Актуальність
Аортальний стеноз (АС) — найпоширеніша набута вада серця, яка істотно впливає на захворюваність і смертність. Єдиним методом лікування пацієнтів зі значним АС у разі виникнення симптомів залишається проведення хірургічного втручання шляхом катетеризації чи виконання відкритого доступу (Falk V. et al., 2017). Однак питання доцільності проведення раннього втручання у пацієнтів із безсимптомним перебігом тяжкого стенозу аортального клапана залишається дискусійним (Owen A., Henein M., 2011). Група дослідників на чолі з Брігітою Гал (Gahl B. et al., 2020), Університет міста Берна, Швейцарія, провели метааналіз 29 досліджень з метою вивчення природного безсимптомного перебігу тяжкого АС та оцінили ризики при проведенні раннього оперативного втручання. Результати опубліковані в журналі Американської медичної асоціації «Кардіологія» («JAMA Cardiology»).
Результати і методи дослідження
До підсумкового дослідження було залучено 11 901 пацієнто-років. За первинну точку дослідження було зазначено рівень загальної смертності у пацієнтів із безсимптомним значним АС упродовж усього періоду консервативного лікування. Додатково визначали стратифіковані підгрупи внаслідок летальності від серцево-судинних порушень, серцевої недостатності, раптової смерті, виникнення клінічно значимих симптомів АС та внаслідок будь-якого інвазивного втручання з приводу аортального стенозу.
Загальна смертність у пацієнтів із безсимптомним значним АС становила 4,8 пацієнта на 100 осіб (95% довірчий інтервал (ДІ) 3,6–6,4).
При стратифікації підгруп рівень летальності виявився таким (на 100 пацієнтів):
- Серцево-судинні порушення — 3 особи (95%, ДІ 2,2–4,1).
- Внаслідок серцевої недостатності — 2 особи (95% ДІ 1,3–3,1).
- Внаслідок раптової смерті — 1,1 особи (95% ДІ 0,6–2,1);
- Виникнення клінічних симптомів — 18,5 особи (95% ДІ 13,4–25,5).
- Виникнення клінічних симптомів, які були показанням для хірургічного втручання, — 19,2 особи (95% ДІ 12,8–25,4).
- Ускладнений післяопераційний перебіг — 19,2 особи (95% ДІ 15,5–23,8).
Дослідниками зазначено суттєве зменшення віддалених несприятливих наслідків у пацієнтів зі значним АС з раннім втручанням (95% ДІ 0,25–0,58). Встановлено залежність прогнозу захворювання від ступеня деформації аортального клапана, зниження швидкості систолічного потоку, хронічного гемодинамічного перенавантаження лівого шлуночка та наявності атеросклеротичних змін у судинах.
Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо зниження смертності у пацієнтів із безсимптомним перебігом значного АС у разі раннього хірургічного лікування.
- Gahl B., Celik M., Stuart J. et al. (2020) Natural History of Asymptomatic Severe Aortic Stenosis and the Association of Early Intervention With Outcomes. A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Cardiol., 5(10): 1102–1112. doi:10.1001/jamacardio.2020.2497.
- Falk V., Baumgartner H., Bax J.J. et al. (2017) ESC Scientific Document Group. 2017 ESC/EACTS guidelines for the management of valvular heart disease. Eur. J. Cardiothorac. Surg., 52(4): 616–664. doi:10.1093/ejcts/ezx324.
- Owen A., Henein M.Y. (2011) Challenges in the management of severe asymptomatic aortic stenosis. Eur. J. Cardiothorac. Surg., 40(4): 848–850. doi:10.1016/j.ejcts.2011.01.031.
Жарікова Юлія
