Артеріальна гіпертензія, серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання асоційовані з підвищеним ризиком розвитку депресивних станів. Однак донині не існує вичерпних відповідей на питання про характер впливу гіпотензивної терапії на можливість розвитку в пацієнтів подібних ускладнень. Залишаються невизначеними ефекти впливу окремих лікарських засобів. Науковими співробітниками Копенгагенського університету (University of Copenhagen), Данія, проведено системний аналіз взаємозв’язків між тривалим прийомом антигіпертензивних лікарських засобів та ризиком розвитку клінічної депресії у пацієнтів. Відповідно до результатів роботи встановлено, що серед 41 лікарського засобу з гіпотензивною дією жоден із препаратів не зумовлював вірогідного підвищення ризиків розвитку депресивного розладу. Крім того, підтверджено здатність деяких з них знижувати такий ризик. Отримані висновки мають практичне значення, адже допомагають клініцисту здійснити обґрунтований вибір фармакотерапії, особливо для пацієнтів з обтяженим за депресією сімейним або власним анамнезом. Матеріали дослідження опубліковано у спеціалізованому виданні Американської кардіологічної асоціації «Hypertension» 24 серпня 2020 р.
Структура та акценти дослідження
У представленій роботі автори здійснили аналіз облікових записів Данського популяційного реєстру. Це дозволило системно дослідити взаємозв’язок між призначенням 41 з найчастіше застосовуваних антигіпертензивних препаратів та зміною ризиків розвитку депресивних розладів. Для порівняння проведено аналогічну оцінку впливу діуретиків. Проаналізовано дані пацієнтів, які отримували відповідне лікування з січня 2005 р. по грудень 2015 р. Критеріями результатів зазначеної фармакотерапії були:
1) діагноз депресивного розладу, встановлений пацієнту амбулаторно чи при стаціонарному лікуванні;
2) комбінований показник, що включає наявність встановленого діагнозу клінічної депресії або призначення з лікувальною метою антидепресантів.
Дані пацієнтів із попередньо діагностованим супутнім депресивним розладом або тих, які приймали антидепресанти, не аналізували. Загалом здійснено оцінку реальних даних більше як 3,7 млн дорослих осіб, які з лікувальною метою приймали один із 41 гіпотензивного препарату. Розглянуто 4 основні групи відповідних лікарських засобів: агенти, що мають вплив на ренін-ангіотензинову систему (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ), антагоністи кальцію, блокатори β-адренорецепторів та діуретики.
Отримані результати свідчили, що тривале застосування препаратів класу іАПФ, антагоністів кальцію та блокаторів β-адренорецепторів асоційоване із суттєвим зниженням частоти депресивних розладів. Проте застосування діуретичних засобів не відрізнялося такими особливостями. Серед окремих лікарських препаратів, застосування яких пов’язували зі зниженням ризику розвитку депресії, відзначено 2 із 16 сполук класу іАПФ (еналаприл і раміприл), 3 з 10 антагоністів кальцію (амлодипін, верапаміл та поєднання верапамілу з іншими), а також 4 із 15 блокаторів β-адренорецепторів (пропранолол, атенолол, бісопролол та карведилол). Застосування жодного з препаратів не асоціювалося зі зростанням показників ризику розвитку депресії.
Безпека тривалого застосування гіпотензивних препаратів
Отже, за висновками дослідників, результати здійсненого системного аналізу можуть свідчити про певний рівень безпеки тривалого застосування 9 окремих антигіпертензивних лікарських засобів, серед яких еналаприл, раміприл, амлодипін, верапаміл та його комбінації, а також пропранолол, атенолол, бісопролол, карведилол. Зважаючи на це, отримані дані могли би стати підґрунтям для оптимізації плану лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ризиком розвитку клінічної депресії, включаючи осіб із тривожними або депресивними розладами в індивідуальному чи сімейному анамнезі. Проте результати роботи мають певні обмеження. Зокрема, її формат не передбачав клінічного рандомізованого дослідження, тестування ризиків розвитку депресивних розладів оцінювали стосовно кожного окремого препарату, не беручи до уваги можливість одночасної комбінації гіпотензивних засобів.
>Наталія Савельєва-Кулик
