Ушкодження діафрагми внаслідок SARS-CoV-2

Актуальність

В умовах пандемії коронавірусної респіраторної інфекції спостерігається стійке зростання частоти звернення за медичною допомогою реконвалесцентів ускладненого перебігу SARS-CoV-2 з основною скаргою на тривалу задишку у стані спокою та значну м’язову слабкість. Водночас, незважаючи на адекватне лікування, у половини  пацієнтів з легким та помірним перебігом Covid-19 тривало зберігаються залишкові астенічні симптоми, серед яких особливу увагу привертає м’язова слабкість, яка утруднює відновлення та перешкоджає поверненню до активного життя (Shi A. et al., 2020). Традиційно механізм порушення респіраторної функції пов’язують із недостатністю дифузної та конвекційної функції легень, в якому ключову роль надають виникненню синдрому ущільнення легень як результату запалення. Однак попередні результати надали зв’язок тривалої інвазивної респіраторної підтримки пацієнтів та атрофії діафрагми у пацієнтів з атиповою пневмонією (Baria M.R. et al., 2014). Зважаючи на середню тривалість надання інвазивної механічної респіраторної підтримки (44,3 доби), підвищення рівнів креатинкінази у пацієнтів з ускладненим перебігом та плейотропізм коронавірусу, дослідники висунули гіпотезу щодо виникнення в’ялого тетрапарезу діафрагми як головного чинника  рефрактерного погіршення дихальної функції (Boon A.J. et al., 2013). Аби підтвердити свою думку, група дослідників на чолі з Елен Фар (Farr E. et al., 2020) провела дослідження зв’язку морфофункціональних змін діафрагми і тривалістю інвазивної механічної респіраторної підтримки у пацієнтів з SARS-CoV-2 за допомогою ультразвукового сканування спонтанних дихальних рухів у М-режимі. Попередні результати опубліковані на сайті відкритого електронного архіву MedRxive.

Результати дослідження

До дослідження було залучено 25 пацієнтів у період реконвалесценції після ускладненого перебігу SARS-CoV-2, переважно чоловіків (76%). Серед коморбідних станів найчастіше виявляли цукровий діабет (48% пацієнтів) та хронічні обструктивні захворювання легень або астму (12% пацієнтів).

1. Ультразвукове дослідження проводили з метою виявлення як мінімум однієї ознаки атрофії діафрагмального м’яза — зменшення діапазону дихальних рухів, спостереження парадоксального дихання, наявність відмінностей діапазону руху правого та лівого купола діафрагми ˃50%.
2. Загалом після ускладненого перебігу SARS-CoV-2 ознаки структурних та морфологічних порушень діафрагми різного ступеня тяжкості виявлені у 80% пацієнтів.
3. У 20% пацієнтів виявлено зменшення товщини діафрагмального м’яза наприкінці видиху.
4. Однобічне ущільнення легеневої тканини внаслідок перенесеного запалення виявлено у 76% пацієнтів.
5. У період реконвалесценції неінвазивної респіраторної підтримки потребували 10% пацієнтів.

Висновки

Отже, одним із чинників виникнення задишки та м’язової слабкості у коронавірусних реконвалесцентів може бути набута міопатія, яка призводить до тривалого погіршення якості життя пацієнта.

• Baria M.R., Shahgholi L., Sorenson E.J. et al. (2014) B-mode ultrasound assessment of diaphragm structure and function in patients with COPD. Chest, 146(3): 680–685.
• Boon A.J., Harper C.J., Ghahfarokhi L.S. et al. (2013) Twodimensional ultrasound imaging of the diaphragm: quantitative values in normal subjects. Muscle Nerve, 47(6): 884–889.
• Farr E., Wolfe A.R., Deshmukh S. et al. (2020) Short of Breath for the Long Haul: Diaphragm Muscle Dysfunction in Survivors of Severe. medRxiv preprint. doi: https://doi.org/10.1101/2020.12.10.20244509.
• Shi A., de Vries H.J., Vlaar A.P.J. et al. (2020) Diaphragm Pathology in Critically Ill Patients With COVID-19 and Postmortem Findings From 3 Medical Centers. JAMA Intern. Med., e206278. doi: 10.1001/jamainternmed.2020.6278.

За матеріалами https://www.medrxiv.org/content/10.1101/2020.12.10.20244509v1.full.pdf

Жарікова Юлія