Тріпотіння передсердь: особливості лікування

Актуальність

Термін «тріпотіння передсердь» (ТП) використовують для описання різних за локалізацією аритмій, які виникають за механізмом повторного входу (re-entry). Згідно з останніми статистичними даними, ТП поширене у 1–2% населення Європи. Крім встановленої асоціації з різними серцево-судинними станами, зокрема з серцевою недостатністю ІІ–IV функціонального класу (до 40% пацієнтів), кардіоміопатіями, деструкцією серцевих клапанів (до 30% пацієнтів), коронарною хворобою серця (до 20% пацієнтів), ТП спостерігається і при несерцевих патологіях, таких як дисфункція щитоподібної залози, цукровий діабет, ожиріння, синдром обструктивного апное уві сні. До факторів ризику виникнення ТП відносять артеріальну гіпертензію, генетичну схильність та застосування блокаторів натрієвих каналів. ТП — доведений фактор підвищення смертності та інвалідизації внаслідок ішемічного інсульту. Враховуючи вікозалежність ТП, спостерігається щорічне зростання частоти виявлення порушення. Згідно з чинними клінічними настановами, препаратами першої лінії для лікування ТП є протиаритмічні препарати 1-го ряду (аміодарон). Однак серйозні побічні ефекти та рефрактерність до протиаритмічних препаратів першої лінії у деяких пацієнтів спричинили пошук немедекаментозних методів лікування. Наразі встановлено клінічну ефективність черезшкірної транссудинної катетерної абляції (ЧТКА) та радіочастотної абляції (РЧА)  (Kirchhof P. et al., 2016). Враховуючи переваги та недоліки немедикаментозних методів лікування пацієнтів із ТП, група дослідників на чолі з Галдаром Шувіком (Haldar S. et al., 2020), Національний інститут серця та легень, Королівський коледж, місто Лондон, Велика Британія, провела дослідження ефективності та безпеки інвазивних методів. Результати опубліковані в «European Heart Journal» (Європейському журналі серця).

Результати дослідження

До дослідження було залучено 120 пацієнтів із тривалим стійким ТП. Пацієнтам першої групи було виконано ЧТКА, другої групи — РЧА. За первинну кінцеву точку була зазначена відсутність циклів ТП тривалістю ≥30 с після однієї процедури РЧА через 12 міс після відміни протиаритмічних препаратів. Досягнення вторинної кінцевої точки передбачало покращення клінічної картини ТП, яке полягало у зниженні частоти нападів ТП ≥75%. Крім того, дослідники визначали серйозні побічні ефекти від проведеної процедури, рівень якості життя та вартість лікування.

1. Через 12 міс первинної кінцевої точки досягли 26% пацієнтів групи ЧТКА та 28% — групи РЧА (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,46–2,83, р=0,83).
2. Покращення клінічної картини спостерігали у 67% пацієнтів групи ЧТКА та у 77% — групи РЧА (95% ДІ 0,67–4,08, р=0,3).
3. Серйозні побічні ефекти впродовж 30 діб після виконання інтервенції були зазначені у 15% пацієнтів групи ЧТКА та у 10% — групи РЧА (р=0,46). Серед побічних явищ було повідомлення про летальний кінець у групі ЧТКА.
4. Якість життя виявилася кращою у групі РЧА, а вартість — у групі ЧТКА (р=0,02).

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо вищих безпеки та ефективності процедури РЧА у пацієнтів зі стійким ТП.

• Haldar S., Khan H.R., Boyalla V. et al. (2020) Catheter ablation vs. thoracoscopic surgical ablation in long-standing persistent atrial fibrillation: CASA-AF randomized controlled trial. Eur. Heart J., ehaa658 (https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehaa658).
• Kirchhof P., Benussi S., Kotecha D. et al. (2016) 2016 ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with EACTS. Eur. Heart J., 37(38): 2893–2962. doi: 10.1093/eurheartj/ehw210.

Юлія Жарікова