваг жінки. Інформація має підтримувати спільне прийняття рішень та:

– надаватися особисто і доповнюватися віртуальним обговоренням та письмовим форматом (цифровий, друкований, в тому числі шрифтом Брайля або Easy Read);

– пропонуватися протягом всього періоду догляду за жінкою;

– бути індивідуалізованою та відповідно адаптованою;

– бути підтримувальною та шанобливою, доказовою та послідовною;

– надаватися у відповідному перекладі для подолання мовного бар’єру.

Уточнити розуміння жінкою отриманої інформації та її ставлення до цього. Надавати жінці можливість ставити запитання та виділяти достатню кількість часу для обговорення будь-яких проблем.
Дотримуватися принципів настанови NICE (CG110, 2010) щодо нагляду в період вагітності у поєднанні зі складними соціальними факторами для жінок, які можуть потребувати додаткової підтримки, наприклад для:

– жінок, які зловживають наркотичними речовинами;

– недавніх мігрантів, шукачів притулку, біженців, а також жінок, які мають мовні труднощі;

– молодих жінок віком до 20 років;

– жінок, які зазнають насильства в сім’ї.

Взаємодія між медичними працівниками при зміні ланок надання допомоги

Забезпечити ефективне та оперативне спілкування між медичними працівниками при зміні ланок надання допомоги жінкам, наприклад, від вторинної до первинної медичної допомоги та від акушерської до медичної допомоги. Це повинно включати обмін відповідною інформацією про:

– вагітність, народження, постнатальний період та будь-які ускладнення;

– план постійного догляду, включаючи будь-який стан, який потребує тривалого лікування;

– проблеми, пов’язані з попередньою вагітністю, які можуть мати значення для поточного нагляду;

– попередні або поточні порушення психічного здоров’я;

– дані про батьківську відповідальність за дитину (якщо відомо);

– найближчий родич жінки;

– питання захисту;

– занепокоєння щодо здоров’я та догляду за жінкою, висловлене нею, її партнером або медичним працівником;

– занепокоєння щодо здоров’я та догляду за дитиною, висловлене батьками або медичними працівниками;

– годування дитини.

Акушерські служби мають забезпечити наступне:

– передача нагляду від акушерки до медичного працівника подальшої ланки чітко обговорюється між медичними працівниками та

– жінку або батьків інформують про передачу нагляду від акушерки до медичного працівника наступної ланки.

Передача догляду

Перед здійсненням передачі нагляду за жінкою до громадської системи охорони здоров’я або до від’їзду акушерки після пологів вдома:

– оцінити стан здоров’я жінки (п.п. 2.2–2.3);

– оцінити функцію сечового міхура, вимірявши обсяг першого сечовипускання після пологів;

– оцінити стан здоров’я дитини (включаючи фізичний огляд);

– якщо у дитини не відбулося випорожнення меконію, попередити батьків, що за відсутності цього факту протягом 24 год після народження варто звернутися за порадою до лікаря (також п. 3.12);

– впевнитися в існуванні плану годування з обов’язковим спостереженням принаймні одного успішного годування.

Перед переведенням з пологового відділення до служби громадської охорони здоров’я обговорити з жінкою терміни переведення до наступної ланки охорони здоров’я та уточнити у неї потреби, вподобання та необхідність надання підтримки.
При вирішенні питання про час переведення до наступної ланки охорони здоров’я врахувати переваги жінки, фактори, які зазначені в п.п. 1.10–1.11 та будь-які побоювання, включаючи питання захисту та протидії насильству в сім’ї.
Надати жінкам інформацію про:

– перебіг постнатального періоду та очікувані ситуації;

– важливість вправ для тазового дна;

– доступні види підтримки (державні та волонтерські);

– контакти служб, до яких слід звертатися у разі виникнення в подальшому будь-яких питань.

Перший візит акушерки після передачі нагляду з місця пологів або після пологів вдома

Впевнитися, що перший візит акушерки здійснюється протягом 36 год після передачі нагляду з місця пологів або після пологів вдома. Відвідування має відбуватися особисто і, зазвичай, у жінки вдома залежно від обставин та переваг.

Перший візит медичного працівника

Розглянути можливість здійснення першого післяпологового візиту медичного працівника на дому протягом через 7–14 днів після передачі нагляду за жінкою від системи акушерської допомоги для рівномірного розподілу часу контактів після пологів.
Якщо до пологів жінка не контактувала з працівниками патронажної медичної служби, розглянути можливість організації раннього післяпологового патронажу.

2. Післяпологовий догляд за жінкою

Оцінка та догляд за жінкою

При кожному відвідуванні жінки в післяпологовий період запитувати про загальне самопочуття, наявність будь-якого занепокоєння, оцінювати загальний стан здоров’я. Обговорювати питання, які можуть впливати на її повсякдення життя, надавати інформацію, заспокоювати, забезпечувати подальший догляд за необхідності. Теми для обговорення можуть включати наступне:

– перебіг післяпологового періоду та можливі ситуації;

– симптоми та ознаки потенційних післяпологових порушень психічного здоров’я, як і куди звернутися за допомогою;

– симптоми та ознаки потенційних післяпологових порушень фізичного стану, як і куди звернутися за допомогою;

– важливість вправ для тазового дна, як їх виконувати і коли звертатися за допомогою;

– втома;

– такі фактори, як харчування та дієтичні звички, фізична активність, куріння, вживання алкоголю та рекреаційне вживання наркотиків;

– контрацепція;

– статеві стосунки;

– захист, включаючи питання домашнього насильства.

При кожному відвідуванні жінки в післяпологовий період оцінювати її психологічний та емоційний стан. Дотримуватися рекомендацій щодо виявлення порушень психічного здоров’я під час вагітності та в післяпологовий період, а також рекомендацій NICE з діагностики і нагляду за станом психічного здоров’я жінок до народження дитини та в післяпологовий період [1]. У разі виникнення питань узгоджувати здійснення подальшої діагностики та наступні дії.
Під час кожного відвідування акушерки в післяпологовий період оцінювати фізичне здоров’я жінки, включаючи наступне:

– для всіх жінок:

симптоми та ознаки інфекції;
біль;
вагінальні виділення та кровотеча;
функція сечового міхура;
функція кишечнику;
дискомфорт у молочних залозах та симптоми запалення;
симптоми та ознаки тромбоемболії;
симптоми та ознаки анемії;
симптоми та ознаки прееклампсії;

– для жінок, які народжували природним шляхом:

стан загоєння тканин промежини;

– для жінок, які народжували шляхом кесаревого розтину:

стан загоєння рани;
ознаки інфікування рани.

Під час першого післяпологового візиту акушерки інформувати жінку про наступні симптоми або ознаки потенційно небезпечних станів, за умов виникнення будь-якого з них жінка має терміново звернутися до лікаря:

– раптова або дуже сильна вагінальна кровотеча, стійка чи посилена вагінальна кровотеча, що може свідчити про збереження плацентарної тканини або розвиток ендометриту;

– біль у животі, тазовій ділянці або промежині, лихоманка, тремтіння або вагінальні виділення з неприємним запахом, що може свідчити про розвиток інфекційного ускладнення;

– набряк і болючість ніг або задишка, що може свідчити про венозну тромбоемболію;

– біль у грудях, що може бути ознакою венозної тромбоемболії або порушень в діяльності серця;

– стійкий або сильний головний біль, що може свідчити про гіпертензію, прееклампсію, головний біль після епідуральної пункції, мігрень, внутрішньочерепну патологію або інфікування;

– посилення гіперемії та набряку молочних залоз, що зберігається більше 24 год, незважаючи на самолікування, може бути ознакою розвитку маститу;

– симптоми або ознаки потенційно загрозливих станів, які не піддаються лікуванню.

Під час кожного післяпологового відвідування надавати жінці можливість розповідати про свій досвід народження, за необхідності інформуючи про додаткову підтримку.
Медичний працівник має забезпечити відповідне направлення, якщо стан здоров’я жінки викликає занепокоєння.
Через 6–8 тиж. після пологів терапевт має:

– здійснити оцінку, враховуючи п.п. 2.1–2.5, а також час, який минув після пологів;

– реагувати на будь-які запитання, включаючи направлення до спеціалізованих служб вторинної медико-санітарної допомоги або інших медичних послуг, зокрема фізіотерапія.

З приводу нагляду за жінками, які мають септичні ознаки, керуватися рекомендаціями NICE щодо ведення пацієнтів із сепсисом (NG51, 2017). Якщо у матері підтверджено або виявлено ймовірні ознаки післяпологового сепсису, необхідно провести діагностичний огляд дитини на наявність симптомів або ознак інфекційного ускладнення.
Щодо післяпологового нагляду за жінками з гіпертензією або прееклампсією під час вагітності керуватися рекомендаціями NICE з діагностики та ведення пацієнток з гіпертензією у період вагітності, зокрема в наступних питаннях:

– післяпологове обстеження, моніторинг та лікування:

для жінок з хронічною гіпертензією;
для жінок з гестаційною гіпертензією;
для жінок з прееклампсією;

– лікування артеріальної гіпертензії в післяпологовий період, в тому числі при грудному вигодовуванні;

– консультації та подальші дії при передачі нагляду за пацієнткою.

З приводу післяпологового догляду за жінками із вже існуючим цукровим діабетом або гестаційним діабетом керуватися рекомендаціями щодо ведення пацієнток з цукровим діабетом у період вагітності (NG3, 2020).
Алгоритми щодо оцінки ризику та запобігання венозній тромбоемболії у жінок, що народили, подано в настанові NICE з приводу ведення пацієнтів з венозними тромбоемболіями (NG89, 2019) та вказівках Королівського коледжу акушерів-гінекологів щодо зниження ризику венозної тромбоемболії у період вагітності та післяпологовий період (2015).
Рекомендації з діагностики та лікування нетримання сечі та випадіння органів малого таза у жінок, які народили, подано у відповідній настанові (NG123, 2019).

Післяпологова кровотеча

Обговорити з жінкою, якого типу кровотечі варто очікувати після пологів (лохії), і порадити звернутися до лікаря, якщо:

– вагінальна кровотеча раптова або надто виражена;

– кровотеча посилюється;

– кровотеча зі згустками крові, плацентарною або мембранною тканинами;

– наявні ознаки можливого інфікування (біль у животі, промежині, тазовий біль, лихоманка, тремор, вагінальна кровотеча або виділення з неприємним запахом);

– жінка має побоювання щодо вагінальної кровотечі після пологів.

Якщо жінка звертається за медичною консультацією щодо післяпологової вагінальної кровотечі, необхідно оцінити ступінь тяжкості стану та можливі фактори ризику післяпологових кровотеч, що подано в рекомендаціях NICE з допомоги здоровим жінкам та немовлятам під час народження (CG190, 2017). Також слід пам’ятати про такі фактори, які можуть погіршити наслідки вторинної післяпологової кровотечі:

– анемія;

– маса тіла менше 50 кг на першому прийомі в жіночій консультації у період вагітності (на момент запису на облік).

Загоєння тканин ділянки промежини

Під час кожного огляду жінок, які народили, уточнювати динаміку наступних проявів:

– біль не зникає або посилюється;

– зростаюча потреба у знеболенні;

– виділення, що мають сильний або неприємний запах;

– набряк;

– розпад тканин ділянки рани.

Наголосити на важливості належної гігієни промежини, включаючи щоденний душ, часту зміну гігієнічних прокладок та миття рук до і після цього.
Розглянути потребу використання перевіреної шкали болю для моніторингу рівня больових відчуттів.
Якщо жінка або медичний працівник занепокоєні станом загоєння тканин або жінка потребує заспокоєння, запропонувати або призначити огляд акушера або лікаря.
За потреби обговорити прийнятні варіанти знеболення, враховуючи грудне вигодовування.
У випадку руйнування тканин промежини або уповільненого загоєння рани терміново направити жінку до спеціалізованої акушерської служби для негайної оцінки стану.
Враховувати, що біль у ділянці промежини, який зберігається або посилюється протягом перших кількох тижнів після народження, може бути пов’язаний із проявами депресії, розвитком хронічного болю, проблемами щоденного функціонування та психосексуальними труднощами.
Брати до уваги наступні фактори ризику розвитку постійного післяпологового болю в ділянці промежини:

– епізіотомія або розрив промежини;

– допомога у пологах природним шляхом;

– інфікування рани або її розрив;

– травматичні пологи.

3. Догляд за дитиною

Оцінка та догляд за дитиною

Під час кожного огляду новонародженого запитувати батьків, чи мають вони будь-які занепокоєння щодо загального самопочуття, годування або розвитку дитини. Переглянути анамнез життя та оцінити стан здоров’я дитини, включаючи фізикальний огляд.
Враховувати, що відсутність меконію протягом 24 год після народження може свідчити про серйозні порушення і потребувати кваліфікованої консультації.
Провести повне обстеження дитини протягом 72 год після народження та через 6–8 тиж після народження. Відповідно до скринінгової програми фізичного огляду новонароджених та немовлят, вказане має включати оцінку наступного:

– зовнішній вигляд, включаючи колір шкірних покривів, дихання, поведінку, активність та поставу;

– голова (стан тім’ячка), обличчя, ніс, рот (включаючи піднебіння), вуха, шия та загальна симетрія рис голови та обличчя;

– очі: помутніння, червоний рефлекс і колір склер;

– шия та ключиці, кінцівки, кисті, стопи та пальці (оцінити пропорції та симетрію);

– серце: положення, частота серцевих скорочень, ритм і тони, шуми та наповнення пульсу на стегновій артерії;

– легені: сила дихання, частота дихання та легеневі звуки;

– живіт: оцінити форму та провести пальпацію для визначення можливої органомегалії, перевірити стан пуповини;

– геніталії та задній прохід: повнота розвитку до моменту народження, прохідність та неопущені яєчка у хлопчиків;

– хребет: огляд та пальпація кісткових структур та перевірка цілісності шкіри;

– шкіра: колір і текстура, а також будь-які родимі плями або висип;

– центральна нервова система: тонус, поведінка, рухи та постава; перевірка рефлексів новонароджених лише за необхідності;

– стегна: симетрія кінцівок, тести Барлоу та Ортолані;

– крик: оцінити звук.

На 6–8-й тиждень оцінити посмішку дитини у відповідь на знайомі обличчя, фіксацію погляду та стеження.
У 1-й тиждень та близько 8-го тижня визначити масу тіла та окружність голови дитини, в подальшому – лише при виникненні занепокоєння. Занести результати в графік росту.
Рекомендації з виявлення та ведення новонароджених віком молодше 28 днів з жовтяницею висвітлено у відповідній настанові (CG98, 2016).
При спостереженні можливих порушень росту керуватися настановою, в якій розглянуто питання сповільнення росту у дітей (NG75, 2017).
Провести скринінг плям крові новонародженого відповідно до програми скринінгу Національної системи охорони здоров’я.
Здійснити перевірку слуху новонароджених відповідно до програми перевірки слуху новонароджених Національної системи охорони здоров’я.
Надати батькам дитини інформацію про:

– купання дитини та догляд за шкірою;

– догляд за ранкою навколо пупка;

– годування;

– зв’язок та емоційну прихильність;

– як розпізнати зміни самопочуття дитини та як звернутися за допомогою (розділ 4);

– рекомендації з безпечного сну (включаючи рекомендації щодо спільного користування ліжком);

– підтримку здорової та чистої атмосфери без тютюнового диму;

– застосування вітаміну D у немовлят відповідно до рекомендацій NICE щодо використання добавок вітаміну D (PH56, 2017);

– імунізацію дитини відповідно до національного графіка щеплень дітей.

Розглянути можливість надання батькам інформації про систему оцінки «Baby Check» та про те, яким чином цей інструмент може допомогти визначитися щодо необхідності звернення за порадою до медичного фахівця, якщо батьки вважають, що дитина цього потребує.
Радити батькам звертатися за порадою до медичного працівника, якщо, на їх думку, дитина нездужає, а також до служб невідкладної допомоги, якщо вони вважають, що дитина серйозно захворіла.

Сон у спільному ліжку

Обговорити з батьками безпеку користування спільним ліжком, зокрема:

– переконатися, що дитина спить на твердому плоскому матраці, лежачи обличчям вгору (а не обличчям вниз або на боці);

– не спати на дивані або стільці з дитиною;

– відсутність подушок або ковдр біля дитини;

– відсутність інших дітей чи домашніх тварин у ліжку.

Наполегливо не рекомендувати батькам спати разом з дитиною в одному ліжку, якщо дитина мала низьку масу при народженні або якщо хтось із батьків:

– випив 2 і більше одиниць алкоголю;

– палить;

– прийняв ліки, що викликають сонливість;

– використовував рекреаційні наркотики.

Підтримка емоційного зв’язку

До і після народження обговорювати з батьками важливість встановлення зв’язку та розвитку емоційної прихильності, підходи, які можуть допомогти їм у встановленні тісного емоційного контакту з власною дитиною.
Заохочувати батьків оцінювати час, проведений із дитиною, як спосіб сприяння емоційній прихильності, включаючи:

– візуальну взаємодію;

– контакт шкіра до шкіри;

– реагування відповідним чином на сигнали дитини.

Обговорити з батьками потенційно складні аспекти постнатального періоду, які можуть вплинути на зв’язок та емоційну прихильність, включаючи:

– фізичне та емоційне відновлення жінки після народження дитини;

– досвід травматичних пологів або ускладнень при народженні;

– втому і недосипання;

– проблеми з годуванням;

– вимоги батьківства.

Зауважити, що деякі батьки можуть потребувати додаткової підтримки у встановленні емоційного зв’язку та прихильності до новонародженого, якщо вони:

– не мали системного досвіду;

– переживали несприятливі події в дитинстві;

– пережили травматичні пологи;

– мають складні психосоціальні потреби.

4. Симптоми та ознаки захворювань у немовлят

Уважно вислуховувати батьків з приводу занепокоєння щодо здоров’я дитини, розглядаючи їх думку як важливий показник можливих серйозних захворювань немовляти.
Медичним працівникам варто розглянути можливість застосування бальної системи «Baby Check»:

– для доповнення клінічної оцінки немовлят на наявність можливих захворювань особливо в межах дистанційної оцінки та

– як засіб інструменту спілкування з батьками, щоб допомогти їм описати стан дитини.

Дотримуватися рекомендацій щодо неонатальних інфекцій, особливо стосовно:

– оцінки та управління ризиком розвитку ранньої неонатальної інфекції (протягом 72 год після народження);

– факторів ризику та клінічних показників можливої пізньої неонатальної інфекції (після 72 год від народження).

Враховувати, що у новонароджених з серйозною інфекцією гіпертермія може бути відсутня.
За наявності підвищеної температури керуватися принципами, викладеними в настанові NICE з лікування дітей віком молодше 5 років, які лихоманять (NG143, 2019).
При наявності скарг на можливі порушення росту керуватися настановою, у якій розглянуто питання сповільнення росту у дітей (NG75, 2017).
Усвідомлювати можливе значення змін поведінки або симптомів дитини, таких як відмова від годування або зміна чутливості, реагування.
Враховувати, що наявність або відсутність окремих симптомів або ознак може мати обмежене значення для виявлення або виключення серйозних захворювань у маленької дитини.
Визнавати наступне як «червоні маркери» серйозних захворювань у новонароджених:

– на думку медичного працівника, дитина виглядає хворою;

– шкірні покриви виглядають блідими, попелястими або ціанотичними;

– дитина не реагує або надто збуджена;

– слабкий, незвично високий або безперервний плач;

– аномальне дихання, наприклад:

хрипіння;
підвищена частота дихання (більше 60 за хвилину);
втягнення грудних проміжків;
температура тіла 38 ⁰С та вище або нижче 36 ⁰С;
висип, який не блідне;
випинання тім’ячка;
ригідність м’язів шиї;
судоми;
вогнищева неврологічна симптоматика;
діарея зі зневодненням;
часте виражене блювання;
блювання з домішками жовчі (зелений або жовто-зелений колір).

Додаткові відомості подано в наступних розділах інших рекомендацій NICE:

– лихоманка у віці до 5 років: клінічна оцінка дітей із лихоманкою (NG143, 2019);

– інфекція новонароджених: оцінка та управління ризиками ранньої неонатальної інфекції після народження та факторів ризику і клінічних показників можливої пізньої інфекції новонароджених (NG195, 2021);

– сепсис: виявлення осіб з підозрою на сепсис (NG51, 2017);

– менінгіт (бактеріальний) та менінгококова септицемія у віці до 16 років: симптоми, ознаки та первинна оцінка (CG102, 2015);

– гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дітей та підлітків: діагностика та ведення (NG1, 2019); – діарея та блювання, спричинені гастроентеритом, у дітей віком до 5 років: оцінка зневоднення та шоку (CG84, 2009);

– інфекція сечовивідних шляхів у дітей віком до 16 років: діагностика (CG54, 2018).

Терміново звертатися до відповідної служби невідкладної медичної допомоги, якщо дані «червоних маркерів» або загальної оцінки стану свідчать про імовірні серйозні порушення стану здоров’я.

5. Планування та підтримка вигодовування новонароджених

Загальні принципи вигодовування новонароджених

Обговорюючи питання вигодовування немовлят, дотримуватися рекомендацій розділу про принципи догляду та:

– визнавати емоційні, соціальні, фінансові та проблеми середовища у батьків щодо варіантів годування;

– поважати вибір батьків.

Надання інформації про грудне вигодовування

До і після пологів обговорити питання грудного вигодовування та надати інформацію з підтримки з грудного вигодовування. Теми для обговорення можуть включати (також рекомендація 5.12):

– харчові переваги для дитини;

– користь для здоров’я як дитини, так і жінки;

– які це може мати переваги, навіть за незначної тривалості грудного вигодовування;

– як це може заспокоїти і втішити дитину.

Обговорити питання про те, як партнер може підтримати жінку, включаючи:

– значення його участі та підтримки;

– значення заспокоєння та формування емоційного зв’язку з дитиною.

Повідомити матері про те, що харчові добавки з вітаміном D рекомендуються всім жінкам, що годують грудьми (PH56, 2017).
Повідомити жінок та їхніх партнерів, що, згідно із законом про рівність 2010 р. жінки мають право годувати грудьми в будь-яких публічних місцях.

Роль медичного працівника, який підтримує грудне вигодовування

Медичні працівники, які доглядають за жінками та немовлятами в післяпологовий період, мають знати про:

– вироблення грудного молока;

– ознаки правильного прикладання до грудей;

– ефективне годування;

– як заохочувати та підтримувати жінок із загальними проблемами грудного вигодовування;

– відповідні ресурси для безпечного застосування ліків та призначень для жінок, які годують грудьми.

Заохочувати жінку до раннього контакту шкіра до шкіри зі своєю дитиною для початку вигодовування, коли дитина та мати будуть готові.
Особи, що надають підтримку грудного вигодовування, мають:

– поважати особистий простір жінки, культурний вплив, уподобання та попередній досвід годування немовлят;

– збалансувати потреби жінки у приватності часу грудного вигодовування та зціджування молока в умовах лікарні з необхідністю регулярних спостережень;

– отримати згоду перед тим, як пропонувати фізичну допомогу з годуванням грудьми.

Підтримка жінок у грудному вигодовуванні

Забезпечити догляд за грудним вигодовуванням, який враховує індивідуальні потреби жінки та забезпечує:

– візуальну підтримку;

– письмову, цифрову або телефонну інформацію для доповнення (але не заміни) особистої підтримки;

– безперервність підтримки;

– інформацію про те, що робити і до кого звертатися, якщо їй потрібна додаткова допомога;

– інформацію для партнерів про грудне вигодовування та як найкраще підтримати жінок, які годують грудьми, з урахуванням переваг жінки щодо участі партнера;

– інформація про можливості підтримки від однолітків.

Забезпечити особисту підтримку грудного вигодовування як невід’ємну частину стандартних післяпологових контактів для жінок, які годують грудьми. Продовжувати нагляд до того часу, поки не буде встановлено грудне вигодовування та вирішені будь-які проблеми.
Враховувати, що молодим жінкам та жінкам з низьким рівнем доходу або соціально незахищеним може знадобитися додаткова підтримка та заохочення для початку та продовження грудного вигодовування, а також те, що безперервність нагляду особливо важлива для цих жінок.
Надати інформацію та поради щодо грудного вигодовування, щоб жінки (та їхні партнери) знали, чого очікувати, а також коли і як шукати допомоги. Теми для обговорення включають:

– вироблення грудного молока в ранній період після народження дитини;

– чуйне грудне вигодовування;

– як часто і як довго, беручи до уваги індивідуальні зміни, зазвичай потрібно годувати немовлят;

– положення при годуванні та як допомогти прикладати дитину до грудей;

– ознаки ефективного годування, щоб жінка знала, що її дитина отримує достатню кількість молока (також п. 5.14);

– зціджування грудного молока в рамках грудного вигодовування, яким чином це може бути корисним; безпечне зберігання та приготування зцідженого грудного молока;

– небезпеки годування;

– нормальні зміни молочних залоз у період вагітності та після пологів;

– біль при годуванні грудьми і коли потрібно звертатися за допомогою;

– ускладнення грудного вигодовування (наприклад мастит або абсцес молочної залози) та час звернення за допомогою;

– втома при грудному вигодовуванні;

– прикорм молочною сумішшю, який іноді, але не часто, клінічно показаний;

– як грудне вигодовування може вплинути на образ тіла жінки та її особистість;

– можливість відновлення лактації після відміни грудного вигодовування;

– безпечне застосування ліків при грудному вигодовуванні.

Оцінка грудного вигодовування

Фахівець, який має навички та компетенції у підтримці грудного вигодовування, повинен оцінити грудне вигодовування, щоб виявити та вирішити будь-які проблеми.
В межах оцінки грудного вигодовування:

– запитати про:

будь-які занепокоєння батьків щодо годування їхньої дитини;
як часто і як довго триває годування;
ритмічність смоктання і чутність ковтання;
чи задоволена дитина після годування;
чи прокидається дитина через потребу у годування;
збільшення або зменшення маси тіла дитини;
кількість вологих і брудних підгузків;
стан молочних залоз жінки.

– спостерігайте за годуванням протягом перших 24 год після народження і принаймні за одним іншим годуванням протягом першого тижня.

За наявності постійних проблем розглянути:

– регулювання положення і прикладання до грудей;

– надання зцідженого молока;

– додаткова підтримка (консультація щодо лактації або підтримка з боку однолітків).

Суміші для вигодовування

До і після народження обговоріть годування сумішшю з батьками, які планують або потребують цього, беручи до уваги, що немовлят можуть частково годувати сумішшю разом із грудним вигодовуванням або зцідженим грудним молоком.
Інформація про годування сумішшю має включати:

– відмінності між грудним молоком та сумішами;

– перша суміш для немовлят – це грудне молоко, яке потрібно немовлятам у перший рік життя, якщо немає особливих медичних потреб;

– як стерилізувати посуд для годування та безпечно готувати суміші, включаючи практичну демонстрацію, якщо це необхідно;

– для жінок, які намагаються налагодити грудне вигодовування та розглядають питання про прикорм штучним вигодовуванням, дані про можливий вплив на успіх грудного вигодовування та про те, як підтримувати достатню кількість молока під час прикорму.

Для батьків, які годують сумішшю:

– провести індивідуальну бесіду про безпечне годування сумішшю;

– забезпечити особисту підтримку;

– надати письмову, цифрову або телефонну інформацію, щоб доповнити (але не замінити) особисту підтримку.

Підтримка штучного вигодовування повинна включати:

– поради щодо адаптивного годування з пляшечки та допомогу розпізнати ознаки успішного годування;

– спостереження за годуванням;

– положення для утримання дитини для годування з пляшечки та небезпеки годування;

– поради щодо того, як прискорити годування з пляшечки та як розпізнати ознаки того, що дитині вистачило суміші (адже можна перегодовувати дитину, що вигодовується штучно), та поради щодо інших способів, крім годування, які можуть втішити та заспокоїти дитину;

– як формувати емоційний зв’язок з дитиною під час годування з пляшечки, через контакт «шкіра до шкіри», контакт з очима та потенційну користь від мінімізації кількості людей, які регулярно годують дитину.

Батьків, які думають про те, щоб доповнити грудне вигодовування сумішшю або перейти від годування груддю до штучного вигодовування, підтримувати їх у прийнятті обґрунтованого рішення.

Припинення лактації

Обговорити з жінкою питання припинення лактації, якщо грудне вигодовування не розпочато або припинено, грудне вигодовування протипоказано дитині чи жінці або у разі смерті дитини. Дотримуватися рекомендацій розділу про принципи догляду. Теми для обговорення включають:

– вироблення молока; що відбувається, коли цей процес припиняється; скільки часу потрібно, щоб припинилося вироблення молока;

– поради із самодопомоги, такі як:

уникнення стимуляції молочних залоз;
носіння підтримувального бюстгальтера;
варіанти безрецептурного знеболення;
особливості зціджування молока для зменшення набряків;
коли звертатися за допомогою;
препарати, які можуть бути призначені для припинення лактації;
переваги та недоліки різних методів припинення лактації;
можливість стати донором грудного молока.

National Institute for Health and Care Excellence (2020) Antenatal and postnatal mental health: clinical management and service guidance. Clinical guideline [CG192].
National Institute for Health and Care Excellence (2021) Postnatal care. NICE guideline [NG194].

Н.О. Савельєва-Кулик,

редакція журналу «Український медичний часопис»