Актуальність
Виконання катетеризації сечового міхура є стандартною процедурою під час оперативного втручання, особливо із застосуванням загальної анестезії [1]. Однак, як відомо, катетеризація сечового міхура підвищує ризик виникнення затримки сечі, гематурії та інших прогностично несприятливих факторів внаслідок травматизації та інфікування сечового міхура під час катетеризації [2]. Враховуючи можливість модифікації актуальних узагальнених настанов відповідно до клінічних характеристик пацієнта, звернули увагу на зниження частоти ятрогенних ускладнень у пацієнтів, яким не виконували катетеризацію сечового міхура під час проведення нетривалого хірургічного лікування. Спираючись на цей досвід, дослідники на чолі з Асимом Ахмедом (AS. Ahmed) з лікарні Св. Вінсента, м. Індіанополіс, штат Індіана, США, висунули гіпотезу щодо переваги відмови від рутинного виконання катетеризації сечового міхура у пацієнтів, які потребують хірургічного лікування невеликого обсягу. Результати дослідження ефективності та безпеки лікувальної стратегії, яка не передбачає виконання катетеризації сечового міхура під час оперативного втручання, опубліковані в журналі «Американської колегії кардіології» (Journal of The American College of Cardiology — JACC).
Результати
У одноцентрове рандомізоване дослідження включено 160 пацієнтів із рефрактерною до фармакологічної корекції фібриляцією передсердь, переважно жіночої статі, яким було виконано абляцію передсердь тривалістю <3 год. Відповідно до умов рандомізації було сформовано дві групи пацієнтів. До групи А увійшли пацієнти, яким проводили обов’язкову катетеризацію сечового міхура. А пацієнтам групи В катетеризацію виконували у разі загрози виникнення гострої затримки сечі, яку визначали при ультразвуковому дослідженні за обсягом рідини в сечовому міхурі <400 мл. Первинною кінцевою точкою дослідження визначили наявність клінічних ознак інфекційного та травматичного пошкодження верхніх сечовидільних шляхів, зокрема затримки сечі, гематурії та дизурії. Аналіз отриманих результатів свідчить про наступне.
- Клінічні ознаки циститу, гематурії, дизурії та/або інфекційного ураження нижніх сечовидільних шляхів відмічали у 45 пацієнтів з групи А та у 11 пацієнтів з групи В (р<0,001).
- Затримка сечі виникла у 12 пацієнтів з групи А та у 5 пацієнтів з групи В (р=0,07).
- Факт рандомізації пацієнта в групу рутинної катетеризації підвищував ризик виникнення порушень функції сечового міхура в 8,1 раза (95% довірчий інтервал (ДІ) 3,7–17,5; р<0,001).
- Результати аналізу за підгрупами свідчили про вищу ймовірність інфекційного ускладнення внаслідок катетеризації сечового міхура у чоловіків порівняно з жінками (р<0,001).
Висновки
Таким чином, результати дослідження свідчать про безпеку та ефективність тактики, яка передбачає виконання катетеризації сечового міхура за потребою при нетривалих оперативних втручаннях, оскільки такий підхід асоціюється зі зниженням ризику травматичних та інфекційних ускладнень, особливо для чоловіків.
Список використаної літератури
- Feneley R.C., Hopley I.B., Wells P.N. (2015) Urinary catheters: history, current status, adverse events and research agenda. J. Med. Eng. Technol., 39: 459–470. doi: 10.3109/03091902.2015.1085600.
- Kashefi C., Messer K., Barden R., et al. (2008) Incidence and prevention of iatrogenic urethral injuries. Urol., 179: 2254–2257. doi.org/10.1159/000444592.
- Ahmed A.S., Clark B.A., Joshi S.A. et al. (2020) Avoiding Bladder Catheters During Atrial Fibrillation Ablation. JACC: Clinical Electrophysiology. doi.org/10.1016/j.jacep.2019.10.003. www.jacc.org/doi/full/10.1016/j.jacep.2019.10.003
Юлія Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»
