Актуальність
Поширеність гострих бактеріальних інфекцій шкіри істотно підвищує захворюваність населення, спонукає до безконтрольного застосування антибіотиків та призводить до підвищення рівня антибіотикорезистентності в популяції. Найчастішим етіологічним чинником гострої шкірної гнійної інфекції є золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus) та стрептококи групи А (Streptococcus pyogenеs). Будучи поширеними у навколишньому середовищі, коки спричиняють розвиток інфекційного процесу у будь-яких органах та провокують ≥100 запальних захворювань у будь-якому віці. Особливе клінічне значення мають метилрезистентні штами стафілококу, оскільки спричиняють поширення антибіотикорезистентності серед інших мікроорганізмів. Це зумовлює труднощі вибору препаратів з антибактеріальною активністю та значно підвищує захворюваність та смертність внаслідок ускладнень інфекційної етіології. Зазначене спричинило пошук новітніх антибактеріальних засобів, один з яких — новий препарат тетрациклінового ряду широкого спектру дії — омадациклін. Попередні результати високоякісного інтервенційного вивчення ефективності препарату свідчать про відсутність перехресної дії омадацикліну до бета-лактамів, аміноглікозидів, поліміксину та фторхінолонів (Isler B. et al., 2018). Активність антибіотика до мікроорганізмів, які експресують виток тетрацикліну та гени рибосомального захисту, зокрема грампозитивних коків, стала підґрунтям для схвалення препарату Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA) у 2018 р. (Schulz K.F. et al., 2010). Однак профіль безпеки препарату залишився нез’ясованим. Група дослідників на чолі з Вільямом Оріорданом (O`Riordan W. et al., 2019), провели дослідження безпеки омдацикліну, результати якого опубліковані у журналі «The New England Journal of Medicine» (Медичний журнал Нової Англії).
Результати
До рандомізованого дослідження було залучено 627 пацієнтів із гострою шкірною інфекцією, спричиненою коковою флорою: абсцеси, флегмона, нагноєння ран, післяін’єкційні ускладнення тощо. У виборці були присутні пацієнти груп підвищеного ризику соматичних порушень та з імунодефіцитними станами. Було утворено дві групи, з яких інтервенційна група отримувала омадациклін (316 пацієнтів), контрольна група отримувала лінезолід — антибіотик класу оксазолідонів, який застосовується як антибіотик резерву у лікуванні у разі метилен-резистентних штамів стафілококу (311 пацієнтів). За первинну точку визначали ранню первинну клінічну відповідь упродовж 24–36 год, яка становила 92,6 та 94,6% пацієнтів відповідно (95% довірчий інтервал (ДІ) –6,1…–2,1). При визначенні тривалості дії антибактеріального засобу впродовж 14 днів після закінчення лікування з’ясовано, що омадациклін не поступався ефективністю лінезоліду: 86,1 та 83,6% відповідно (95% ДІ –3,2…–8,2). Дослідники дійшли висновку щодо чутливості нового тетрацикліну до метицилінчутливих та метицилінстійких штамів Staphylococcus aureus. Частота небажаних явищ, переважно шлунково-кишкових розладів, в обох групах була однаковою: 48,3% (омадациклін) та 45,7% (лінезолід).
Таким чином, новий препарат тетрациклінового ряду виявився ефективним, безпечним та економічно доступним для лікування пацієнтів із гострою шкірною інфекцією, спричиненою грампозитивною патогенною мікрофлорою. Однак для з’ясування впливу препарату на грамнегативні бактерії необхідне проведення масштабного дослідження.
- Isler B., Doi Y., Bonomo R.A. et al. (2018) New treatment options against carbapenem-resistant Acinetobacter baumannii infections. Antimicrob. Agents Chemother., 63(1): e01110–e01118.
- O`Riordan W., Green S., Overcash J. et al. (2019) Omadacycline for Acute Bacterial Skin and Skin-Structure Infections. N. Engl. J. Med., 380: 528–538. DOI:10.1056/NEJMoa1800170.
- Schulz K.F., Altman D.G., Moher D. (2010) CONSORT 2010 statement: updated guidelines for reporting parallel group randomised trials. PLoS Med., 7(3): e1000251–e1000251.
Юлія Жарікова
