Безпека епідуральної анестезії під час пологів

Актуальність

Оптимальний вибір методу проведення знеболювання в акушерській практиці залишається суперечливим питанням та визначається такими чинниками, як стан матері та плода, терміновість операції, досвід медичного персоналу та можливості лікувального закладу. З урахуванням аналізу анестезіологічної летальності основні складнощі проведення інтубації трахеї зумовлені акромегалоїдними змінами анатомії верхніх дихальних шляхів та набряком слизової оболонки у ІІІ триместр вагітності. Гіпоксемія та синдром Мендельсона, що виникають у результаті неможливості інтубації, зумовлюють високу материнську летальність. Високі показники акушерської смертності внаслідок загальної анестезії спричинили поширення нейроаксіальних методів знеболення як ефективних антиноцицептивних практик (van Kooten F. et al., 2008). Однак питання щодо беззаперечно позитивних знеболювальних ефектів у співвідношенні з побічними наслідками ятрогенного ураження судин твердої та судинної оболонки головного мозку, зокрема виникнення епідуральної гематоми, залишається дискусійним (Cuypers V. et al., 2016). Дослідники на чолі з Альбертом Мором, відділення інтенсивної терапії клініки Університету Макгіллана, Канада, мали за мету визначити частоту головного болю як предиктора епідуральної гематоми у жінок після виконання епідуральної блокади в пологах (Moore A.R. et al., 2020).

Результати дослідження

До дослідження було залучено 22 130 815 породіль, в яких відбулося 26 498 194 пологи. Стратифікація відбувалася за віком, кількістю пологів, знеболювальною метою люмбальної пункції. За первинну кінцеву точку було визначено виникнення епідуральної гематоми через 2 міс після пологів. Вторинними кінцевими точками були вибрані загальний рівень внутрішньолікарняної смертності та необхідність нейрохірургічного лікування.

1. Частота виникнення головного болю становила 309 осіб на 100 тисяч (95% довірчий інтервал (ДІ) 302–316).
2. Епідуральна гематома була підтверджена у 342 жінок, з яких у 100 жінок визначалася як небажаний ефект люмбальної пункції (95% ДІ 111–194). Загальна частота епідуральної гематоми становила 1,5 особи на 100 тисяч.
3. Головний біль був достовірно асоційований із підвищенням ризику внутрішньомозкового крововиливу — 147 на 100 тис. пологів (95% ДІ 126–317; р˂0,001).
4. У разі появи головного болю після епідуральної анестезії ризик виникнення крововиливу в головний мозок підвищувався до 130 випадків на 100 тис. пологів (95% ДІ 90–169; р˂0,001). Результати аналізу співвідношення ризиків крововиливу доводять прогностичне значення головного болю (95% ДІ 126–317; р˂0,001).

Висновки

Головний біль, пов’язаний з епідуральною анестезією, є прогностичною ознакою виникнення епідуральної гематоми.

• Cuypers  V., van de Velde  M., Devroe  S. (2016) Intracranial subdural haematoma following neuraxial anaesthesia in the obstetric population: a literature review with analysis of 56 reported cases. Int. J. Obstet. Anesth., 25: 58–65. doi:1016/j.ijoa.2015.09.003.
• Moore A.R., Wieczorek P.M., Carvalho J.C. (2020) Association Between Post-Dural Puncture Headache After Neuraxial Anesthesia in Childbirth and Intracranial Subdural Hematoma. JAMA Neurol., 77(1): 65–72. doi: 10.1001/jamaneurol.2019.2995.
• van Kooten  F., Oedit  R., Bakker  S.L.M. et al. (2008)  Epidural blood patch in post dural puncture headache: a randomised, observer-blind, controlled clinical trial. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry, 79(5): 553–558. doi:1136/jnnp.2007.122879.

За матеріалами jamanetwork.com/journals/jamaneurology/fullarticle/2751252

Жарікова Юлія