Легка та помірна гостра кровотеча: лікування

Клінічна складність лікування кровотечі у необтяжених коморбідними станами пацієнтів із нетяжкою крововтратою полягає у запізнілій діагностиці та відкладеному лікуванні, зумовленими малосимптомним перебігом. Попередніми дослідженнями встановлено ефективне зниження частоти смертності від застосування транексамової кислоти (ТХА) в акушерській практиці та у пацієнтів після травмування (Gayet-Ageron A. et al., 2018). Доведеність антифібринолітичного ефекту ТХА спричинило внесення препарату до актуальних клінічних настанов та поширення рекомендацій щодо застосування препарату у пацієнтів із тяжкими травмами, які супроводжуються клінічно значущою крововтратою. Водночас у зв’язку з підвищеною частотою смерті тяжко травмованих осіб на місці пригоди постає питання стандартизації застосування ефективних антифібринолітиків із низькою вартістю у пацієнтів із кровотечею легкого чи помірного ступеня тяжкості, оскільки невизначеність ефективності економічних кровоспинних засобів у таких випадках призводить до значного зростання смертності та створює негативні соціальні наслідки. Дослідники з Інституту гігієни та тропічної медицини, місто Лондон, Великобританія, на чолі з Франсуа Аґероном (Ageron F.X. et al., 2020) провели дослідження PROSPERO з метою встановлення ефективності та безпеки ТХА залежно від базового ризику смерті внаслідок кровотечі (№ 42016052155). Результати опубліковані у «British Journal of Anestesia» (Британський журнал анестезіології).

Об’єкти та методи

До дослідження залучено 28 333 пацієнтів із легкою та помірною кровотечею внаслідок гострої травми або пологів, які отримували ТХА в перші 3 год після виникнення гострої кровотечі. За ступенем ризику настання смертельного кінця залежно від клінічної ситуації всіх пацієнтів розподілили на 4 групи: низький ризик (0–5%), середній (6–10%), високий (11–20%) та вкрай високий (˃20%). Первинною кінцевою точкою було вибрано факт настання кровотечі або смертельного кінця. Вторинною точкою дослідники зазначили частоту несмертельних серцево-судинних ускладнень. Метааналіз проводили із застосовуванням методу Байеса, який забезпечує точну оцінку за рахунок пояснення відмінностей між неоднорідними даними.

Результати

Доведена низька вірогідність ризику виникнення смертельного кінця у більшості пацієнтів, які отримували ТХА (81% пацієнтів). Очікувано найнижчий ризик смерті встановлений у пацієнтів групи низького ризику (1%), а найвищий — у групі вкрай високого ризику смерті (37%). Відмінностей ефективності ТХА у різних групах не виявлено (р=0,51).

Частота ризику виникнення серцево-судинних оклюзійних ускладнень залишалася однаковою у всіх груп пацієнтів (р=0,25).

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо безпеки та ефективності від раннього застосування ТХА у пацієнтів із гострою кровотечею легкого чи помірного ступеня тяжкості незалежно від чинників настання кровотечі та наявності базового ризику виникнення кровотечі. Водночас зазначено, що раннє застосування ТХА слід розглядати, перш за все, як ефективний профілактичний напрямок, а не як лікування пацієнтів із тяжкою коагулопатією.

Ageron F.X., Gayet-Ageron A., Ker K. et al. (2020) Effect of tranexamic acid by baseline risk of death in acute bleeding patients: a meta-analysis of individual patient-level data from 28 333 patients. Br. J. Anaesth., 124(6): 676–683. doi: 1016/j.bja.2020.01.020
Gayet-Ageron A., Prieto-Merino D., Ker K. et al. (2018) Effect of treatment delay on the effectiveness and safety of antifibrinolytics in acute severe haemorrhage: a meta-analysis of individual patient-level data from 40 138 bleeding patients. Lancet, 391: 125–132.

За матеріалами https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7271662/

Жарікова Юлія